Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 487/1585/19
провадження № 61-19175св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - адвокат Іванова Наталя Михайлівна,
третя особа - Міська лікарня № 4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Міська лікарня № 4, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на майно
за касаційними скаргами першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2020 року у складі судді Нікітіна Д . Г. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на майно від 02 грудня 2011 року серії НОМЕР_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22 листопада 2011 року № 1239 за ОСОБА_1 оформлено право власності на нежитлову будівлю - бюро ритуальних послуг літ. "Б5" площею 86,3 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_2 (адреса була змінена з АДРЕСА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28 жовтня 2011 року № 1122). 02 грудня 2011 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на вказане приміщення (серія НОМЕР_1 ).
На думку прокурора, зазначені рішення органу місцевого самоврядування щодо оформлення на ім`я фізичної особи ОСОБА_2 права власності на самовільно збудоване нерухоме майно - бюро ритуальних послуг на території Міської лікарні № 4 та свідоцтво про право власності на це майно є незаконними, оскільки згідно з вимогами чинного на той час законодавства, оформлення права власності на новозбудовані об`єкти нерухомого майна могло проводитися органами місцевого самоврядування лише за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку. З метою незаконного оформлення права власності на нерухоме майно - бюро ритуальних послуг на території Міської лікарні № 4 на АДРЕСА_2 ОСОБА_2 подав до виконавчого комітету Миколаївської міської ради відповідну заяву, договір про оренду комунального майна від 11 листопада 2009 року № 112 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 02 листопада 2011 року МК 14211068985. При цьому будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку за цією адресою ОСОБА_1 до заяви не долучив.
За інформацією Миколаївської міської ради від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 як суб`єкту господарювання чи фізичній особі земельна ділянка на АДРЕСА_3 для будівництва приміщення бюро ритуальних послуг не надавалась. Будівництво здійснено на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Міської лікарні № 4 на підставі державного акта № 000435 II-МК. Адміністрація Міської лікарні № 4 згоди на вилучення з користування земельної ділянки для здійснення будівництва відповідної прибудови ОСОБА_1 не надавала.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 серпня 2012 року № 864 попереднє рішення цього ж органу від 21 листопада 2011 року № 1239 у частині пункту 298 про оформлення за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю - бюро ритуальних послуг на АДРЕСА_1 скасоване з тих підстав, що будівля бюро ритуальних послуг (літ. "Б5") є прибудовою до будівлі літ. "Б" на АДРЕСА_2, яка належить до об`єктів комунальної власності та перебуває в управлінні Міської лікарні № 4; фактично бюро ритуальних послуг передано Міською лікарнею № 4 ОСОБА_1 в оренду згідно з договором від 11 листопада 2009 року № 112. Цим же рішенням доручено Управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради та Комунальному підприємству "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "ММБТІ") здійснити заходи щодо скасування права власності та внесення змін до запису у відповідному реєстрі прав власності на вказане нерухоме майно.
Водночас ОСОБА_1, користуючись бездіяльністю органів місцевого самоврядування, 02 листопада 2016 року зареєстрував право власності на підставі незаконного свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю - бюро ритуальних послуг за вказаною адресою в Державному реєстрі прав та їх обтяжень. Незважаючи на протиправне оформлення за фізичною особою права власності на вказане майно, Миколаївська міська рада не вчиняла будь-яких дій щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва на майно, що свідчить про неналежне виконання міською радою як уповноваженим органом своїх обов`язків у сфері управління власністю територіальної громади міста. У зв`язку з цим прокурор просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 18 березня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що прокурор неправильно визначив особу, інтереси якої порушено та яка уповноважена на звернення до суду в цих правовідносинах, оскільки такою особою є не Миколаївська міська рада, а Міська лікарня № 4, яка є власником спірного майна, тому саме лікарня зацікавлена у поверненні майна та визнанні свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на це майно. недійсним.
Крім цього, як на підставу відмови у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на пропущення позовної давності, оскільки із листа ОСОБА_1 від 27 грудня 2012 року міській раді було відомо про наявність спірного свідоцтва та його незаконність, проте протягом більше п`яти років на захист порушеного права звернення до суду подано не було.
Апеляційний суд справу розглядав неодноразово.
