ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 166/851/20
провадження № 51 - 4589 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Кузнецова С.М.,
захисника Панасюка І.І. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Панасюка І.І. на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2020 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 червня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 29 грудня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він у період з 18 до 20 січня 2020 року проник до житлового будинку на АДРЕСА_2, звідки повторно викрав чуже майно, належне ОСОБА_3, спричинивши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 3 410 грн.
Крім того, ОСОБА_1 у ніч з 09 на 10 травня 2020 року проник до господарської будівлі на АДРЕСА_3, звідки повторно викрав велосипед "Bergamont", спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на 2 700 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник Панасюк І.І., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі ОСОБА_1, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що:
- висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам провадження, надані стороною обвинувачення докази суд оцінив неналежно;
- суд першої інстанції невмотивовано відмовив у задоволенні клопотання про ознайомлення з наданими прокурором у судовому засіданні письмовими доказами, що призвело до порушення права ОСОБА_1 на захист і обмежив захисника в можливості надання якісної та достатньої правової допомоги;
- сторона обвинувачення не спростувала показань обвинуваченого щодо придбання ним належного потерпілій ОСОБА_4 велосипеда, та цей факт залишився без уваги суду;
- висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недопустимих доказах (протоколах пред`явлення речей для впізнання, обшуку, слідчого експерименту) та суперечливих показаннях потерпілих і свідків;
- сторона обвинувачення не підтвердила повноважність слідчого Костючика І.С. на проведення слідчих дій;
- у матеріалах провадження відсутній оригінал відеозапису слідчого експерименту від 05.08.2020, долучений до матеріалів відеодиск не має ідентифікуючих ознак, а клопотання про дослідження першоджерела носія інформації вказаної слідчої дії було відхилено судом без жодної мотивації;
- призначене ОСОБА_1 покарання є явно несправедливим і непропорційним вартості викраденого майна, яка в порушення вимог КПК України була визначена на підставі довідки підприємця;
- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив судові рішення стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо неналежної оцінки показань потерпілих і свідків фактично стосуються переоцінки доказів і неповноти судового розгляду, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.
Відповідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі захисник Панасюк І.І. порушує питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, покликаючись на порушення права ОСОБА_1 на захист, безпідставну відмову в задоволенні клопотань сторони захисту та недопустимість доказів.
Проте зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
При цьому суд першої інстанції врахував:
- показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили факт викрадення їхнього майна з домоволодінь;
- показання свідка ОСОБА_5 про те, що ввечері 19 січня 2020 року він та його брат зустріли ОСОБА_1, який ніс в сумці обігрівач, а через кілька днів він попросив його знайти клієнта, щоб продати обігрівач;
дані, що містяться у:
- протоколі слідчого експерименту від 10 серпня 2020 року за участю ОСОБА_6 ;
- протоколах пред`явлення потерпілим речей для впізнання від 03 червня 2020 року;
- протоколі обшуку від 27 травня 2020 року, проведеного за місцем проживання свідка ОСОБА_7 - співмешканки ОСОБА_1, згідно з яким були виявлені та вилучені викрадені у потерпілих речі;
- висновку експерта від 19 червня 2020 року № 441 про те, що вартість велосипеда "Bergamont" складає 2 700 грн, та довідці, виданій підприємцем ОСОБА_8, про те, що середньоринкова вартість сабвуфера становить 2 980 грн, обігрівача - 430 грн.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив інкримінований йому злочин.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85 - 89, 94, 95 КПК України.
При цьому суд першої інстанції дав оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що вилучений у нього велосипед він не викрадав, а придбав у незнайомої особи за 1 000 грн, визнав їх суперечливими, та не встановив того, що потерпілі та інші свідки обмовили засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки їхні показання узгоджуються між собою та з іншими здобутими у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості та обставини вчиненого ним злочину, відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючої обставини - рецидив злочину, дані про особу винного, зокрема його негативну характеристику.
Призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів та відповідає вимогам статей 50, 65- 67 КК України. Підстав вважати це покарання явно несправедливим через його надмірну суворість не вбачається.
Суд касаційної інстанції вважає, що призначене судом першої інстанції покарання відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Крім того, наведені в касаційній скарзі доводи сторони захисту, аналогічні доводам його апеляційної скарги, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу захисника на вирок суду першої інстанції, з дотриманням вимог 404, 405, 407, 412-414 КПК України проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, належним чином умотивувавши свої висновки.
При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що стороною обвинувачення надано достатні докази, які доводять вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
При цьому суд апеляційної інстанції спростував доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказів - даних протоколів пред`явлення речей для впізнання за участю потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 та у своєму рішенні слушно зазначив про те, що вказані слідчі дії проведені з дотриманням положень ст. 229 КПК України, протоколи оформлені відповідно до вимог ст. 231 КПК України, скріплені підписами учасників, за участю яких проводились слідчі дії. При цьому потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пояснили, за якими ознаками вони впізнали свої речі, будь-яких зауважень від учасників не надходило.
З такими висновками суду апеляційної інстанцій погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Водночас Суд не встановив тих порушень права ОСОБА_1 на захист, про які зазначив захисник у своїй касаційній скарзі через ненадання часу для ознайомлення з наданими в судовому засіданні прокурором доказами, оскільки прослуховуванням звукозапису судового засідання від 12 листопада 2020 року встановлено, що судом першої інстанції оголошувалась перерва на 20 хвилин, після чого на питання головуючого судді захисник повідомив, що ознайомився з матеріалами.
Що ж стосується доводів захисника про порушення вимог КПК України через відсутність у матеріалах провадження оригінального примірника технічного носія інформації зафіксованої процесуальної дії, то Суд зазначає про те, що за змістом протоколу слідчого експерименту від 05 серпня 2020 року за участю свідка ОСОБА_5 фіксація слідчої дії здійснювалась на флеш-карту та в подальшому відеозапис був перезаписаний на DVD-R диск, який поміщено у паперовий конверт, і є невід`ємною частиною цього протоколу. Цей диск поміщений у запакований конверт, скріплений учасниками слідчої дії та на ньому вказано його зміст, крім того, він був безпосередньо досліджений судом першої інстанції у судовому засіданні та визнаний допустимим доказом.
За приписами статей 5, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму; у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
З огляду на викладене долучений DVD-R дискдо вказаного протоколу є оригіналом електронного документу, отриманого під час проведення слідчої дії, тому Суд уважає доводи сторони захисту неспроможними.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к), щодо застосування положень ст. 99 КПК України при використанні як доказів електронних документів.
Доводи сторони захисту про відмову судом у задоволенні клопотання про дослідження першоджерел носіїв інформації без жодної аргументації спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, звукозаписом судового засідання від 28 грудня 2020 року, згідно з яким головуючий суддя, оголосивши заявлені стороною захисту клопотання та з`ясувавши думку учасників з цього приводу, відхилив заявлені клопотання за безпідставністю.
Що ж стосується доводів про ненадання стороною обвинувачення доказів на підтвердження повноважень слідчого Костючика І.С. та як наслідок -недопустимості протоколу слідчого експерименту від 05 серпня 2020 року, проведеного цим слідчим, то Суд уважає їх неспроможними з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 зазначені відомості про постанови про визначення групи слідчих, що відповідає наданим під час касаційного розгляду прокурором постановам про визначення групи слідчих від 21 січня та 19 липня 2020 року, у яких визначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 12019030170000034, до складу якої входять, зокрема, слідчі Костючик І.С. та Євтушик С.А.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд