ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 311/1211/18
провадження № 51-3056км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Шевченко Т.В., Яновської О.Г.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора
Червінської М.П., Нескородяного А.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 20 січня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Балки Василівського району Запорізької області, жителя, м. Дніпрорудного зазначеного району,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 345 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 цього Кодексу.
2. Суд визнав доведеним, що 19 лютого 2018 року приблизно о 07:00 у приміщенні Дніпрорудненської міської лікарні на вул. Зеленій, 2 у м. Дніпрорудному Василівського району Запорізької області засуджений у стані алкогольного сп`яніння висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, не реагував на їх законні вимоги щодо припинення противоправних дій, а потім завдав інспектору ОСОБА_2 одного удару кулаком в обличчя зліва, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень у вигляді садна із крововиливом на нижній губі зліва.
Вимоги і доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти 1 і 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК.
4. Він вважає, що суди нижчих інстанцій здійснили судовий розгляд неповно, не дали належної оцінки доказам, неправильно встановили фактичні обставини справи і постановили рішення, які суперечать вимогам статті 370 КПК.
5. Засуджений посилається на те, що:
суд вийшов за межі обвинувачення, виклавши у вироку опис заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень інакше, ніж зазначено в обвинувальному акті;
стороні захисту не було відкрито в порядку статті 290 КПК висновків медичної експертизи № 23 від 21 лютого та № 23 від 19 лютого 2018 року, на які, однак, є посилання в окремих процесуальних документах;
постанови від 19 лютого 2018 року про призначення групи слідчих та групи прокурорів є недопустимими доказами, оскільки в цих документах є посилання на висновок медичної експертизи № 23 від 19 лютого 2018 року, яка на час складання постанов не була закінчена; крім того, постанова про призначення групи прокурорів на час відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку статті 290 КПК не була підписана керівником місцевої прокуратури;
не було повторно допитано свідка ОСОБА_3, показання якої частково не узгоджувалися з показаннями іншого свідка;
захист не зміг отримати доступ до записів із камер відеоспостереження Дніпрорудненського відділення поліції і надати їх суду, оскільки такі записи були знищені.
6. Також захист вважає недопустимими низку доказів: довідки з медичного закладу, висновок експертизи № 23, протокол огляду місця події від 14 березня 2018 року, висновок експертизи № 36-Д.
7. Крім того, сторона захисту вважає, що суд не взяв до уваги наданих стороною захисту копій документів, зроблених під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку статті 290 КПК.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Захисник та засуджений подали до Суду спільне клопотання про здійснення касаційного провадження за їх відсутності.
9. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту і просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.
10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
12. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.
13. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
14. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі з погляду їх достовірності є перш за все завданням судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд перевіряє, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
15. У результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.
16. В основу обвинувального вироку місцевий суд поклав показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які послідовно стверджували про те, що засуджений вдарив потерпілого в обличчя в коридорі лікарні, висновки судових експертиз, а також інші наявні у справі докази, зміст яких детально відображено у вироку.
17. Сторона захисту стверджує, що постанови про призначення групи слідчих та групи прокурорів від 19 лютого 2018 року є недопустимими доказами.
18. Суд зазначає, що положення процесуального закону щодо допустимості стосуються лише доказів, тобто відомостей (фактичних даних), які надаються сторонами на доведення обставин, що є предметом судового розгляду (стаття 84 КПК).
19. У касаційній скарзі сторона захисту ставить питання про недопустимість рішень відповідних посадових осіб, які вони приймали під час розслідування справи. Суд зазначає, що рішення, ухвалені в ході кримінального провадження, можуть оцінюватися з погляду їх законності, обґрунтованості тощо, але не можуть обговорюватися з погляду критеріїв (не)допустимості, оскільки не являються доказами.
20. Таким чином, вимога сторони захисту застосувати критерії допустимості доказів у ситуації, в якій вони не застосовуються, є беззмістовною, і на цій підставі Суд її відхиляє.