Миколаївський апеляційний суд постановою від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнив. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Позов задовольнив. Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право власності від 02 грудня 2011 року, серія та номер НОМЕР_1, на нежитлову будівлю - бюро ритуальних послуг, розташовану на АДРЕСА_1. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що компетентний орган рішення про виділ ОСОБА_2 земельної ділянки під будівництво не приймав. Факт незаконного оформлення права власності на спірне нерухоме майно в подальшому визнане Миколаївською міською радою, у зв`язку з чим, рішенням виконкому міської ради від 20 серпня 2012 року № 864 "Про внесення змін до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 22 листопада 2011 року № 1239" пункт 298 цього рішення про оформлення за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю - бюро ритуальних послуг на АДРЕСА_1 виключено. Зазначеним рішенням доручено Управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради та КП "ММБТІ" здійснити заходи щодо скасування та внесення змін до запису у реєстрі прав власності на спірне нерухоме майно. Зі змісту вказаного рішення відомо, що підставою його прийняття стала інформація КП "ММБТІ" про те, що збудована будівля бюро ритуальних послуг за літ. "Б5" є прибудовою до будівлі за літ. "Б" на АДРЕСА_2, яка належить до об`єктів комунальної власності міста та перебуває в управлінні Міської лікарні № 4. Вказане рішення набрало законної сили, не оскаржено та не скасовано. Таким чином, правова підстава, на якій ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності, скасована. Оскільки прокурор звернувся до суду з цим позовом 27 лютого 2019 року, то немає підстав для застосування позовної давності.
Верховний Суд постановою від 26 травня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Н. М. задовольнив. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні Міської лікарні № 4, є власністю територіальної громади, і відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування", право на розпорядження нею належить територіальній громаді в особі міської ради та її органів. Таким чином, саме Миколаївська міська рада уповноважена на здійснення відповідних функцій власника від імені територіальної громади щодо розпорядження землями комунальної власності. Отже, власнику належить право захисту свого права власності, яким є земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. Водночас апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не встановив, коли саме Миколаївській міській раді стало відомо про порушення її прав з урахуванням доводів ОСОБА_1 про те, що про наявність свідоцтва про право власності від 02 грудня 2011 року, серія НОМЕР_1, Миколаївській міській раді стало відомо з листа ОСОБА_1 від 27 грудня 2012 року.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Миколаївський апеляційний суд останньою постановою від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнив частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2020 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання судом недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 02 грудня 2011 року серії НОМЕР_1 на майно на АДРЕСА_1, видане ОСОБА_1 .
При цьому прокурор в такий спосіб бажає захистити інтереси держави та територіальної громади, оскільки протиправне оформлення права власності на об`єкт нерухомості нівелює принцип ефективного та законного використання комунальної власності громадою, підриває авторитет держави та органів місцевого самоврядування. Підставою позову прокурор зазначив незаконне набуття ОСОБА_1 права власності на спірний об`єкт у зв`язку з неправомірним оформленням права власності на нерухоме майно, оскільки рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 20 серпня 2012 року № 864 з рішення від 22 листопада 2011 року № 1239 виключено пункт про оформлення права власності на нежитлову будівлю та доручено Управлінню з використання та розвитку комунальної власності здійснити заходи з унесення змін до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Отже, між учасниками цієї справи фактично існує спір щодо відсутності або наявності права власності на зазначену будівлю, яка, як зазначено в рішенні виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 серпня 2012 року № 864, є прибудовою до будівлі за літ. "Б" на АДРЕСА_2, що належить до об`єктів комунальної власності міста та перебуває в управлінні Міської лікарні № 4.
У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання судом недійсним та скасування свідоцтва про право власності є неефективним для захисту прав позивача, а належним способом захисту позивача буде звернення до суду одночасно з вимогами про визнання відсутнім права власності відповідача та про визнання права позивача.
Короткий зміст касаційних скарг та її узагальнені аргументи
26 листопада та 01 грудня 2021 року перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора.
Як підставу касаційного оскарження вказував, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18, від 08 вересня 2020 року у справі № 915/844/18, від 11 березня 2021 року у справі № 717/1041/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1415/19.
Касаційні скарги мотивовані неврахуванням апеляційним судом того, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Враховуючи, що у спірних правовідносинах підстава, на якій відповідач отримав оспорюване свідоцтво про право власності, є нечинною, оскільки рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 серпня 2012 року № 864 рішення про видачу свідоцтва скасовано, а тому зазначене свідоцтво також втратило чинність. Водночас відповідач на підставі цього свідоцтва зареєстрував право власності на бюро ритуальних послуг, і це перешкоджає територіальній громаді як фактичному власнику цього об`єкта та земельної ділянки на якій він розташований вільно розпоряджатись цим майном, тому обраний прокурором спосіб захисту є ефективним і таким, що забезпечить поновлення порушених прав.
Крім того, об`єктивна можливість дізнатись про незаконне оформлення права власності на будівлю бюро ритуальних послуг, а отже, і порушення інтересів громади у Миколаївської міської ради, виникла з 02 листопада 2016 року, тобто з моменту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином прокурор, звернувшись з цим позовом 27 лютого 2019 року, не пропустив позовну давність.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
31 грудня 2021 року справа № 487/1585/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Апеляційний суд встановив, що Міська лікарня № 4 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа та діє згідно зі статутом, затвердженим розпорядженням Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради від 13 травня 2010 року, який було перереєстровано в новій редакції 22 грудня 2016 року.
Пунктом 1.2 статуту визначено, що власником установи є територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.
Згідно з державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування землею 10 липня 2001 року за № 431, виданим Міській лікарні № 4, Миколаївська міська рада надала у постійне користування земельну ділянку площею 2,0896 га та у спільне сумісне постійне користування - 1 015 кв. м в межах згідно з планом землекористування для обслуговування Міської лікарні № 4 на АДРЕСА_2 відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 28 лютого 2001 року № 28/7.
29 липня 2009 року до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звернувся головний лікар Міської лікарні № 4 з листом, в якому зазначено, що: "За проханням рідних та близьких померлих в лікарні виділити окреме приміщення для прощання з померлими, просимо Вас надати благодійну допомогу з будування такого приміщення на території лікарні".
11 листопада 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 як орендарем та Міською лікарнею № 4 в особі головного лікаря ОСОБА_3 як орендодавцем укладено договір оренди № 112, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, розташоване у будівлі харчоблоку із котельнею та наземною частиною переходу Міської лікарні № 4 зі збільшеною площею до 105,9 кв. м на підставі розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради від 11 листопада 2009 року № 465-р за адресою: АДРЕСА_2 .
Аналогічний договір оренди № 112 сторони уклали 11 листопада 2010 року зі строком дії до 11 листопада 2013 року.
У подальшому строк дії зазначеного договору оренди неодноразово продовжувався додатковими угодами. Останньою додатковою угодою від 13 січня 2017 року строк дії договору оренди від 11 листопада 2010 року № 112 продовжено на один рік з 13 січня 2017 року по 13 січня 2018 року.
11 листопада 2010 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна Міська лікарня № 4 в особі головного лікаря ОСОБА_3 передала приватному підприємцю ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 нерухоме майно площею 86,7 кв. м (за договором оренди № 112 зі змінами від 11 листопада 2010 року - загальною площею 105,9 кв. м) для обладнання приміщення з надання ритуальних послуг, що розташоване у будівлі харчоблоку із котельнею та наземною частиною переходу Міської лікарні № 4.
Отже, з наведеного випливає, що в оренду ОСОБА_1 було передано як частину приміщень Міської лікарні № 4, так і приміщення у збільшеній частині (договір підряду між ОСОБА_1 і TOB "СК "Модуль-Миколаїв") за рахунок благодійних внесків ОСОБА_1, про що його просив головний лікар в листі від 29 липня 2009 року.
Водночас 05 березня 2010 року між ОСОБА_1 і TOB "СК "Модуль-Миколаїв" було укладено Договір генерального підряду № 05/03-10 на виконання будівельних робіт.
Пунктом 1.1. цього договору визначено, що замовник в особі ОСОБА_1 отримує, а підрядник приймає на себе обов`язок з будівництва бюро ритуальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 ; територія Міської лікарні № 4.
Наступного року інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт від 12 жовтня 2011 року № МК 08211059371 "Розміщення бюро ритуальних послуг на території Міської лікарні № 4" за адресою: АДРЕСА_2.
У розділі 14 декларації зазначено місце розташування об`єкта - АДРЕСА_2, форма власності або користування земельною ділянкою, на якій здійснювались будівельні роботи, - постійне користування, а документ, що посвідчує право замовника на земельну ділянку - державний акт на право постійного користування землею від 10 липня 2001 року № 431, виданий Миколаївською міською радою, замовником робіт визначено ОСОБА_1 . Однак у судовому засіданні встановлено, що вказаний державний акт на землю видано Міській лікарні № 4, а ОСОБА_1 такого правовстановлюючого документа не отримував.
Незважаючи на наведені розбіжності в декларації про початок виконання будівельних робіт, через декілька днів, в саме 28 жовтня 2011 року, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1122 нежитловій будівлі на АДРЕСА_4, 2, 3 заг. площ. 86,3 кв. м) як такій, що належить громадянину ОСОБА_1, надано нову адресу: АДРЕСА_1 .
На якій підставі виконавчий комітет Миколаївської міської ради дійшов висновку, що вказані приміщення належать ОСОБА_1 на час прийняття вказаного рішення, не зазначено.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22 листопада 2011 року № 1239 за ОСОБА_1 фактично визнано право власності на нежитлову будівлю - бюро ритуальних послуг, із зазначенням нової адреси цієї будівлі, а саме: АДРЕСА_1 .
У цьому рішенні міститься посилання на договір оренди від 11 листопада 2009 року, що вказує на належність цих приміщень саме Міській лікарні № 4, які вона передала в оренду, а не у власність відповідачу, водночас відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації вказаний об`єкт зазначено як такий, що належить ОСОБА_1, проте інформації щодо власника цієї земельної ділянки це рішення не містить.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 02 грудня 2011 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю.
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 13 грудня 2011 року № 32456889 право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю було зареєстровано КП "ММБТІ" на підставі вказаного свідоцтва про право власності.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 серпня 2012 року № 864 виключено пункт рішення від 22 листопада 2011 року № 1239 про оформлення права власності за ОСОБА_1 . Цим же рішенням Управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради доручено здійснити заходи щодо скасування та внесення змін до запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Проте згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю - бюро ритуальних послуг за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 .