ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 726/609/20
провадження № 51-3436км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Матюшевої О.В.,
потерпілого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого Мізюка В.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260030000055,за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого на вирок Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 21 січня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 1911,77 грну рахунок відшкодування майнової шкоди, 10 000 грн - моральної шкоди, 8000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 15 лютого 2020 року близько 23:30, перебуваючи в ресторані "Еней", що розташований на вул. Ярослава Мудрого, 200 в м. Чернівцях, на ґрунті раптово виниклого конфлікту умисно наніс потерпілому ОСОБА_1 три удари правим кулаком та один удар правою ногою в обличчя, чим внаслідок своїх неправомірних дій спричинив тілесні ушкодження потерпілому у вигляді рани в ділянці лівої брови; синця в лівій параорбітальній ділянці з переходом на спинку носа, ліву щоку та чоло; синця в ділянці тіла нижньої щелепи зліва, що згідно з висновком експерта № 216д від 17 березня 2020 року належать до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
Чернівецький апеляційний суд вироком від 12 квітня 2021 року скасував вирок щодо ОСОБА_2 і ухвалив новий, за яким визнав засудженого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, та призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 1911,77 грну рахунок відшкодування майнової шкоди, 10 000 грн - моральної шкоди, 16 408 грн - витрат на професійну правничу допомогу
Вирішено долю речових доказів.
Суд апеляційної інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 15 лютого 2020 року близько 23:30, перебуваючи в приміщенні ресторану "Еней", розташованого на вул. Ярослава Мудрого, 200 в м. Чернівцях, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, умисно, протиправно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, наніс потерпілому ОСОБА_1 три удари правим кулаком та один удар правою ногою в обличчя останнього, чим внаслідок своїх неправомірних дій спричинив тілесні ушкодження потерпілому у вигляді: рани в ділянці лівої брови; синця в лівій параорбітальній ділянці з переходом на спинку носа, ліву щоку та чоло; синця в ділянці тіла нижньої щелепи зліва, що згідно з висновком експерта № 216д від 17 березня 2020 року належать до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров`я.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд в апеляційному суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх доводів засуджений посилається на те, що апеляційний суд:
- дійшов хибного висновку про те, що суд першої інстанції не дотримався вимог статей 94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і не надав належної оцінки зібраним доказам у сукупності, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення стосовно перекваліфікації дій ОСОБА_2 ;
- не навів у своєму рішенні обґрунтування застосування ст. 296 КК та незастосування ст. 125 КК щодо оцінки правової кваліфікації дій ОСОБА_2 ;
- надав переваги одним доказам перед іншими, а також усупереч принципу безпосередності дослідження доказів судом, не дослідивши доказу (відеозапису подій), а тільки вказавши, що суд ознайомлений із відеозаписом, надав цьому доказу іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, і не обґрунтував такого підходу в оцінці доказу;
- не дотримався вимог ст. 419 КПК оскільки у своєму рішенні не виклав встановлених ним фактичних обставин провадження, не сформулював нового обвинувачення, визнаного доведеним, яке б відповідало диспозиції ч. 1 ст. 296 КК, не зазначив, які саме статті закону порушив місцевий суд та в чому саме полягають ці порушення.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу захисника потерпілий ОСОБА_1 подав заперечення, в яких наводить доводи щодо законності й обґрунтованості вироку суду апеляційної інстанції і просить залишити його без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні потерпілий, його представник та прокурор заперечували щодо задоволення касаційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, а вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Суд першої інстанції, проаналізувавши докази, а саме показання обвинуваченого, потерпілого, свідків та письмові докази, дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведена вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.
Місцевий суд зробив висновок, що обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки насильницької поведінки обвинуваченого свідчать про те, що така поведінка була зумовлена особистою неприязню до потерпілого ОСОБА_1, яка виникла раптово, оскільки обвинувачений вважав, що потерпілий глузував та знущався з його старшого сина, а також через висловлені претензії потерпілого з приводу цього конфлікту, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Також суд у вироку, проаналізувавши поведінку потерпілого ОСОБА_1, зробив висновок, що останній сам спровокував конфлікт з обвинуваченим ОСОБА_2, оскільки разом із товаришами підійшов до нього з претензіями.
З урахуванням зазначеного суд констатував відсутність у діях ОСОБА_2 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК.
Розглянувши кримінальне провадження, суд за встановлених ним фактичних обставин дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 діяв з наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілого ОСОБА_1 і безпосередньо його дії були спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров`я, тобто за ч. 2 ст. 125 КК.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1 та прокурора Пліша Я.М., колегія суддів повторно допитала обвинуваченого, потерпілого, дослідила довідку ПП " ОСОБА_3" та, як зазначила у своєму вироку, інші матеріали кримінального провадження і дійшла висновку, що висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а діях ОСОБА_2 наявне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК.
Водночас апеляційний суд у вироку дійшов висновку, що суд першої інстанції, мотивуючи наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, взяв до уваги, що між потерпілим та обвинуваченим склались неприязні відносини, однак наведене спростовано достатніми та належними доказами у ході апеляційного розгляду.
Своє рішення апеляційний суд мотивував, враховуючи:
- показання допитаного ним обвинуваченого ОСОБА_2, який з кваліфікацією своїх дій за ч. 2 ст. 125 КК погодився та вину визнав, погодившись із висновком суду першої інстанції в частині кваліфікації. Вказав, що конфлікт за обставин, викладених у фабулі, стався з вини потерпілого ОСОБА_1, оскільки він та його компанія знущались та сміялись із сина обвинуваченого, а пізніше потерпілий почав йому особисто висловлювати погрози та спровокував конфлікт;
- показання потерпілого ОСОБА_1, надані в суді апеляційної інстанції про те, що 15 лютого 2020 року близько 18:00 він разом зі своїми однокласниками святкували зустріч випускників у ресторані "Еней", де було багато інших гостей. Незнайомий йому чоловік наніс удари в обличчя його однокласнику ОСОБА_4, він підійшов до цього чоловіка, щоб з`ясувати причини нанесення ударів, однак обвинувачений ОСОБА_2 одразу почав наносити йому удари в обличчя, в результаті він впав, але обвинувачений наніс ще декілька ударів, і він втратив свідомість. Це відбувалось у ресторані, де було багато людей, після бійки перестала грати музика, адміністрація почала вирішувати конфлікт, а потерпілого вивели на вулицю, щоб привести до тями та надати допомогу. Після цього він поїхав у лікарню, а потім написав заяву до поліції;
- висновки експерта від 20 лютого 2020 року №167екс, від 5 березня 2020 року № 198д, від 17 березня 2020 року № 216д, досліджені районним судом, відповідно до яких тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_1 належать до легких, що призвели до короткочасного розладу здоров`я, механізм їх нанесення та локалізація відповідає фабулі справи та протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого;
- довідку ПП " ОСОБА_3", згідно з якою 15 лютого 2020 року у зв`язку з виниклою конфліктною ситуацією між відвідувачами закладу ресторану "Еней", що на вул. Ярослава Мудрого, 200 у м. Чернівцях, цей заклад призупиняв роботу на короткий період часу, що призвело до порушення звичайного режиму його роботи закладу (т. 1, а.п. 43).
Разом з цим, ухвалюючи вирок, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, посилаючись на те, що відповідно до протоколу огляду та перегляду відеозапису від 9 березня 2020 року і самого відеозапису, досліджених судом першої інстанції, на відеозаписі зображено приміщення ресторану "Еней" по вул. Ярослава Мудрого, 200, де наявна велика кількість людей, які танцюють та спілкуються. На відеозаписі видно, як ОСОБА_1 та інша особа підійшли до ОСОБА_2, після чого останній раптово наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_1 . Події відбувалися на танцполі, де танцювали люди, після нанесення ударів обвинуваченим потерпілому танці припинилися, люди почали залагоджувати конфлікт, відтягувати ОСОБА_2, тобто громадський порядок було грубо порушено ОСОБА_2, який з мотивів явної неповаги до інших людей, що відпочивали в ресторані, з особливою зухвалістю почав наносити удари ОСОБА_1, продовжуючи свої дії навіть після того, як потерпілий упав.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив у вироку про те, що суд першої інстанції не врахував того факту, що кримінальне правопорушення вчинено у громадському місці - в ресторані, де перебувала велика кількість гостей, за ініціативою обвинуваченого, який розпочав бійку, при цьому нанісши удари не лише потерпілому, а й іншій особі, що видно на відеозаписі.
Проте суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні зазначений відеозапис і проаналізувавши цей доказ у сукупності з іншими доказами, дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.
Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду провадження.
Однак з технічного запису судового засідання від 5 квітня 2021 року не вбачається, що суд апеляційної інстанції безпосередньо досліджував зазначений вище відеозапис, сторона обвинувачення заперечення щодо цього доводу не надала.
Таким чином, апеляційний суд переоцінив фактичні обставини кримінального провадження без безпосереднього дослідження доказу в судовому засіданні. Вказане є порушенням принципу змагальності сторін та доведеності перед судом переконливості наданих ними доказів, а тому доводи касаційної скарги засудженого в цій частині є слушними.
Таке порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК та з огляду на судову практику Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року, справа № 569/1111/16-к, провадження № 13-14кс18; постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року, справа № 158/2075/16-к, провадження № 51-5389км18) є істотним, оскільки могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі і в частині правильності кваліфікації дій ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
За таких обставин вирок апеляційного суду не відповідає положенням ст. 370 КПК і постановлений із порушенням кримінального процесуального закону, а саме ст. 23 КПК, що з урахуванням ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 438 КК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Оскільки вирок суду апеляційної інстанції скасовується через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, інші доводи касаційної скарги судом касаційної інстанції не перевіряються, адже надання їм оцінки можливе лише після усунення зазначених недоліків, а тому касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону дослідити докази щодо наявності у ОСОБА_2 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого ст. 296 КК, і постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 369, 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд