Постанова
Іменем України
11 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 310/3252/21
провадження № 61-18885св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - військова частина 1491 (Бердянський прикордонний загін),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу 8 (Бердянського) прикордонного загону (військова частина 1491) Державної прикордонної служби України
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі судді Прінь І. П. від 31 вересня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Крилової О. В., Онищенка Е. А., від 27 жовтня 2021 року.
Зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини 1491 Бердянського прикордонного загону про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він проходив службу у військовій частині 1491 (Бердянський прикордонний загін) і 31 липня 2019 року був звільнений у запас.
23 жовтня 2001 року він звернувся із рапортом до голови житлової комісії військової частини про постановку його на квартирний облік. Витягом з протоколу № 2 від 06 березня 2002 року житлової комісії військової частини 1491 його було поставлено на квартирний облік в м. Бердянськ на однокімнатну квартиру з 23 жовтня 2001 року у складі сім`ї дві особи.
Протокольним рішенням № 12 засідання житлової комісії військової частини 1491 від 29 листопада 2018 року його було знято з квартирного обліку по м. Бердянськ у зв`язку з його переведенням до нового місця служби, згідно із наказом голови Державної прикордонної служби України від 22 грудня 2017 року № 1326-ос.
Протокольним рішенням № 7 засідання житлової комісії військової частини 1491 від 05 вересня 2019 року його було поставлено на квартирний облік по м. Бердянськ складом сім`ї дві особи в загальну чергу на однокімнатну квартиру з 05 вересня 2019 року.
З протоколами житлової комісії № 12 від 29 листопада 2018 року і № 7 від 05 вересня 2019 року позивач не погоджується і вважає їх протиправними, оскільки вони суперечить нормам Житлового законодавства України, вимогам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями".
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити: визнати протиправними дії військової частини 1491 Бердянського прикордонного загону щодо зняття ОСОБА_1 29 листопада 2018 року з квартирного обліку; скасувати пункт 4. 4 протоколу № 12 засідання житлової комісії військової частини 1491 Бердянського прикордонного загону від 29 листопада 2018 року щодо зняття з квартирного обліку по місту Бердянськ ОСОБА_1 у зв`язку з переведенням до нового місця служби; скасувати пункт 3.2 протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини 1491 Бердянського прикордонного загону від 05 вересня 2019 року щодо питання взяття на квартирний облік по місту Бердянськ ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку по місту Бердянськ з 23 жовтня 2001 року, змінивши дату зарахування на квартирний облік в списку осіб, яких зараховано на квартирний облік по Бердянському прикордонному загону, зі складом сім`ї у кількості двох осіб, станом на 23 жовтня 2001 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 31 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано пункт 3.2 протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини 1491 Бердянського прикордонного загону від 05 вересня 2019 року, яким ОСОБА_1 взято на квартирний облік в загальну чергу
з 05 вересня 2019 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії житлової комісії Бердянського прикордонного загону щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку 29 листопада 2018 року у зв`язку з переведенням до нового місця служби, є правомірними, а тому пункт 4.4 протоколу № 12 засідання житлової комісії військової частини 1491 (Бердянський прикордонний загін) від 29 листопада 2018 року щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку по м. Бердянськ у зв`язку з переведенням до нового місця служби не підлягає скасуванню.
Задовольняючи частково позовні вимоги, міськрайонний суд виходив із того, що 24 червня 2021 року житловою комісією Бердянського прикордонного загону було повторно розглянуто рапорт ОСОБА_1 про зарахування його на квартирний облік, прийнято протокольне рішення від 24 червня 2021 року № 8, згідно із яким поновлено ОСОБА_1 на квартирному обліку по м. Бердянськ із складом сім`ї дві особи з 23 жовтня 2001 року, однак доказів того, що пункт 3.2 протоколу № 7 засідання житлової комісії Бердянського прикордонного загону від 05 вересня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 було поставлено на квартирний облік по м. Бердянськ з 05 вересня 2019 року, скасовано житловою комісією, суду не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу 8 (Бердянського) прикордонного загону (військова частина 1491) Державної прикордонної служби України залишено без задоволення, а рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 серпня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про поновлення його на квартирному обліку щодо зміни дати зарахування у ході розгляду справи відповідачем задоволені, а тому суд обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. Суд першої інстанції, також правильно відмовив і у задоволенні вимог, щодо визнання протиправними дій військової частини щодо зняття позивача 29 листопада 2018 року з квартирного обліку та скасування пункту 4.4 протоколу № 2 засідання житлової комісії військової частини щодо зняття позивача з обліку у зв`язку з переведенням до нового місця служби.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення вимог про скасування пункту 3.2 протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини 1491 Бердянського прикордонного загону від 05 вересня 2019 року, яким ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік в загальну чергу з 05 вересня 2019 року, з наведених ним мотивів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17 листопада 2021 року 8 (Бердянський) прикордонний загін (військова частина 1491) Державної прикордонної служби України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 вересня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 19 жовтня 2020 року у справі
№ 240/934/20 та від 21 жовтня 2021 року у справі № 766/206/20
(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження зібраних у справі доказів
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниквказує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що основною метою подання позивачем цього позову до відповідача був факт поновлення його на квартирному обліку з 23 жовтня 2001 року. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, були задоволені похідні вимоги, у задоволенні основних вимог було відмовлено. Заявник зазначає, що позивач не просив визнати протиправними дії щодо постановки його на квартирний облік, а саме пункт 3.2 протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини 1491 Бердянського прикордонного загону від 05 вересня 2019 року. Вважає, що внаслідок ухвалення судових рішень порушено законні права та інтереси позивача. Також заявник звертає увагу на те, що позивач за весь час проходження військової служби в Бердянському прикордонному загоні не звернувся з рапортом про поновлення на квартирному обліку. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доказам, залишено поза увагою, що 24 липня 2021 року позивача поновлено на квартирному обліку з 23 жовтня 2001 року. Судом першої інстанції неправильно здійснено розподіл судових витрат.
Судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат, а тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають враховуючи положення частини першої статті 400 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, клопотання 8 (Бердянського) прикордонного загону (військова частина 1491) Державної прикордонної служби Українипро розгляд касаційної скарги у судовому засіданні за участю його представника до задоволення не підлягає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
У визначений судом строк, відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 проходив військову службу в Бердянському прикордонному загоні з 30 липня 2001 року по 22 грудня 2017 року та з 04 березня 2019 року по 01 серпня 2019 року. Згідно із наказом начальника 8 прикордонного загону Азов-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31 липня 2021 року № 553-ОС ОСОБА_1 був звільнений у запас 01 серпня 2019 року.
Згідно з витягом з протоколу № 2 від 06 березня 2002 року житлової комісії військової частини 1491 ОСОБА_1 було взято на квартирний облік в м. Бердянськ на однокімнатну квартиру з 23 жовтня 2001 року у складі сім`ї дві особи.
З 22 грудня 2017 року по 02 лютого 2019 року позивач проходив службу в Луганському прикордонному загоні.
Протокольним рішенням № 12 засідання житлової комісії військової частини 1491 від 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку по м. Бердянськ у зв`язку з його переведенням до нового місця служби - Луганського прикордонного загону, згідно із наказом голови Державної прикордонної служби України від 22 грудня 2017 року № 1326-ос.
04 березня 2019 року ОСОБА_1 знову перевівся на службу до Бердянського прикордонного загону.
17 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав рапорт начальнику Бердянського прикордонного загону про розгляд питання про зарахування на квартирний облік по м. Бердянську складом сім`ї дві особи. Також просив розглянути питання щодо його переведення до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у зв`язку з отриманням ним статусу "Учасник бойових дій".
Протокольним рішенням № 7 засідання житлової комісії Бердянського прикордонного загону від 05 вересня 2019 року (пункт 3.2) ОСОБА_1 було поставлено на квартирний облік по м. Бердянськ, складом сім`ї дві особи, у загальну чергу на однокімнатну квартиру з 05 вересня 2019 року. Зараховано до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, згідно пункту 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" з 05 вересня 2019 року.
Згідно з наданим відповідачем витягом із протоколу засідання житлової комісії Бердянського прикордонного загону від 24 червня 2021 року № 8 було прийнято рішення про поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку по м. Бердянськ із складом сім`ї дві особи з 23 жовтня 2001 року.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пункту 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найм) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок № 1081).
Відповідно до пункту 24 Порядку № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені у пункті 29 Порядку № 1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 № 1040 було затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 3.6 Інструкції датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією органу Державної прикордонної служби винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа є документом суворої звітності та зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку (пункт 3.7).
Відповідно до пункту 3.9 Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаному з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
При цьому облікова справа направляється начальником органу Державної прикордонної служби до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі розформування органу Державної прикордонної служби - до військового комісаріату.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши, що відповідно до наданого відповідачем витягу із протоколу засідання житлової комісії Бердянського прикордонного загону від 24 червня 2021 року № 8 було прийнято рішення про поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку по м. Бердянськ із складом сім`ї дві особи з 23 жовтня 2001 року, дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування пункту 3.2 протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини 1491 Бердянського прикордонного загону від 05 вересня 2019 року, яким ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік в загальну чергу з 05 вересня 2019 року.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, а аргументи відносно того, що часткове задоволення позовних вимог порушує законні права та інтереси позивача є безпідставними, зокрема враховуючи те, що позивач не оскаржував судові рішення, які стосуються його прав.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат, а також витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У пункті 4 частини третьої статті 141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Встановлено, що рішення про поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку по м. Бердянськ із складом сім`ї дві особи з 23 жовтня 2001 року було прийнято відповідачем під час розгляду справи, тобто порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, були фактично поновлені відповідачем, але це відбулося після пред`явлення позову та понесення позивачем судових витрат.
Враховуючи те, що частина вимог позивача була задоволена відповідачем під час розгляду справи, а частина задоволена судом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1 816, 00 грн (2 270 х 0,4 х 2 = 1816).
Врахувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу (договір про надання правової допомоги від 29 січня 2021 року № 968/м, квитанція до прибуткового касового ордеру на загальну суму 5 тис. грн, акт № 1 про прийняття грошових коштів за надання юридичних послуг згідно вказаного договору), поведінку сторін під час вирішення спору, часткове задоволення позовних вимог, а також надавши оцінку допустимості доказів на оплату понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача 2 666, 66 грн у рахунок часткового відшкодування понесених витрат. Доводи касаційної скарги не містять достатніх аргументів, які б вказували, що зазначена сума є неспівмірною чи завищеною, враховуючи складність справи, а також строки її розгляду.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин у цій справі висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послався заявник у касаційній скарзі.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду