ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2022 року
Київ
справа №160/816/20
адміністративне провадження №К/9901/3583/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 160/816/20 за позовом Комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року (головуючий суддя - Жукова Є. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року (головуючий суддя - Чабаненко С. В., судді: Чумак С. Ю., Юрко І. В.),
ВСТАНОВИВ:
21 січня 2020 року Комунальне підприємство "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради (далі - КП "Дніпровський метрополітен", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 жовтня 2019 року №0001931406 на загальну суму 58049999,21 грн та №0001941406 на загальну суму 170,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність та незаконність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, невідповідність таких висновків фактичним обставинам, що свідчить про незаконність оскаржуваних рішень. Так, позивач доводив, що він не є суб`єктом здійснення валютних операцій, оскільки не здійснював розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом в іноземній валюті, а тому здійснені ним господарські операції не підпадають під дію Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту та валютні операції" (далі - Закон № 2473-VIII). Крім того, на переконання позивача, відповідач не врахував висновки Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, граничні строки яких позивачем не було порушено. Також позивач зазначав про помилковість висновку відповідача щодо порушень правил бухгалтерського обліку, оскільки підприємство веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність у грошовій одиниці України.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 15 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року, позов задовольнив повністю, визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення від 2 жовтня 2019 року №0001931406 і №0001941406.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Посадові особи ГУ ДПС провели документальну позапланову виїзну перевірку КП "Дніпровський метрополітен" (код ЄДРПОУ 21927215) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 13 липня 2016 року №1А (далі - Контракт) за період з 13 липня 2016 року по 23 серпня 2019 року, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України, за наслідками якої складено акт перевірки від 11 вересня 2019 року № 160/04-36-05-06/21927215 (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:
- статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон № 185/94-ВР), пункту 3 статті 13 Закону № 2473-VIII при виконанні імпортного контракту від 13 липня 2016 року №1А, укладеного з "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш." (Туреччина), в частині несвоєчасного одержання робіт на суму 5968426,47 євро, за що на підставі статті 4 Закону № 185/94-ВР, пункту 5 статті 13 Закону № 2473-VIII нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД);
- пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (далі - Декрет КМУ № 15-93), за що відповідно до пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49 (далі - Положення №49) та пункту 2 статті 16 Декрету КМУ № 15-93 (законодавчі акти, що діяли на момент вчинення порушення), підприємству нараховується штрафна санкція за порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 1 січня 2019 року у сумі 170,00 грн за контрактом від 13 липня 2016 року №1А, укладеним з "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш." (Туреччина).
На підставі висновків Акта перевірки, ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення від 2 жовтня 2019 року:
№0001931406, яким КП "Дніпровський метрополітен" за порушення вимог статті 2 Закону № 185/94-ВР та пункту 3 статті 13 Закону № 2473-VIII на підставі статті 4 Закону № 185/94-ВР та пункту 5 статті 13 Закону № 2473-VIII нараховано пеню в сумі 58049999,21 грн за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД;
№0001941406, яким до КП "Дніпровський метрополітен" за порушення вимог пункту 1 статті 9 Декрету КМУ № 15-93 на підставі пункту 2.7 Положення № 49 та пункту 2 статті 16 Декрету КМУ № 15-93 застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн за порушення вимог валютного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки. При цьому, суди зазначили, що надані позивачем документи щодо виконання умов контракту та отримані висновки Мінекономрозвитку підтверджують своєчасність отримання робіт за здійсненими авансовими платежами, граничний строк отримання яких настав на дату проведення перевірки, а терміни виконання робіт на інші суми були продовжені, тобто, на дату проведення перевірки граничний строк ще не настав. З огляду на не підтвердження висновків ГУ ДПС про не отримання в установлені законодавством терміни будівельних робіт на загальну суму 5968426,47 євро, суди дійшли висновку і про протиправність накладення штрафних санкцій в сумі 170 грн.
Не погодившись з такими висновками судів попередніх інстанцій ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час перевірки було зроблено аналіз виконання умов Контракту шляхом співставлення дат свіфт-повідомлень про здійснення авансових платежів нерезиденту, визначення граничних строків отримання на ці суми будівельних робіт, дат і обсягів виконаних робіт згідно з наданими відповідними актами та аналізом висновків Мінекономрозвитку, отриманих позивачем. За результатом такої перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону № 185/94-ВР та пункту 3 статті 13 Закону № 2473-VIII, оскільки станом на 23 серпня 2019 року на виконання умов зовнішньоекономічного Контракту несвоєчасно отримано робіт на загальну суму 5968426,47 євро. Відповідно, на переконання ГУ ДПС, прийняті податкові повідомлення-рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки встановлені під час перевірки обставини підтверджуються обсягом зібраних доказів.
При цьому, при обґрунтуванні вимог касаційної скарги ГУ ДПС посилалося на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені до суб`єктів господарювання за порушення вимог статті 2 Закону № 185/94-ВР та пункту 3 статті 13 Закону № 2473-VIII при здійсненні розрахунків за контрактом з виконання робіт (послуг) у порядку імпорту, у зв`язку з чим Верховний Суд ухвалою від 17 березня 2021 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки таких доводів ГУ ДПС.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
14 червня 2021 року від ГУ ДПС надійшло клопотання про заміну Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС та здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44118658), для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті до 7 лютого 2019 року врегульовувався Законом №185/94-ВР.
Відповідно до статті 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Закон №185/94-ВР втратив чинність 7 лютого 2019 року на підставі Закону № 2473-VIII.
Відповідно до статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.
Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету КМУ №15-93 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.
Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Національний банк України гарантує таємницю інформації, зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до пункту 2.7 Положення № 49 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Декрету КМУ №15-93 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовується відповідальність (фінансові санкції) за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України; за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.
Згідно зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами у цій справі, 13 липня 2016 року між КП "Дніпровський метрополітен" (Замовник) та компанією "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.", Туреччина (Підрядник) укладено контракт № 1А "Завершення будівництва метрополітену в м. Дніпропетровську" на загальну суму 186666666,67 євро, крім того ПДВ на суму 37333333,33 євро.
Відповідно до умов зазначеного Контракту №1А від 13 липня 2016 року, оплата за виконані роботи на користь підрядника - компанії "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.", Туреччина здійснювалось в євро.
За рахунок кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), залученого Україною відповідно до Кредитної угоди (Проект Завершення будівництва метрополітену в м. Дніпропетровськ) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку від 27 липня 2012 року, шляхом перерахування ЄБРР кредитних коштів за заявками на їх вибірку безпосередньо на рахунок Підрядника в євро, та за рахунок кредиту Європейського інвестиційного банку (ЄІБ), залученого Україною відповідно до Фінансової угоди (Проект Завершення будівництва метрополітену у м. Дніпропетровську) між Україною та Європейським інвестиційним банком від 25 жовтня 2013 року, шляхом перерахування отриманих Україною кредитних коштів з рахунку Міністерства фінансів України в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на рахунок підрядника - компанії "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.", Туреччина в євро.
Виплата представнику компанії "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.", Туреччина, як компенсації податку на додану вартість здійснювалась КП "Дніпровський метрополітен" в гривні.
Питання віднесення позивача до суб`єктів здійснення валютних операцій судами попередніх інстанцій не розглядалося і не є предметом касаційного розгляду.
Суди встановили і це підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов контракту було здійснено перерахування нерезиденту авансових платежів (строки отримання робіт за якими є спірними у цій справі):
1) свіфт-повідомлення №16112888883300 від 28 листопада 2016 року на суму 9333333,00 євро (далі - свіфт-повідомлення №1);
2) свіфт-повідомлення № №16122188883802 від 21 грудня 2016 року на суму 9333333,67 євро (далі - свіфт-повідомлення №2)
3) свіфт-повідомлення №5602124552 від 12 квітня 2018 року на суму 4709644,60 (далі - свіфт-повідомлення №3).
Позивачем отримано висновки Мінекономрозвитку, відповідно до яких зовнішньоекономічний контракт, за яким здійснюються операції резидента, відноситься до договорів комплексного будівництва, і якими продовжено граничні строки розрахунків, а саме:
1) від 24 березня 2017 року №304 (далі - Висновок №304), відповідно до якого продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією:
9333333,00 євро - з 29 березня 2017 року до 31 грудня 2017 року,
9333333,00 євро - з 21 квітня 2017 року до 31 грудня 2017 року,
50861647,25 грн - з 31 березня 2017 року до 31 грудня 2017 року,
51210148,25 грн - з 26 квітня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
2) від 1 листопада 2017 року №918 (далі - Висновок №918), відповідно до якого продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією:
9333333,00 євро - з 31 грудня 2017 року до 31 грудня 2018 року,
9333333,00 євро - з 31 грудня 2017 року до 31 грудня 2018 року,
50861647,25 грн - з 31 грудня 2017 року до 31 грудня 2018 року,
51210148,25 грн - з 31 грудня 2017 року до 31 грудня 2018 року.
Також зазначено, що за цією операцією раніше було видано Висновок №304;
3) від 26 листопада 2018 року №780 (далі - Висновок №780), відповідно до якого продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією:
741174,48 євро - з 31 грудня 2018 року до 31 грудня 2019 року,
4709644,60 євро - з 31 грудня 2018 року до 31 грудня 2019 року,
2383229,54 євро - з 31 грудня 2018 року до 31 грудня 2019 року,
1323345,23 євро - з 31 грудня 2018 року до 31 грудня 2019 року,
50861647,25 грн - з 31 грудня 2018 року до 31 грудня 2019 року,
51210148,25 грн - з 31 грудня 2017 року до 31 грудня 2018 року,
30242181,22 грн - з 31 грудня 2018 року до 31 грудня 2019 року,
14928381,11 грн - з 31 грудня 2018 року до 31 грудня 2019 року,
8555177,86 грн - з 31 грудня 2018 року до 31 грудня 2019 року,
Також зазначено, що за цією операцією раніше було видано Висновок №918.
Суди встановили, що протягом спірного періоду (з 13 липня 2016 року по 23 серпня 2019 року) позивачем були отримані від нерезидента будівельні роботи, про що складені Акти приймання виконаних робіт:
1) № 1 від 28 лютого 2018 року на загальну суму 7245607,08 євро (за період вересень 2016 року - лютий 2018 року) (далі - Акт № 1 від 28 лютого 2018 року);
2) № 2 від 30 квітня 2018 року на загальну суму 3666506,99 євро (за період березень 2018 року - квітень 2018 року) (далі - Акт № 2 від 30 квітня 2018 року);
3) № 3 від 2 липня 2018 року на загальну суму 2035915,75 євро (за період травень 2018 року - червень 2018 року) (далі - Акт № 3 від 2 липня 2018 року);
4) № 4 від 1 жовтня 2018 року на загальну суму 1989880,34 євро (за період липень 2018 року - вересень 2018 року) (далі - Акт № 4 від 1 жовтня 2018 року);
5) № 5 від 1 листопада 2018 року на загальну суму 752371,08 євро (за період жовтень 2018 року) (далі - Акт № 5 від 1 листопада 2018 року);
6) № 6 від 30 листопада 2018 року на загальну суму 976429,08 євро (за період листопад 2018 року) (далі - Акт № 6 від 30 листопада 2018 року);
7) № 7 від 2 січня 2019 року на загальну суму 530824,18 євро ( за період грудень 2018 року) (далі - Акт № 7 від 2 січня 2019 року);
8) № 8 від 31 січня 2019 року на загальну суму 505434,56 євро (за період січень 2019 року) (далі - Акт № 8 від 31 січня 2019 року);
9) № 9 від 19 березня 2019 року на загальну суму 2430228,22 євро (за період лютий 2019 року) (далі - Акт № 9 від 19 березня 2019 року);
10) № 10 від 29 березня 2019 року на загальну суму 537566,55 євро (за період березень2019 року) (далі - Акт № 10 від 29 березня 2019 року);
11) № 11 від 27 червня 2019 року на загальну суму 1186702,61 євро (за період квітень 2019 року) (далі - Акт №11 від 27 червня 2019 року);
12) № 12 від 27 червня 2019 року на загальну суму 716511,80 євро (за період травень 2019 року) (далі - Акт № 12 від 27 червня 20