ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 808/2467/17
адміністративне провадження № К/9901/39138/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу як суд касаційної інстанції за позовом Іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2017 (суддя - Прасов О.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі №808/2467/17.
встановив:
Іноземне підприємство "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) від 24.05.2017№0005031313, №0005011313 та №0005021313.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Запорізькій області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС у Запорізькій області посилається на те, що якщо роботодавець нараховує працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, середній заробіток та не подає звіти на отримання компенсаційних виплат із бюджету і відповідно не отримує такі компенсації, то сума середнього заробітку, що виплачується за рахунок коштів роботодавця у складі заробітної плати, є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Таким чином, за доводами відповідача, з метою оподаткування доходів, отримані працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді суми середнього заробітку та компенсаційної виплати з бюджету у межах середнього заробітку, слід розглядати окремо, оскільки види таких доходів є різними.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" з питань, що викладені у запереченнях (вх.№2839/10 від 12.04.2017) на акт перевірки №203/08-01-14-03/35300916 від 07.04.2017 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт №265/08-01-14-03/35300916 від 12.05.2017, в якому, зокрема, відображено висновки про порушення підприємством:
п.1.2, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міндоходів України від 21.01.2014 №49 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 №228/25005, наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556, підприємством в звіті за формою 1 ДФ за І кв., ІІ кв., ІІІ кв., IV кв. 2015 року: невірно відображено нарахування та виплату доходу, та податку на доходи фізичних осіб за ознакою 128 "Соціальні витати з відповідних бюджетів" (підпункт 165.1.1 пункту 165.1 статті 165, розділу IV Кодексу)" за І кв., ІІ кв., ІІІ кв., IV кв. 2015 року та 101 "Заробітна плата, нарахована (виплачена) по працівнику ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_1 )";
п.18.1 ст.18, п.51.1 ст.51, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1, п.171.2 ст.171 та підпунктів "а", "ґ" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, виплачених мобілізованому працівнику, у вигляді заробітку за період з 01.03.2015 по 31.12.2015 в загальній сумі 7220,17 грн.;
пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, п.18.1 ст.18, п.51.1 ст.51, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1, п.171.2 ст.171 та підпунктів "а", "ґ" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету військового збору, виплаченого мобілізованому працівнику, у вигляді заробітку за період з 01.03.2015 по 31.12.2015 в загальній сумі 721,37 грн.
Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані наступним.
Так, проведеною перевіркою було встановлено, що підприємство здійснювало нарахування працівнику заробітку, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації. Працівник ОСОБА_1, у період з 06.03.2015 по 11.04.2016 був мобілізований на військову службу. Згідно довідки Шевченківського районного військового комісаріату від 17.03.2015 №1/167 ОСОБА_1 мобілізовано з 06.03.2015. Наказом ІП "ТД ЄПК-Запоріжжя" від 11.04.2016 №11-04/1/16К відновлено на робочому місці. Підприємством при нарахуванні заробітної плати мобілізованому працівнику ОСОБА_1, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за березень 2015 - грудень 2015 не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Також, ІП "ТД ЄПК-Запоріжжя" подано податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників за формою 1ДФ за І-ІV квартали 2015 року з недостовірними відомостями, а саме невірно відображено нарахування та виплату доходу за ознакою 128 "Соціальні виплати з відповідних бюджетів" по працівнику ОСОБА_1 .
За позицією контролюючого органу, підприємство, як податковий агент, було зобов`язано нарахувати та утримати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір при виплаті заробітної плати працівнику ОСОБА_1 .
При цьому, така позиція контролюючого органу обґрунтована тим, що з метою оподаткування доходів, отриманих працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді суми середнього заробітку та компенсаційної виплати з бюджету у межах середнього заробітку, слід розглядати окремо, оскільки види таких доходів є різними.
З цих підстав, контролюючий орган вказував на те, що у разі нарахування (виплати, надання) роботодавцем суми середнього заробітку працівникові, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вказаний дохід оподатковується податком на доходи фізичних осіб та з нього сплачується військовий збір.
На підставі акту перевірки 2017 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення рішення від 24.05.2017:
№0005031313, згідно з яким підприємству збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 9797,51 грн., у тому числі: 5895,86 грн. - за податковим зобов`язанням; 3901,65 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією;
№0005011313, згідно з яким підприємству збільшено грошове зобов`язання з військового збору на суму 979,75 грн., у тому числі: 589,58 грн. - за податковим зобов`язанням; 390,17 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією;
№0005021313, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено у п.3 "Порядку виплати компенсації за 2014-2015 роки підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам - підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом", затверджених 04.03.2015 постановою Кабінету Міністрів України №105 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу. Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. Працівникам, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу за контрактом, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється не більше ніж на строк укладеного контракту.
Таким чином, працівникам призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, окрім інших встановлених Державою гарантій, компенсується із бюджету середній заробіток. Отже, правовою природою доходу, який отримує мобілізована особа, є компенсаційні виплати із державного бюджету.
Відповідно пп. "и" пп.165.1.1 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, зокрема, сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, компенсаційні виплати, які отримує мобілізована особа, не включаються до загального оподатковуваного доходу такої особи, у зв`язку з чим у роботодавця, як податкового агенту по відношенню до свого працівника, відсутній обов`язок нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб з таких виплат.
Стосовно доводів відповідача, у разі якщо роботодавець нараховує працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, середній заробіток та не подає звіти на отримання компенсаційних виплат із бюджету і відповідно не отримує такі компенсації, то сума середнього заробітку, що виплачується за рахунок коштів роботодавця у складі заробітної плати, є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, таких обставин судами у цій справі встановлено не було. При цьому з`ясовано, що позивач отримував компенсаційні виплати із бюджету для виплати їх мобілізованому працівнику, про що свідчить надана підприємством довідка (а.с.61), а також копії платіжних доручень про перерахування підприємству компенсаційних виплат (а.с.125-130).
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності нарахування контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 24.05.2017 №0005031313.
Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Пп.1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Отже, нарахування грошового зобов`язання з військового збору згідно податкового повідомлення-рішення від 24.05.2017 №0005011313 також є протиправним.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 24.05.2017 №0005021313, яким до підприємства застосовані штрафні санкції у розмірі 510грн., то, як зазначено вище, підставою для його прийняття стали висновки контролюючого органу про те, що ІП "ТД ЄПК-Запоріжжя" подано податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників за формою 1ДФ за І-ІV квартали 2015 року з недостовірними відомостями, а саме невірно відображено нарахування та виплату доходу за ознакою 128 "Соціальні виплати з відповідних бюджетів" по працівнику ОСОБА_1 .
Оскільки, встановлені обставини справи свідчать про неправомірність позиції контролюючого органу щодо обов`язку позивача нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з компенсаційних виплат на користь ОСОБА_1, суди дійшли вірного висновку й про неправомірність нарахування позивачу штрафних санкцій із зазначених вище підстав.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -