ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
справа №809/315/17
адміністративне провадження № К/9901/47222/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №809/315/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді: Попко Я.С., Сапіга В.П.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Івано-Франківська митниця звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці у справі №809/315/17.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, під час розгляду справи мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, таким чином оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню. Митниця зазначає, що декларантом не подано повний перелік документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. Ненадання відповідних документів та відсутність у документах відомостей, що містять числові значення щодо ціни авто, слугували підставою відмови у митному оформленні товару за ціною, заявленою декларантом. Відповідач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, у якому останній вказує, що касаційна скарга не містить доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм права. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 25.01.2017 декларантом ФОП ОСОБА_2 подано митну декларацію №206050001/2017/400595 на транспортний засіб марки "AUDI", модель "А4", тип кузова універсал, номер кузова - НОМЕР_1, календарний рік виготовлення - 2010.
У декларації п. 42 визначено ціну товару в розмірі 3000 євро, згідно з рядком 46, статистична вартість якого становила 87806,54грн.
Оскільки, документи подані до митного оформлення не містили всіх відомостей, які б підтверджували ціну автомобіля, що була фактично сплачена за даний товар, митним органом, згідно з вимогами частини третьої статті 53 Митного кодексу України 25.01.2017 та 27.01.2017 направлено електронне повідомлення декларанту з пропозицією надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару наступного змісту: "Відповідно до частини 2 ст. 53 МК України надати: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару".
Декларантом 01.02.2017 та 07.02.2017 надано відповідь, де вказано, що у декларанта відсутні інші документи крім вже направленої ВМД країни експорту, у зв`язку з тим, що оплата здійснювалася в готівковій формі, про що свідчить напис на примірнику для продавця рахунка-фактури, завірений печаткою. Стосовно надання висновку експертної організації, то він також відсутній.
Крім цього, на митному посту "Мостиська" було здійснено огляд легкового автомобіля марки "AUDI", модель "А4", про що було складено відповідний акт.
В акті про проведення митного огляду товарів зафіксовано пошкодження транспортного засобу, а саме: капот, вітрове скло, передній бампер, дах, передні ліве та праве крило, передні ліві та праві двері, задній бампер, фари, радіатори, ланжерони, підсилювач бампера, пошкодження лако-фарбового покриття, пошкоджено та забруднено оббивку салону та сидіння, сліди оливи на двигуні, спрацьовані подушки безпеки.
Митний орган відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про що заповнено картку відмови № 20600006/2017/00079, виходячи з того, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі не була підтверджена.
Івано-Франківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №206000006/2017/000080/1 від 03.02.2017.
Позивач, не погодившись з прийнятими митним органом карткою відмови та рішенням, звернувся до суду з позовом про їх скасування, а також просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачених митних платежів в розмірі 32762,07грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч норм, встановлених статтею 57 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Відповідач проти позову заперечував, вказував, що прийняте рішення про коригування митної вартості є правомірним та обґрунтованим. При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, посадовою особою Митниці встановлено, що у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі відомості відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив з того, що при надані картки відмови та рішення про коригування митної вартості митницею дотримано вимоги Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову частково, визнати протиправною і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилався на те, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Так, позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб легковий автомобіль, марки "AUDI", модель "А4", тип кузова універсал, номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна- дизель, об`єм двигуна - 1968 см 3, потужність двигуна - 105 КВТ, календарний рік виготовлення - 2010, автомобіль з аварійними пошкодженнями, вартість автомобіля 3000 євро.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено:
акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 209090402/2017/00251від 20.01.2017;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.03.2010;
рахунок - фактуру (інвойс) від 23.12.2016;
інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару.
Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом.
Поряд з цим, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Декларантом надано відповідь, де вказано, що у декларанта відсутні інші документи крім вже направленої ВМД країни експорту, у зв`язку з тим, що оплата здійснювалася в готівковій формі, про що свідчить напис на примірнику для продавця рахунка-фактури, завірений печаткою.
Відповідач дійшов висновку, що декларантом не подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка булла фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації.
Відсутність платіжного документа про сплату вартості автомобіля, на думку апеляційного суду, не викликає сумнівів в достовірності розрахунку митної вартості автомобіля, оскільки розрахунок за вказаний автомобіль проводився в готівковій формі, і позивачем подано належні та допустимі докази, які підтверджують, як факт оплати за товар, так і вартість товару, задекларовану позивачем.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам суду в рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосував норми матеріального права, що свідчить про наявність підстав для залишення касаційної скарги Івано-Франківської митниці без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -