Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 520/7766/17
провадження № 61-14405св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Боярчук Ірина Володимирівна, на рішення Київського районного суду м. Одеси, у складі Куриленко О. М., від 15 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., від 29 червня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 01 березня 2016 року, 17 травня
2017 року та 19 травня 2017 року між ним та відповідачем укладено договори позики, відповідно до яких він надав відповідачу у позику грошові кошти в загальному розмірі 1 080 000 доларів США, що підтверджено відповідними розписками.
01 вересня 2016 року відповідач підтвердив факт існування боргу у сумі
360 000 доларів США за розпискою від 01 березня 2016 року.
Однак, відповідач відмовляється виконати належним чином свої зобов`язання за договорами позики, ігнорує вимоги позивача щодо повернення коштів.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по договорам позики в розмірі
30 514 102, 60 грн, з яких: сума неповернутої позики - 28 101 600 грн, що еквівалентно 1 080 000 доларів США, проценти за користування грошовими коштами згідно статті 536, частини першої статті 1048 ЦК України - 2 270 839, 82 грн, 3 % річних від простроченої суми позики за договором
від 01 березня 2016 року за статтею 625 ЦК України - 141 661, 77 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договорами позики від 01 березня 2016 року,
від 17 травня 2017 року, від 19 травня 2017 року суму боргу у загальному розмірі 1 172 717, 24 доларів США, що за офіційним курсом Національним банком України (далі - НБУ) станом на день ухвалення рішення складає 28 778 481, 10 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволені іншої частини позову відмовлено.
Суд першої інстанції вважав доведеним факт отримання відповідачем від ОСОБА_2 грошових коштів за договорами позики від 01 березня
2016 року, 17 травня 2017 року та 19 травня 2017 року, зобов`язання зі своєчасного повернення яких відповідачем виконано не було. Суд також зазначив, що стягнення грошової суми в іноземній валюті необхідно здійснювати за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Поплавського Д. П. в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня
2019 року змінено, викладено резолютивну частину рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 17 травня 2017 року та 19 травня 2017 року у загальному розмірі 720 000 доларів США, з яких: заборгованість за договором від 17 травня 2017 року - 360 000 доларів США; заборгованість за договором від 19 травня 2017 року - 360 000 доларів США.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики від 01 березня 2016 року у розмірі 360 000 доларів США, 3 % річних за договором позики від 01 березня 2016 року та процентів за користування грошовими коштами за договорами позики від 01 березня 2016 року,
17 травня 2017 року та 19 травня 2017 року - відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд виходив з того, що зміст розписок від 01 березня 2016 року та від 01 вересня 2016 року є суперечливим, не містить відомостей про передачу позивачем грошових коштів та отримання відповідачем цих грошових коштів як позику, тобто не підтверджує укладення між сторонами саме договору позики. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі відповідачу коштів за розпискою від 01 березня 2016 року саме на підставі договору позики, а отже відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 01 березня 2016 року, 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань за таким договором та процентів за користування грошовими коштами.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України за розписками
від 17 травня 2017 року та 19 травня 2017 року, апеляційний суд виходив з того, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Боярчук І. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати в частині вирішення вимог
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики
від 17 травня 2017 року та 19 травня 2017 року та розподілу судових витрат. Закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 липня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Боярчук І. В. подала касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 15 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 29 червня 2021 року у цивільній справі № 520/7766/17.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 1049 ЦК України у подібних правовідносинах.
Стверджує, що з урахуванням вимог частини третьої статті 1049,
частини четвертої статті 612, статті 613 ЦК України оскільки ОСОБА_1 не вчинив передбачених цивільним законодавством дій, - не надав реквізитів банківського рахунку для повернення позики, відповідач позбавлений можливості належним чином виконати своє зобов`язання, що вказує на відсутність предмету спору у розглядуваній справі та наявність підстав для закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Вважає, що суди не врахували, що оригінали розписок від 17 травня 2017 року та 19 травня 2017 року були подані позивачем для проведення експертизи і не приєднувалися до матеріалів справи в якості доказів.
Також районний та апеляційний суди не надали правової оцінки розпискам, які могли підтверджувати і укладення між сторонами договору зберігання.
Розписка від 19 травня 2017 року стосувалась 360 доларів США і лише на полях цієї розписки було дописано "тисяч" без засвідчення такого виправлення підписом відповідача.
Заявник стверджує, що насправді для надання послуг відповідачем з оформлення нерухомого майна на користь позивача відповідач отримав від ОСОБА_1 360 000 доларів США, про що написав розписку на випадок неможливості такого оформлення і для гарантії повернення цієї суми. У зв`язку зі зміною строків надання послуги та у зв`язку з тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням написати нову розписку, оскільки нібито попередні розписки було втрачено, відповідач, не розуміючи юридичних наслідків своїх дій та не маючи змогу перевірити втрату позивачем попередньої розписки написав ще кілька розписок. Після повернення відповідачем ОСОБА_1 360 000 доларів США у червні 2017 року у присутності ОСОБА_3 позивач повернув ОСОБА_2 розписку від 01 вересня 2016 року, а інші розписки залишив у себе. Заявник вважає, що позивач планував незаконно збагатитися за рахунок відповідача.
Суди попередніх інстанцій не встановили джерело походження позичених ОСОБА_1 грошових коштів; не надали оцінку тому, що в усіх наданих суду розписках суми позики є однаковими; не звернули увагу, що позивач не з`явився до суду для дачі пояснень після визнання його явки обов`язковою.
В матеріалах справи відсутні пояснення ОСОБА_3 долучені за клопотанням представника відповідача, хоча оскаржена постанова містить висновки апеляційного суду щодо їх оцінки.
Заявник також звертає увагу касаційного суду, що ОСОБА_1 ухвалені судові рішення в апеляційному та касаційному порядках не оскаржував.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Лукинюком В. В. подано відзив на касаційну скаргу, в якому представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 червня 2021 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
В матеріалах справи наявні оригінали трьох розписок наступного змісту:
"
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 обязуюсь вернуть ОСОБА_6 сумму в размере трехсот шестьдесят тысяч условных единиц в срок до 31.12.16 (тридцать первого декабря две тысячи шестнадцатого года)
1.03.2016 /подпись/ ОСОБА_5".
"
ОСОБА_4, ОСОБА_5 получил займ от ОСОБА_6 в сумме 360 тыс. $ сроком до 01.07.2017 г.
Обязуюсь вернуть в срок.
17.05.2017 /подпись/ ОСОБА_5".
"
ОСОБА_4, ОСОБА_5 взял в долг у ОСОБА_6 сумму в размере 360 (триста шестдесят тысяч долларов США) сроком до 01.07.2017 (первое июля).
Обязуюсь вернуть в срок.
Паспорт КМ 549982, Киевским РООПУУМВД Украины в Одесской области 25 июля 2008 г.
19.05.2017 /подпись/ ОСОБА_5 .
Расписка дана в моем присутствии
/подпись/ ОСОБА_7".
Та копія розписки наступного змісту:
"
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 действительно должен
360 тыс. долл. США по состоянию на 01.09.2016 г. Обязуюсь произвести расчет по долгу в суме 360 тыс. долл. США до 31.12.2016.
В залог передам участки на Большом Фонтане в период с 05.09.16 по
16.09.16 г. После полного расчета участки будут переданы обратно мне в собственность.
01.09.2016 г. /подпись/
ОСОБА_2 Расписка дана в моем присутствии
/подпись/ ОСОБА_7".
Суди вважали встановленим, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за розписками від 17 та 19 травня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.