П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 332/4650/19
провадження № 51 - 1016 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Колодяжного І.Д. (у режимі
відеоконференції),
представника потерпілої Синиченка Ю.В. (у режимі
відеоконференції),
особи, стосовно якої кримінальне
провадження закрито, ОСОБА_1 (в режимі
відеоконференції),
захисника Тульчевської Н.В. (у режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року та Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ),
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року кримінальне провадження, відомості про яке 14.01.2019 внесено до ЄРДР за № 62019080000000011, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 375 КК України, закрито на підставі п.4 ч. 1 ст. 284 КПК України через втрату чинності ст. 375 КК України; ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.
Дніпровський апеляційний суд 08 липня 2021 вказану ухвалу суду першої інстанції змінив, виключив рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України. В решті ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи суддею Заводського районного суду м. Запоріжжя, провів 18 липня 2017 року судове засідання без участі сторін, які не були належним чином повідомлені про нього, ухвалив завідомо неправосудне рішення у справі № 332/1975/15-ц про задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року. Скасував зазначене рішення, відповідно до якого було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі 53 169,75 доларів США, що за курсом НБУ складало 1 126 989,69 грн. Внаслідок постановлення суддею ОСОБА_1 цього завідомо неправосудного рішення був знятий арешт з квартир АДРЕСА_3, які 17 серпня 2017 року були продані ОСОБА_4 боржником ОСОБА_3, що позбавило ОСОБА_2 можливості стягнути з боржника ОСОБА_3 грошову заборгованість та в результаті призвело до спричинення потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 893 873,85 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги потерпіла мотивує тим, що суд першої інстанції після оголошення прокурором обвинувального акта мав би з огляду на зміст положень ч. 1 ст. 369 КПК України за наявності відповідних підстав ухвалити обвинувальний чи виправдувальний вирок, а не постановляти ухвалу про закриття кримінального провадження на стадії судового розгляду через відсутність у суду таких повноважень, оскільки від пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення сторона обвинувачення не відмовлялась. Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував викладених в апеляційній скарзі доводів та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Крім того, потерпіла просить надати роз`яснення на ряд запитань щодо застосування норм матеріального та процесуального законів у зв`язку з декриміналізацією статті 375 КК України.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постановлені ухвали стосовно нього - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Синиченко Ю.В. та прокурор підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
ОСОБА_1 та його захисник Тульчевська Н.В. заперечили проти задоволення касаційної скарги потерпілої та просили залишити без зміни судові рішення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 порушує питання щодо безпідставного закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, та допущення при цьому істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Між тим викладені потерпілою у касаційній скарзі доводи не ґрунтуються на нормах процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи
За приписами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Підставою зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі згідно з ч. 1 ст. 5 КК України є скасування злочинності діяння або пом`якшення кримінальної відповідальності за таке діяння.
Скасування злочинності діяння має місце, зокрема, у таких випадках: вилучення із закону певного злочину; звуження змісту певної ознаки складу злочину, внаслідок чого ряд діянь, які раніше визначались злочином, перестають містити ознаки складу злочину, тощо.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
З огляду на положення ст. 3 КК України злочинність діяння - це віднесення певного суспільно небезпечного діяння до злочинів, яке здійснюється законодавцем шляхом описання ознак такого діяння в законі про кримінальну діяльність.
Скасування злочинності діяння передбачає вилучення із закону певного злочину.
Частиною 2 статті 375 КК України передбачалась кримінальна відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, що спричинило тяжкі наслідки або вчинено з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах чи з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналіста.
Конституційний Суд України в Рішенні від 11 червня 2020 N 7-р/2020 визнав статтю 375 КК України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), і визначив, що вона втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 151-2 Конституції України).
Рішення Конституційного Суду України діє на всій території України та є обов`язковим для виконання усіма суб`єктами права.
11 грудня 2020 року втратила чинність ст. 375 КК України, яка передбачала кримінальну відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудних вироку, рішення, ухвали або постанови.
Пунктом 4 частини 1 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Суд першої інстанції, розглянувши клопотання захисника Тульчевської Н.В., дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із втратою чинності статті 375 КК України на підставі рішення Конституційного Суду України від 11.06.2020 року № 7-р/2020.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, належним чином умотивувавши свої висновки, обґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції в частині закриття кримінального провадження.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України не тягне за собою необхідності встановленням фактичних обставин, що свідчать про відсутність у діянні особи складу злочину та пов`язана лише зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність йсуд не має доводити розгляд справи до кінця з ухваленням виправдувального вироку.
Також суд апеляційної інстанції слушно зауважив про відсутність законних підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 на ст. 364 КК України, оскільки за приписами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх достатньо вмотивованими.
Наведене також узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 13 січня 2021 року (справа № 0306/7567/12, провадження № 13-73кс19), про те, що особу може бути піддано кримінальному переслідуванню виключно за діяння, яке визнано злочином за нормами КК України, тоді як втрата чинності нормою Особливої частини КК України означає, що передбачені нею дії або бездіяльність вже не містять ознак діяння, за яке цим Кодексом встановлювалася кримінальна відповідальність. Офіційна констатація невідповідності правової норми Конституції України анулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні. Отже, дія чи бездіяльність перестають вважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про неконституційність норми КК України, що встановлювала цю відповідальність. У зв`язку із втратою чинності статтею 375 КК України відпали необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи на час скоєння інкримінованого їй діяння складу злочину, передбаченого цією статтею.
За таких обставин касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.
Водночас колегія суддів зазначає про те, що надання відповідей на питання, які виходять за межі касаційного розгляду, з огляду на положення статей 433, 436 КПК України не можуть бути предметом касаційного провадження.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд