Постанова
Іменем України
10 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 477/2225/20
Провадження № 51 - 5385 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового А.І.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 12020155230000166 від 22 вересня 2020 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,
за ст. 125 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року щодо неї.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
22 вересня 2020 року о 18-30 годині ОСОБА_1 перебувала на вулиці неподалік дачної ділянки № 250 в СТ "Трикотажник" с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області, де зустрівши потерпілу ОСОБА_2, на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків розпочала з потерпілою словесну сварку.
У ході сварки ОСОБА_1 тримала у руках дерев`яну палицю та підійшла до потерпілої ОСОБА_2 . М з метою нанесення останній тілесних ушкоджень і, діючи по раптово виниклому умислу, який спровокований довготривалими неприязними стосунками, умисно нанесла потерпілій палицею удари в область обличчя, голови та правої руки (кисті та плеча), чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження у виді забою м`яких тканин голови, синців у ділянці обличчя, правого плеча та поверхневої рани в ділянці правої кисті.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року щодо неї залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вирок та ухвалу щодо неї і закрити кримінальне провадження за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Надаючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні, показанням свідків зокрема, заперечує встановлені судами обох інстанцій фактичні обставини кримінального провадження та вважає, що в суді не доведено, що 22 вересня 2020 року вона нанесла потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження. Вказує на те, що події, описані в обвинувальному акті, мали місце 21 вересня 2020 року, а не 22 вересня 2020 року, що підтверджується відомостями про виклик поліції за номером телефону "102". Крім того, зазначає про те, що їй не було вручено у встановленому законом порядку обвинувальний акт, що порушило її право на захист від пред`явленого обвинувачення. Вважає, що в порушення вимог ст. 301 КПК України дізнавач безпідставно направив їй копію обвинувального акту та матеріалів дізнання поштою, а не особисто вручив. Звертає увагу на те, що під час розгляду кримінального провадження апеляційним судом, в порушення вимог ст. 405 ч. 1 КПК України їй не було надано можливості надати пояснення та безпідставно відмовлено у дослідженні будь-яких доказів у справі. Також вказує про те, що головуюча суддя апеляційного суду проводила судовий розгляд ледь чутно і вона взагалі не розуміла, що каже суддя та які запитання їй задавалися, а усі її прохання говорити голосніше головуюча ігнорувала.
Заперечень на касаційну скаргу засудженої від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженої, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного нанесення потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, тобто кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, обґрунтовано послався: на показання потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні повідомила обставини конфлікту, що виник 22 вересня 2020 року між нею та ОСОБА_1, внаслідок якого остання нанесла їй удари палицею по тілу та в область голови; показання свідків події ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили повідомлені потерпілою ОСОБА_2 обставини щодо нанесення їй ударів полицею ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_5 хоч не був безпосередніми свідком події, проте повідомив обставини щодо відомого йому конфлікту, виниклого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, внаслідок чого останній були нанесені тілесні ушкодження.
Крім того, судом були досліджені та враховані інші докази кримінального провадження, в тому числі: витяг з ЄРДР № 12020155230000166, відповідно до якого 22 вересня 2020 року до органів поліції звернулася потерпіла ОСОБА_2 з заявою про те, що у цей же день невідома особа, знаходячись в СТ "Трикотажник" с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області нанесла їй тілесні ушкодження; рапорт чергового Вітовського ВП Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області від 22 вересня 2020 року, з якого вбачається, що до відділу поліції по телефону о 18-39 годині надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що в СТ "Трикотажник" с. Пересадівка Вітовського району Миколаївської області її побила сусідка на дачній ділянці близько 10 хвилин тому; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22 вересня 2020 року, яким зафіксовано заяву ОСОБА_2 про нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 в СТ "Трикотажник"; протокол проведення слідчого експерименту від 28.10.2020 року за участю потерпілої ОСОБА_2 ; висновок судово-медичної експертизи № 1165 від 23.09.2020 року, яким підтверджено виявлені у ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, з давністю утворення біля доби до часу огляду. Крім того, суд проаналізував дослідницьку частини вказаного експертного висновку та встановив, що зі слів потерпілої 22 вересня 2020 року біля 18 години її побила жінка палкою по голові та по рукам. Об`єктивно при огляді встановлено: у ділянці лівої та правої виличкової дуги 2 синці, багрово червоного кольору, округлої форми у діаметрі по 3,5 см. кожний. У потиличній ділянці з права відмічається припухлість та почервоніння м`яких тканин, округлої форми діаметром 4 см. на внутрішній поверхні 5 пальця правої кисті в ділянці основної фаланги поверхнева рана дугоподібної форми довжиною 1,5 см. на зовнішній поверхні правого плеча у середній третині синець з аналогічними характеристиками овальної форми розміром 5*6,5 см. Інших будь яких пошкоджень не виявлено.
При цьому суд критично оцінив показання свідка ОСОБА_6, яка на думку ОСОБА_1 підтверджує відсутність на час огляду у потерпілої ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що є підтвердженням фальсифікації матеріалів справи потерпілою та органами досудового розслідування, оскільки вказані показання надані свідком щодо подій, які мали місце більше як за рік до часу її допиту судом, при цьому свідок вказала, що не пам`ятає чи були тілесні ушкодження так як пройшло багато часу і вказана подія була для неї буденною в силу її професійних обов`язків. Суд зазначив, що такі покази спростовуються експертним висновком, який виконано на підставі постанови слідчого і за змістом якої експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий експертний висновок.
Власне сприйняття та оцінка засудженою ОСОБА_1 показань осіб, наданих в судовому засіданні, та встановлені з таких показань судом обставини можуть не співпадати, проте така суб`єктивна оцінка засудженою показань цих осіб, які на її думку, не відповідають тим, що мали місце в суді, не свідчить про помилковість оцінки судом таких показань і допущення при цьому судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та не є підставою для скасування судового рішення.
Дав належну оцінку суд і відеозаписам, наданим як ОСОБА_1, так і потерпілою ОСОБА_2, які переглянув у ході судового розгляду, та встановив, що відображені на них час та дати зйомки не стосуються подій від 22 вересня 2020 року.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального проступку та правильно кваліфікував її дії за ст. 125 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_1, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам її касаційної скарги, про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних та досліджених в суді доказів підтверджують скоєння ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України. При цьому апеляційний суд не встановив порушень вимог ст. 301 КПК України, як на це вказувала засуджена у апеляційній скарзі, і як вона вказує про це у касаційній скарзі, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявні докази направлення на її адресу матеріалів дізнання, докази її повідомлення як підозрюваної про завершення досудового розслідування, а також її відмови від отримання копій матеріалів дізнання чи не отримання нею таких копій (пункти 11,13 розділу І "Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії" реєстру матеріалів досудового розслідування, який додано до обвинувального акта)
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
Безпідставними є доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 про те, що їй в апеляційному суді не було надано можливості надати пояснення та відмовлено у дослідженні доказів у справі, оскільки вони не підтверджуються звукозаписом судового засідання апеляційного суду від 30 вересня 2021 року. Відповідно до цього звукозапису ОСОБА_1 була надана можливість висловити свої доводи щодо поданої апеляційної скарги, а також було надане слово у судових дебатах, клопотань про дослідження доказів апеляційним судом обвинувачена не заявляла, а її клопотання про долучення до матеріалів провадження письмових доказів було задоволено. При цьому головуюча суддя апеляційного суду проводила судовий розгляд достатньо голосно для того, щоб її можна було розуміти, і будь-яких зауважень чи клопотань щодо цієї обставини засуджена ОСОБА_1 в апеляційному суді не зазначала, що спростовує її твердження про це у своїй касаційній скарзі.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації її дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_1, скасування судових рішень щодо неї та закриття кримінального провадження не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд