Постанова
Іменем України
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 199/3679/20
провадження № 61-18510св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, Шевченківський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року у складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Шевченківський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просили визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, зареєстрований 20 серпня 2011 року Бабушкінським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, та анулювати відповідний актовий запис № 461 від 20 серпня 2011 року.
Позов мотивовано тим, що 20 серпня 2011 року Бабушкінським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб між батьком позивачів - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що у Книзі реєстрації шлюбів складено актовий запис № 461.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, внаслідок чого відкрилась спадщина, яку за заповітом отримала ОСОБА_4 .
Позивачі, діти ОСОБА_6, вказаний шлюб вважають фіктивним, оскільки ОСОБА_4 не мала на меті створювати сім`ю з ОСОБА_6, а зареєструвала з ним шлюб з метою набути право власності на все належне йому майно після смерті останнього.
Так, 27 серпня 2014 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 15407093 від 27 серпня 2014 року щодо державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 27 серпня 2014 року, видавник: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора.
Вказане свідоцтво про право на спадщину видане на підставі заповіту, складеного 12 січня 2011 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-49.
У грудні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, П`ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 199/10949/14 касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27 серпня 2014 року, видане державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н. С. на ім`я ОСОБА_4 .
У мотивувальній частині постанови вказно, що заповіт, складений 12 січня 2011 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, є нікчемним в силу вимог закону, з підстав описаних в даному судовому рішенні, проте у резолютивній частині судового рішення відмовлено у задоволенні вимоги про визнання заповіту нікчемним.
Також позивачі посилалися на те, що, вступаючи у шлюб, ОСОБА_4 не могла не усвідомлювати, що ОСОБА_6 за станом свого здоров`я в будь-який час міг піти з життя, що виключало можливість створення сім`ї, у зв`язку із чим, сама по собі реєстрація шлюбу між двома літніми людьми, була позбавлена будь-якого соціального змісту, з урахуванням того, що кожен мав дорослих дітей.
Таким чином шлюб, зареєстрований 20 серпня 2011 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є фіктивним у зв`язку із відсутністю у останньої мети на створення сім`ї, і відповідно реального набуття прав і обов`язків подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачі не довели відсутності у відповідача реального наміру створити сім`ю з їх батьком і набути прав та обов`язків подружжя. Натомість, було встановлено, що відповідач та батько позивачів проживали однією сім`єю, вели спільне господарство.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
30 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам, з яких виходив Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 199/10949/14 під час вирішення спору щодо нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_4 .
Укладаючи шлюб з ОСОБА_6, ОСОБА_4 діяла виключно з корисливих мотивів та не мала наміру створювати сім`ю, що свідчить про фіктивність шлюбу та є підставою для визнання його недійсним.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що підтверджується відсутністю посилань в оскаржуваних судових рішеннях на будь-які правові висновки Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до Верховного Суду не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і третя особа ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвами про народження (а. с. 14, 18, 20).
20 серпня 2011 року Бабушкінським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що у книзі реєстрації шлюбів складено актовий запис № 461.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина, яку за заповітом отримала ОСОБА_4
27 серпня 2014 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 15407093 від 27 серпня 2014 року щодо державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на 1/1 частку на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 27 серпня 2014 року Четвертою дніпровською державною нотаріальною конторою.
Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 видано на підставі заповіту, складеного 12 січня 2011 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-49.
Зазначений заповіт був предметом судового розгляду у справі за позовом ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 199/10949/14-ц позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 27 серпня 2014 року державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н. С. на ім`я ОСОБА_4 .
У мотивувальній частині постанови Верховного Суду вказано, що заповіт, складений 12 січня 2011 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, є нікчемним в силу вимог закону з підстав, описаних у судовому рішенні, проте, у резолютивній частині судового рішення відмовлено у задоволенні вимоги про визнання заповіту нікчемним.
Оскільки вказаний заповіт визнаний судом нікчемним, то спадкування відбувається за законом.
Позивачі, як діти спадкодавця Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі посилалися на те, що оспорюваний ними шлюб є фіктивним, оскільки ОСОБА_4 не мала на меті створювати сім`ю з їх батьком ОСОБА_6, зареєструвала з ним у шлюб з метою набути право власності на все належне йому майно після смерті.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.