21. Суд також відхиляє довід сторони захисту про те, що зміна опису заподіяних тілесних ушкоджень погіршила становище засудженого. Захист посилається на те, що, на відміну від обвинувального акта, де спричинені потерпілому ушкодження описані як "розбита губа та гематома на обличчі", у вироку суд означив їх як "садно із крововиливом навколо на нижній губі зліва". Суд вважає, що вжиті в обох випадках визначення мають те саме значення. Захист не вказав, яким чином це змінило характер та тяжкість тілесних ушкоджень, що були предметом розгляду, і відповідно обсяг обвинувачення.
22. Також Суд відхиляє довід сторони захисту, що посилання на різні дати висновків експерта № 23 та № 36-Д, зазначені у процесуальних документах, є підставою для визнання їх недопустимими доказами. Під час розгляду з`ясовано, що сторона обвинувачення надала суду висновок № 23 за результатами експертизи, розпочатої 20 лютого та закінченої 21 лютого 2018 року, та висновок № 36-Д за результатами експертизи, розпочатої 15 березня та закінченої 24 березня 2018 року. Захист не оспорював результати цих експертиз і, крім посилання на розбіжності у визначенні їх дати в процесуальних документах, не надав ніяких доказів існування інших експертних висновків.
23. Суд переконався, що стороні захисту дійсно не були надані записи з камер відеоспостереження, розміщених у відділенні поліції, і захист звертав увагу суду на факт їх знищення. У той же час в касаційній скарзі не обґрунтовано, яке значення мали ці записи для встановлення обставин події, що сталася в іншому місці, або з інших причин є належними доказами у розумінні статті 85 КПК. Таким чином, Суд не має підстав вважати, що ця обставина істотно позначилася або могла позначитися на справедливості судового розгляду й законності та обґрунтованості судових рішень, а тому відхиляє цей довід сторони захисту.
24. Щодо неможливості повторно допитати свідка ОСОБА_3 . Суд зазначає таке. Суд першої інстанції у вироку не посилався на її показання. Водночас суд, у тому числі й за клопотанням сторони захисту, неодноразово викликав її судовими повістками, а також виносив ухвали про її привід та здійснював заходи щодо встановлення її місцезнаходження. Однак ці заходи не дали результату.
25. Вирішуючи питання, чи позначилася відсутність цього свідка на справедливості судового розгляду, Суд оцінює значення її показань для вирішення справи та наявність у сторони захисту інших процесуальних засобів компенсувати неможливість повторного допиту.
26. Цей свідок надавала показання під час судового розгляду і сторона захисту скористалася можливістю допитати її. Ці показання могли бути використані захистом на доведення своєї позиції, тим більше, що свідок у своїй письмовій заяві підтвердила надані нею раніше показання.
27. Також сторона захисту в касаційній скарзі не навела доводів стосовно того, що показання цього свідка могли істотним чином вплинути на висновки щодо обставин справи. ОСОБА_3 не заперечувала обставин, які були предметом доказування, і доводи захисту стосуються неузгодженості показань цього свідка з показаннями іншого свідка у справі у певних деталях, які сторона захисту могла з`ясувати під час допиту та на які звернути увагу суду.
28. Враховуючи ці обставини, Суд вважає, що показання згаданого свідка не були вирішальними в контексті справи і сторона захисту мала процесуальні можливості компенсувати відсутність повторного допиту. Тому Суд не вважає, що неможливість повторного допиту цього свідка істотним чином позначилася на справедливості судового розгляду, і відхиляє цей довід сторони захисту.
29. Решта доводів сторони захисту щодо доказів, хоча вона і посилається в касаційній скарзі на їх недопустимість, стосуються оцінки достовірності доказів та їх значення для встановлення обставин справи, що належать до предмета доказування. Виходячи з доводів сторони захисту, Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки суду щодо достовірності оскаржених доказів та їх достатності в сукупності для встановлення винуватості засудженого.
30. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, які переважно повторюються в касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.
31. Таким чином, Суд не встановив істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому вважає, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд