ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 280/416/21
адміністративне провадження № К/9901/38563/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Суховаров А.В., Добродянюк І.Ю.)
у справі № 280/416/21
за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2020 року Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач, скаржник, контролюючий орган, ГУ ДПС у Запорізькій області) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП - ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 13892,10 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року позов задоволено частково: стягнуто з ФОП ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 13252,10 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, скаржник подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без руху з огляду на невідповідність її вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у розмірі 3405,00 грн (2270*150%) та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
19 червня 2021 року скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про усунення недоліків до якого додав копію платіжного доручення від 20 травня 2021 року № 370 про сплату судового збору в розмірі 3153,00 грн (2102*150%).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, а саме несплатою судового збору в повному обсязі.
28 липня 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області повторно звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам статті 295 КАС України, а саме апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження та надано скаржнику десятиденний строк з дати отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.
14 вересня 2021 року на виконання вимог ухвали від 01 вересня 2021 року скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтовання якого ГУ ДПС у Запорізькій області вказало, що повторно звернулося з апеляційною скаргою в межах присічного строку, не зловживало своїми процесуальними правами та не допустило необ`єктивного зволікання у повторному поданні апеляційної скарги. Також контролюючий орган наголосив на тому, що ним у повній мірі сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року визнано неповажними наведені позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністартивного суду від 13 квітня 2021 року.
Суд апеляційної істанції виходив з того, що обставини пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час.
Не погодившись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просив її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області зазначає, що позивач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції одразу після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги, не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням повторної апеляційної скарги. Також контролюючий орган наголосив на тому, що ним у повній мірі сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою 09 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 295 КАС України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поівжність пропуску повинен доводити скаржник).
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що передумовою повторного подання позивачем апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року поза межами строку на апеляційне оскарження було повернення первинної апеляційної скарги з підстав не виконання скаржником вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, якою відповідачу був наданий строк для сплати судового збору в розмірі 3405,00 грн.
На виконання вимог цієї ухвали, 19 червня 2021 року скаржник подав клопотання про усунення недоліків до якого додав копію платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 3153,00 грн (2102*150%).
В адміністративному позові позивач просив стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 13892,10 грн.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з наявною у матеріалах справи копією конверта, з адміністративним позовом позивач звернувся 30 грудня 2020 року.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102,00 гривні.
Враховуючи предмет позову, Суд вважає, що заявник апеляційної скарги мав сплатити судовий збір в розмірі 3153,00 грн гривень із розрахунку 2102*150%.
Отже скаржник, сплативши 3153,00 грн, виконав вимоги Закону України "Про судовий збір" та КАС України щодо сплати судового збору в належному розмірі.
Суд апеляційної інстанції, неправильно визначивши належну до сплати суму судового збору, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв`язку з невиконанням у повному обсязі вимог ухвали про залишення скарги без руху.
Суд визнає, що суд апеляційної інстанції при поверненні апеляційної скарги поданої податковим органом вперше порушив норми процесуального права, що призвело до повторного подання апеляційної скарги поза межами строку на апеляційне оскарження. У зв`язку з цим Суд вважає наявними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки обставини щодо пропуску строку не залежали від волевиявлення скаржника, а зумовлені порушенням самим судом норм процесуального права.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Із врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 400/6051/21.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -