Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 761/23652/19
провадження № 61-5053 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради;
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що будинок АДРЕСА_1 був побудований її батьком - ОСОБА_4
Святошинським районним судом м. Києва розглядається цивільна справа № 759/10266/17 за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом права власності на 1/2 частину за кожною житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки від 05 квітня 2019 року № 162488798 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Пода С. П. була здійснена державна реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначала, що вказана реєстрація права власності відбулась безпідставно та з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати дії державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 протиправними та скасувати відповідне рішення про державну реєстрацію права власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року у складі судді Миколаєць І. Ю. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" чітко передбачено перелік документів, який є необхідним для державної реєстрації будівель, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року. Такими документами є виписка із погосподарської книги, як документ який підтверджує зв`язок майбутнього власника з будівлею та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом. Тобто, визначаючи норми статті 31 вищевказаного закону законодавець передбачив спеціальний спосіб встановлення права для фактичного володільця нерухомого майна, який за всіма ознаками права власності має право на перехід в статус вже титульного володільця. В той же час, норма статті 31 вищевказаного закону покликана перш за все полегшити набуття фактичним володільцями статусу титульних.
ОСОБА_4, батько позивача, батько ОСОБА_7, та свекр третьої особи - ОСОБА_2 набув право користування вказаною земельною ділянку на законній підставі, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. Будівля, яка збудована на вищевказаній земельній ділянці, отримала план та паспорт типового проекту забудови, була підключена до джерел енергопостачання. Фактом, який не заперечується сторонами є те, що і позивач, і треті особи тривалий час здійснювали користування вказаною будівлею. Право власності за вказаною будівлею не було зареєстровано, але "de facto" після смерті ОСОБА_4 частина будівлі відійшла до ОСОБА_8, а пізніше і до його дружини - ОСОБА_2 . Наданий позивачем доказ реєстрації ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в іншій квартирі не є підтвердженням того, що фактично користування не здійснювалося.
Твердження позивача про те, що план будівлі, який був погоджений органами влади, не відповідає сучасному, а, відтак, вказані споруди не можуть вважатися тотожними, безпідставні, оскільки, порівнюючи дані об`єкти, також необхідно враховувати і різні підходи до підрахунку площі, які застосовувалися у різний час, а з поданих до суду планів будівель вбачається, що будівлі є тотожними. Таким чином судом встановлено, що вказана реєстрація відбулась на підставі фактів та документів, які є аналогічними за своєю суттю до документів, перелічених у статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації, виконавчого органу Київської міської ради Поди С. П. та скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2018 року за індексним номером 4313433 щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між позивачем та іншими спадкоємцями існує невирішений спір про визнання в порядку спадкування права власності на спірний житловий будинок, який закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року. Сама по собі відсутність реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не свідчить про відсутність у спадкоємців спадкових прав, оскільки таке право спадкоємця є абсолютним. До вирішення спору щодо спадкових прав у цивільній справі, яка знаходиться в провадженні Святошинського районного суду м. Києва № 759/10266/17, ОСОБА_2 відповідно до статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень" подала для реєстрації в житловому будинку АДРЕСА_1, який закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року та є спірним, наступні документи для реєстрації права власності на квартиру № 4 в ньому: рішення виконавчого комітету Києво-Святошинського районної ради депутатів від 24 вересня 1959 року № 545/16, яким ОСОБА_4 було надано земельну ділянку під індивідуальне будівництво загальною площею 476 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 .
Таким чином, оскільки право ОСОБА_2 на спірний житловий будинок оспорюється, документи, подані нею для реєстрації стосуються іншої особи, суд вважав, що підстави для реєстрації її прав в порядку статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень" у державного реєстратора були відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 19 вересня 2011 року у справі № 3-82гс11, постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 2-4435/2008, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 761/23652/19 із Святошинського районного суду м. Києва.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вона на підставі отриманих спадкодавцем ОСОБА_4 (свекром і батьком її чоловіка) документів звернулася для реєстрації за собою права власності на безспірну квартиру № 4 у будинку, в якому з 1982 року встановився усталений порядок користування.
Вона відкрито і добросовісно користується вказаною квартирою з 1982 року і по сьогоднішній день. Вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Зазначав, що у реєстратора були відсутні відомості щодо будівництва чи набуття у власність ОСОБА_2 саме квартири № 4, оскільки всі документи щодо спірного будівлі стосувалися будинку у цілому. Спірний будинок є спадковим майном і крім ОСОБА_2 наявні й інші спадкоємці ОСОБА_4 .
У травні 2021 року ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому підтримала доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до рішення виконавчого комітету Києво-Святошинського районної Ради депутатів від 24 вересня 1959 року № 545/16, ОСОБА_4 було надано земельну ділянку під індивідуальне будівництво загальною площею 476 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 21, т. 1).
Відповідно до акту від 03 жовтня 1959 року вищевказана земельна ділянка виділена в натурі (а.с. 22, т. 1).
ОСОБА_4 було видано план забудови земельної ділянки та видано паспорт типового проекту забудови (а.с. 23-24, т. 1).
Відповідно до ордеру на житлове приміщення від 14 серпня 1995 року № 840 серії Б ОСОБА_7, його дружині - ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_10 надано право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 72, т. 1).
Згідно з довідкою, виданою комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 02 серпня 2017 року № 062/14-9246 (И-2017), реєстрація прав власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, відсутня (а.с. 150, т. 1).
Відповідно до Інформаційної довідки від 05 квітня 2019 року № 162488798 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Пода С.П. була здійснена державна реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа квартири 78,3 кв. м) (а.с. 27-28, т. 1).
Згідно з планом будівлі по АДРЕСА_1 від 18 червня 2004 року загальна площа квартири № 2 складає 81,8 кв. м (а.с. 155, т. 1).
Згідно з повідомленням про приєднання від 16 серпня 2019 року ОСОБА_2 приєдналася до умов публічного договору про постачання електричної енергії, за об`єктом розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 166, т. 1).
Відповідно до відмітки в паспорті ОСОБА_11 26 березня 1982 року останньою було укладено шлюб із ОСОБА_7 (а.с. 96, т. 1).
Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 березня 2017 року у ОСОБА_2 відсутні оригінали документів, що посвідчують право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_4, спадкоємцем якого був його син - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с. 106, т. 1).
Відповідно до довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 14 вересня 2018 року № 14/09/2018-2965 квартира за адресою: АДРЕСА_1, має такі показники: загальна площа: 78,3 кв. м, житлова площа: 52,6 кв. м (а.с. 104, т. 1).
Згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 01 серпня 2017 року ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_7 (а.с. 107, т. 1).
Відповідно до технічного паспорту від 14 вересня 2019 року загальна площа квартири за адресою: АДРЕСА_1, складає 78,3 кв. м, житлова площа: 52,6 кв. м (а.с. 115, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.