ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 340/807/21
адміністративне провадження № К/9901/23584/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №340/807/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 (суддя Сагун А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 (головуючий суддя Коршун А.О., судді: Чередниченко В.Є., Панченко О.М.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення №000581305 від 20.02.2019.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2021, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021, відмовлено у відкритті адміністративного провадження.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті адміністративного провадження, суд першої інстанції зазначив, що законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000581305 від 20.02.2019 була предметом спору в адміністративній справі №340/730/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав застосування пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) та відмовив у відкритті провадження у справі з огляду на те, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції та вказав, що у цих двох справах кінцевою метою позивача є скасування податкового повідомлення-рішення №0000581305 від 20.02.2019, законність якого вже встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №340/807/21.
Ухвалою суду від 07.02.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 08.02.2022.
В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що суди не встановлювали і не досліджували підстави та предмет позову у справі №340/730/19 та у цій справі, чим порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пункт 2 частини першої статті 170 КАС України встановлює, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
З оскаржуваних судових рішень слідує, що Кіровоградський окружний адміністративний суд постановляючи ухвалу від 03.03.2021 зазначив, що законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000581305 від 20.02.2019 була предметом спору в адміністративній справі №340/730/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень. Предметом даного позову є також законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000581305 від 20.02.2019. Формулювання позивачем позовних вимог "визнати недійсним" замість "визнати протиправним та скасувати" не змінює суті спірних правовідносин та обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Зважаючи на викладене суд першої інстанції дійшов висновку що, у даній справі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у справі №340/730/19.
З вказаним погодився суд апеляційної інстанції, крім того, щодо доводів позивача про те, що у цій справі та у справі №340/730/19 підстави та предмет позову є різними, суд зазначив, що у цих двох справах кінцевою метою позивача є скасування податкового повідомлення-рішення №0000581305 від 20.02.2019, законність якого вже встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що справи №340/730/19 та №340/807/21 є тотожними; має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №340/730/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування, у тому числі податкового повідомлення-рішення №000058135 від 20.02.2019, задоволено частково. Зокрема, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000581305 від 20.02.2019 відмовлено.
Також, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №340/4316/20, що залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021, відмовлено у відкритті провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №000058135 від 20.02.2019.
У свою чергу, позивач в апеляційній та касаційній скаргах наголошує про наявність різних підстав позову у справах №340/730/19, №340/4316/20 та у справі, що розглядається, просить суд зауважити, що:
підставою позову у справі №340/730/19 була неправомірність застосування фінансової санкції в розмірі 17ʼ 837ʼ 574грн пені за порушення строку в проведенні розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на підтвердження чого було проведено альтернативний розрахунок можливої пені. Податковим органом розрахунок пені було додано до акту, проте не роз`яснена методика проведення, які документи та факти були досліджені при проведенні розрахунку.
підставами позову у справі, що розглядається №340/807/21 є порушення відповідачем пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 №342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" у відповідності до яких частина валютної виручки підлягала обов`язковому продажу на міжбанківському ринку, а відповідач не врахував даної норми при розрахунку пені; по контракту "SARPAX" відповідач нарахував пеню на вантажно-митні декларації, по яким поставки не відбулись: лист Галицької митниці Держмитслужби від 12.12.2019 №74-08-28-09/12/211 та лист Державної фіскальної служби від 06.12.2019 №/3ПІ/99-99-18-04-01-14, у відповідності до яких вантажно-митні декларації: №209050000/2016/001750 від 03.06.2016 визнана недійсною 07.06.2016; №209050000/2016/003391 від 28.10.2016 визнана недійсною 02.11.2016; №209050000/2016/003303 від 21.10.2016 визнана недійсною 27.10.2016. Крім того відповідачем 20.02.2019 було стягнуто з позивача фінансові санкції за порушення, що регулювалися Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", вже після втрати чинності, накладення штрафу на підставі Закону України "Про валюту і валютні операції" у період 2015-2018 років, коли закон не діяв.
Одночасно позивач стверджує, що предмет позову у справах також різний, а саме: у справі №340/730/19 є визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, а у справі, що розглядається №340/807/21 предметом справи є визнання індивідуального акту недійсним на підставі статті 20 Господарського кодексу України, як такий, що порушує його право на мирне володіння майном.
Необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України є наявність судового рішення, що набрало законної сили у тотожному позові (між тими же сторонами, про той же предмет і з тих же підстав).
Таким спором відповідно до наведеної норми визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду і є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №826/3678/16 вказав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У справі, що розглядається, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій не здійснено оцінку підставам позову, що можуть підтвердити тотожність справ №340/730/19 та №340/807/21, суди не перевірили, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Суд вважає необхідним вказати, що підставою позову можуть бути тільки юридичні факти, які тягнуть певні правові наслідки, а саме: виникнення, зміну та припинення правовідносин. Натомість фактичні дані справи до підстав позову не відносяться, оскільки такі лише підтверджують наявність або відсутність тих юридичних фактів, які складають підставу позову.
З огляду на викладене, суди під час встановлення тотожних справ повинні звертати увагу на усі доводи учасників справи, а надаючи оцінку підставам позову слід досліджувати кожну підставу зокрема з детальною характеристикою, а не обмежуватись загальним твердженням. Усі ці обставини належить оцінювати у сукупності, гарантувавши доступ до правосуддя особам, які вважають, що їхнє право порушене, і які діяли добросовісно.
Крім того, Суд наголошує, що як встановлено пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Поряд з цим, апеляційний суд, відхиляючи доводи скаржника про неоднаковість підстав і предмету позову у цій справі та у справі №340/730/19, застосував такий критерій, як кінцева мета звернення позивача до суду, що не узгоджується з приписами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, які унормовують правові наслідки, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження, що набрали законної сили.
Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті адміністративного провадження поданого позивачем адміністративного позову, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №340/807/21 скасувати.
Справу №340/807/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
------------------