ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 761/39916/18
провадження № 51-3981км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Булейко О. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Кузнецова С. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Жука Ю. М. та Четвертака К. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Жука Ю. М. на вирок Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року у кримінальному провадженні №12018100100006737 за обвинуваченням
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Срібне Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено покарання: за ч. 4 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 122 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК України.
Цим же вироком вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 20 червня 2018 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на вул. Естонській в м. Києві біля буд. № 51, де розташована ветеринарна клініка "Алден-Вет", зайшов до приміщення вказаної ветеринарної клініки, де близько 00. год 35 хв. почав безпідставно чіплятись до робочого персоналу ветеринарної клініки та розкидати інвентар, на що отримав зауваженні від працівника ветеринарної клініки - потерпілої ОСОБА_2 .
ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, використовуючи для своїх дій малозначний привід - зауваження потерпілої ОСОБА_2 щодо його поведінки в приміщенні медичного закладу, діючи умисно із хуліганських спонукань та явної неповаги до установлених норм поведінки, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, почав хаотично наносити руками удари в область голови та тіла ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження.
Отримавши не менше двох ударів в область голови та тіла, потерпіла ОСОБА_2 почала тікати на другий поверх ветеринарної клініки. Побачивши, це ОСОБА_1, з метою продовження свого злочинного умислу, направленого на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, направився за ОСОБА_2 на другий поверх ветеринарної клініки, де побачив вогнегасник.
Продовжуючи вчиняти хуліганські дії та реалізуючи злочинний умисел, спрямований на нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 взяв вогнегасник, та тримаючи його в руках, підійшов до потерпілої ОСОБА_2 і, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень - вогнегасника, наніс їй вогнегасником не менше одного удару в область рукоятки грудини та не менше одного удару в область тіла нижньої щелепи справа в ділянку кута, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В подальшому дії ОСОБА_1 були припинені, після чого він покинув приміщення ветеринарної клініки "Алден-Вет" та зник з місця вчинення злочину.
Вироком Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року вирок місцевого суду змінено в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення кримінального правопорушення із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень та перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України. Також скасовано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року в частині призначеного покарання. Ухвалено призначити ОСОБА_1 покарання: за ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 1 ст. 296 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме неправильно перекваліфіковано дії засудженого з ч. 4 ст. 296 на ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень внаслідок м`якості.
У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про зміну вироку апеляційного суду, а саме про звільнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України від відбування призначеного покарання за ч. 1 ст. 296 КК України на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а також про пом`якшення призначеного за ч. 1 ст. 122 КК України покарання.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України, мав звільнити останнього від відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України. Вказується, що суд апеляційної інстанції при призначення покарання за ч. 1 ст. 122 КК України належним чином не врахував те, що ОСОБА_1 добровільно відшкодовує завдані потерпілій збитки, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник вказує на її безпідставність.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав касаційну скаргу прокурора та частково підтримав касаційну скаргу захисника.
Засуджений ОСОБА_1 та захисники заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора і просили задовольнити касаційну скаргу сторони захисту.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Відповідно до норм ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційних скаргах, Верховний Суд доходить таких висновків.