ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 187/1565/18
провадження № 51-310км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Матюшевої О.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Редька С.М.(у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Редька С.М. на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018040520000474, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Хутірське Петриківського району Дніпропетровської області,
жителя АДРЕСА_1,
засудженого за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вирокомПетриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
2. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2021 року залишив вирок суду першої інстанції без змін.
3. За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 07 вересня 2018 року близько 20:00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні літньої кухні за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, під час сварки, яка виникла після спільного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень умисно завдав ОСОБА_2 не менше семи ударів кулаками по голові, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з крововиливами під тверду та м`яку мозкову оболонку, в речовину головного мозку, що ускладнилось набряком головного мозку, що належить до тяжких тілесних ушкоджень і є безпосередньою причиною смерті потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі захисник Редько С.М. ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення норм кримінального процесуального закону, що потягли незаконне засудження ОСОБА_1 . Вважає, що у кримінальному провадженні не дотримано стандарту доведення винуватості "поза розумним сумнівом". Указує на те, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді провадження в апеляційному порядку не виконав обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції, не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, які, на переконання сторони захисту, можуть свідчити про причетність до злочину іншої особи, а також про можливість отримання потерпілим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту. Звертає увагу на те, що місцевий суд безпосередньо не дослідив речових доказів, що залишилося поза увагою апеляційного суду. Вказує, що апеляційний суд не мотивував своїх висновків та не навів в ухвалі вичерпних відповідей на апеляційну скаргу сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
5. У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу.
6. Прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Мотиви Суду
7. Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
8. Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
9. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
10. Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
11. Постановою Касаційного кримінального суду від 18 грудня 2020 року (справа № 187/1565/18, провадження № 51-310км20)[1]попередня ухвала Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні була скасована з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
12. При цьому касаційний суд у своїй постанові навів обґрунтовані мотиви на спростування низки доводів сторони обвинувачення щодо істотного порушення судами нижчих ланок вимог кримінального процесуального закону, водночас визнав небезпідставними доводи у касаційній скарзі захисника про те, що певні доводи, які були наведені в його апеляційній скарзі, не отримали належної оцінки апеляційного суду.
13. А саме, суд касаційної інстанції відзначив, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи сторони захисту про те, що висновки експертів № 1017 та № 1019 від 10 жовтня 2018 року вказують на наявність слідів крові, походження якої від засудженого та ОСОБА_2 є неможливим, що, на переконання сторони захисту, свідчить про непричетність ОСОБА_1 до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили його смерть, а також не перевірив доводів щодо можливості отримання потерпілим тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту.
14. Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції при новому розгляді цілком дотримався вимог кримінального процесуального закону, оскільки виконав вказівки суду касаційної інстанції в повному обсязі, розглянув всі доводи апеляційної скарги захисника та, визнаючи їх безпідставними, навів в ухвалі переконливі мотиви на їх спростування.
15. Зокрема, апеляційний суд надав належну оцінку доводам сторони захисту, які під час попереднього розгляду залишилися поза увагою апеляційного суду. Проте захисник, не погоджуючись із таким рішенням, оскаржив його в касаційному порядку, навівши в касаційній скарзі доводи, які є аналогічними за змістом тим, що вже були предметом перевірки в апеляційному суді, в тому числі за вказівками суду касаційної інстанції.
16. Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про їх необгрунтованість з огляду на таке.
17. Згідно з висновками експерта-імунолога № 1017 та № 1019 від 10 жовтня 2018 року, на досліджених змивах з правої та лівої долонь трупа ОСОБА_2, а також на змивах речовини бурого кольору з підлоги не отримано даних про присутність у вказаних слідах крові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
18. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, висновки цих експертиз не спростовують інших доказів винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому злочині. Зокрема, згідно з висновками експерта-імунолога від № 1014 від 03 жовтня 2018 року, № 1015 від 17 жовтня 2018 року та № 1016 від 08 жовтня 2018 року походження слідів крові на змиві з правої руки ОСОБА_1, на належній останньому футболці, а також на ганчірці не виключається від потерпілого ОСОБА_2 або самого ОСОБА_1, групові властивості крові яких співпадають між собою.
19. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу, що сам ОСОБА_1 в суді першої інстанції пояснював про наявність у ОСОБА_2 саден на руці і обличчі ще до події злочину, а на розгляд експертів не ставились питання щодо давності крові з долонь трупа та з підлоги в порівнянні з іншими зразками крові, а станом на час розгляду кримінального провадження отримати відповідь на вказане питання неможливо через давність подій.
20. Згідно з висновками експертів № 136-118-Е та № 136-121-Е від 27 жовтня 2018 року смерть ОСОБА_2 настала від внутрішньочерепної травми з крововиливами під тверду та м`яку мозкову оболонку, в речовину головного мозку, яка ускладнилась набряком головного мозку, що підтверджується як наявністю ушкоджень, так і даними судово-гістологічного дослідження. Крім ушкоджень у ділянці голови, що стосовно живих осіб маютьознаки тяжких тілесних ушкоджень, під час експертизи трупа виявлено й інші тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості: закриті переломи ребер, синці та садна в області тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, які виникли прижиттєво незадовго до настання смерті.
21. З урахуванням цих висновків експертиз доводи сторони захисту про те, що тілесні ушкодження, які стали причиною смерті потерпілого ОСОБА_2, він міг отримати, впавши з висоти власного зросту, є непереконливими, оскільки, як установлено експертизами, всі ушкодження в ділянці голови потерпілого у своїй сукупності призвели до внутрішньочерепної травми та перебувають у причинному зв`язку з її настанням. В область голови спричинено не менше семи механічних дій тупим твердим предметом (предметами). Після утворення ушкоджень в області голови потерпілого останній міг здійснювати активні дії в нетривалий проміжок часу до моменту втрати свідомості.
22. Поряд із висновками експертиз винуватість ОСОБА_1 у заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, повністю доведено сукупністю інших доказів, яким суд дав належну оцінку. Зокрема, вина засудженого підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, висновками судово-медичних експертиз № 136-119-Е, № 136-120-Е від 27 жовтня 2018 року, даними протоколів огляду місця події та огляду трупа від 08 вересня 2018 року, даними протоколів проведення слідчих експериментів від 22 жовтня 2018 року за участю свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 тощо.
23. Перевіркою матеріалів кримінального провадження не підтверджуються доводи про те, що суд неправильно виклав показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно із звукозаписом судового засідання зазначені свідки давали в суді першої інстанції показання щодо обставин подій саме таким чином, як вони викладені судом у вироку, зокрема, пояснювали про те, що ОСОБА_1 бив ОСОБА_2 по голові. Цим показанням суд дав належну оцінку.
24. Суд апеляційної інстанції не надавав показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іншої оцінки, ніж та, яку їм дав місцевий суд, а клопотання про допит цих свідків у судовому засіданні апеляційного суду в порядку ч. 3 ст. 404 КПК учасниками судового процесу не заявлялося. Також сторона захисту не клопотала і про повторне дослідження апеляційним судом інших доказів, у тому числі не вважала за необхідне безпосередньо дослідити в судовому засіданні речові докази.
25. Доводи сторони захисту про те, що суд не перевірив причетності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, не ґрунтуються на законі, зокрема суперечать положенням ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
26. Разом з тим слід звернути увагу, що у кримінальному провадженні відсутні обставини, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновку суду про те, що саме внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження, які стали причиною його смерті.
27. Зокрема, немає підстав вважати можливою причетність до злочину, крім ОСОБА_1, інших осіб, в тому числі з огляду на пояснення ОСОБА_3 про те, що він бачив, що ОСОБА_2 побитий лежав на підлозі кімнати, а ОСОБА_1 поливав його водою, в той час як труп потерпілого був виявлений на ліжку. Як установлено експертом, після отримання тілесних ушкоджень у ділянці голови потерпілий міг здійснювати активні дії в нетривалий проміжок часу до моменту втрати свідомості, а отже, міг самостійно переміститися на ліжко.
28. Той факт, що у вироку чітко не вказано часу настання смерті ОСОБА_2 не свідчить про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину саме за тих обставин, що викладені у вироку. Суд на підставі досліджених доказів встановив та описав послідовність подій, що розпочалися близько 20:00 07 вересня 2018 року, а згідно з висновками судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_2 № 136-118-Е та № 136-120-Е від 27 жовтня 2018 року смерть ОСОБА_2 могла настати за 5-7 годин до часу огляду трупа на місці події, який був проведений о 09:50 08 вересня 2018 року.
29. Суд дав належну оцінку в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами рапорту помічника чергового Петриківського ПВ від 08 вересня 2018 року про те, що о 07:42 цього дня від ОСОБА_4 надійшло повідомлення на службу 102 про те, що 08 вересня 2018 року о 00:05 ОСОБА_2 прийшов додому побитий невідомими. Як видно з матеріалів справи, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, який 07 вересня 2018 року на ґрунті неприязних відносин умисно спричинив ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, що є причиною смерті потерпілого, внесено в ЄРДР 08 вересня 2018 року саме за заявою ОСОБА_4 .
30. Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були досліджені у суді першої інстанції, можливо дійти висновку, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
31. Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку доказам у сукупності та взаємозв`язку й дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, які викладено у вироку, який за своїм змістом відповідає приписам ст. 374 КПК.
32. Під час розгляду кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_1 за апеляційними скаргами захисника Редька С.М. та прокурора апеляційний суд належним чином перевірив викладені в скаргах доводи та навів в ухвалі докладні підстави прийнятого рішення. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 419, 439 КПК.
33. Неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні не допустили.
34. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд