ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 820/2401/17
адміністративне провадження № К/9901/46258/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 (суддя - Рубан В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя - Русанова В.Б., судді: Курило Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі №820/2401/17.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) від 01.06.2017 № 0000811315, 0000791315, 0000801315, 0000181315; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 № Ф-0000181315 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 № 0000781315.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 валютного та іншого законодавства за період з 09.12.2015 по 31.12.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.05.2017 № 3714/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1, в якому відображено висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме:
пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 34 879,00 грн.;
пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 12903,19 грн.;
абз. 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 14826,04 грн.;
пункту 16.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті занижено суму військового збору 1075,26 грн.;
пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - не ведення обліку доходів та витрат за період 09.12.2015 - 31.12.2016;
підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового Кодексу України в частині ненадання Книги обліку доходів та витрат.
На підставі названого акта перевірки, 01.06.2017 контролюючим органом прийнято наступні рішення:
податкове повідомлення-рішення № 0000811315, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 43598,75 грн., в тому числі: 34879,00 грн. - за основним платежем та 8719,75 грн. - за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення № 0000791315, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 16128,99 грн., в тому числі: 12903,19 грн. - за основним платежем та 3225,80 грн. - за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення № 0000801315, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1344,08 грн., в тому числі: 1075,26 грн. - за основним платежем та 268,82 грн. - за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення № 0000771315, яким до застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн.;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000181315 про сплату суми грошового зобов`язання з єдиного внеску на загальну суму 14 826,04 грн.;
рішення № 0000781315, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску в сумі 1482,60 грн.
Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Судами встановлено, ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість, видами діяльності позивача є роздрібна та оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
Так, в спірний період позивачем здійснено реалізацію ТОВ "ДОНХІМТРАНС", ПП "НИКИФОРОВ", ФОП ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей (шини), що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, платіжними дорученнями.
Доставка зазначеного товару здійснена позивачем з залученням перевізника ФОП ОСОБА_3 на підставі договору від 05.07.2016 № 05/07-1 на виконання перевезень автомобільним транспортом, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 здійснював перевезення вантажів, наданих позивачем в обсягах згідно із заявкою.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем як до перевірки, так і до суду надано договір, акти виконаних робіт, видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку щодо оплати наданих послуг, рахунки на оплату.
Надані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Наведені обставини свідчать, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, відповідають напрямкам його господарської діяльності та були використані у такій діяльності.
Пунктом 16.1, підрозділу 10, розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Отже об`єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 2 статті 7 цього Закону передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 статті 4 Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від здійснення господарської діяльності, що обкладається податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності в діях позивача порушення податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, валових витрат, та як наслідок відсутності порушень при сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000771315, яким до застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. (відсутність Книги обліку доходів та витрат) з`ясовано, що прийняте на підставі іншого акту № 85/20-38-13-04-09/2851419007 від 18.01.2017, відповідачем не надано доказів того, що вказаний акт має відношення до позивача, в зв`язку з чим також підлягає скасуванню.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -