Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 693/1218/20
провадження № 61-19962св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
за касаційною скаргою адвоката Дерев`янчука Володимира Анатолійовича як представника ОСОБА_2 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 серпня 2021 року у складі судді Шимчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом, в якому просила
стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 10 прожиткових мінімумів з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 10 прожиткових мінімумів з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 10 прожиткових мінімумів з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 01 травня 2018 року і до повноліття дітей.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що з жовтня 2008 року до травня 2018 року сторони проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу.
Під час спільного проживання у сторін народилося троє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дві доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зв`язку з тим що спільне життя з відповідачем не склалося, вони припинили спільне проживання та ведення господарства. Оскільки діти залишилися проживати з позивачем, а відповідач фінансової підтримки на утримання дітей не надає, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, адже відповідач має можливість сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жашківський районний суд Черкаської області рішенням від 03 серпня 2021 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, що на момент звернення до суду становить 23 180,00 грн, з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, що на момент звернення до суду становить 23 180,00 грн, з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, що на момент звернення до суду становить 18 500,00 грн, з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 листопада 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустив до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що діти сторін проживають разом із позивачем, яка не працює та отримує нерегулярний дохід. Відповідач є людиною працездатного віку, а також засновником та керівником ряду підприємств як в Україні так і за кордоном, має у власності рухоме і нерухоме майно та корпоративні права. Доказів, що підтверджують розмір заробітної плати (доходу) відповідача, немає.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Черкаський апеляційний суд постановою від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лежух-Вовк Т. І. задовольнив частково. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 серпня 2021 року змінив. Зменшив розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до 7 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину з урахуванням індексації, щомісяця, починаючи з 10 грудня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. В решті рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, стягуючи аліменти у визначеному позивачем розмірі, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 180 СК України обоє батьків зобов`язані утримувати своїх дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 06 грудня 2021 року, адвокат Дерев`янчук В. А. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03 серпня 2021 року і постанову Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 523/2927/18, від 17 червня 2020 року у справі № 158/1638/18, від 06 червня 2018 року у справі № 556/1896/16; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в частині визначення розміру та стягнення аліментів у відповідній кількості прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку; судове рішення ухвалене судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Так, у суді першої інстанції позивач у своїх поясненнях зазначила, що вона самостійно утримує дітей в умовах наявності нерегулярних доходів і для цього їй вистачає 3 000,00-5 000,00 грн на місяць, водночас просить суд стягнути аліменти на дітей в сумі, що перевищує 60 000,00 грн. При цьому позивач не надала жодного доказу на підтвердження того, що на утримання дітей вона витрачає більше 120 000,00 грн на місяць, враховуючи, що обов`язок утримання дітей поширюється на обох батьків. Матеріали справи не містять жодного платіжного документа, який підтверджував би факт понесення позивачем будь-яких витрат на утримання дітей. Відповідач ніс витрати на утримання дітей, коли вони навчалися в приватних навчальних закладах, аж до поки позивач не перевела їх до комунальних закладів освіти.
Суди не обґрунтували стягнення аліментів на дітей у визначеному ними розмірі, не дослідили доказів та проігнорували доводи відповідача з цього питання, не надавши їм правової оцінки.
Суди не звернули уваги на те, що юридична особа ПП "Агро-Вільд Україна" та фізична особа ОСОБА_2 є особами, які самостійно відповідають за свої обов`язки, проте в своєму рішенні суд першої інстанції необґрунтовано ототожнив вказаних осіб, зазначаючи, що позивач є власником відповідного майна.
Крім того, закон визначає два можливі способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину в контексті визначення розміру аліментів: в частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі. Водночас позивач просить суд стягувати з відповідача аліменти, що визначені в прожиткових мінімумах, що не передбачено законодавством України. Позивач не посилається на статті СК України, які регулюють спосіб стягнення аліментів (або у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу)), і суди не зазначають, на підставі якої норми СК України з відповідача будуть стягуватися аліменти саме у відповідній кількості прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Справу розглянуто з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), на що відповідач неодноразово вказував у судах.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони у справі є батьками трьох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які є громадянами України.
ОСОБА_1 разом із дітьми проживають на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) "Струмочок".
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, навчається у 1-му класі Крушинського закладу загальної середньої освіти Фастівського району Київської області.
З наданих відповідачем квитанцій та платіжних доручень видно, що відповідач сплачував грошові кошти за навчання дітей.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з огляду на таке.