Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 447/938/14-ц
провадження № 61-1705св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Служба автомобільних доріг у Львівській області, дочірнє підприємство "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2019 року
у складі судді Карбовнік І. М. та постанову Львівського апеляційного суду
від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Служби автомобільних доріг у Львівській області та дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"), третя особа -
ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що 15 липня 2013 року близько 15 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Чоп біля с. Бродки Миколаївського району Львівськоїобласті сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП)
за участю автомобілів марки "Renault" під керуванням ОСОБА_2
та "Hyundai" під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого обидва автомобіля отримали механічні пошкодження.
Позивач зазначав, що ДТП трапилася внаслідок неналежного утримання автодороги у місці аварії.
У зв`язку із ДТП йому (позивачу) завдано майнову шкоду, яка згідно висновку автотоварознавчого дослідження становила 80 679,23 грн.
Разом із цим ОСОБА_1 зазначав, що йому також завдано моральну шкоду.
З урахуванням зазначеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути зі Служби автомобільних доріг у Львівській області
та ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"
на свою користь 80 679,23 грн - майнової шкоди, 14 768,00 грн - 3 % річних, 131 019,00 грн - втрат від інфляції та 10 000,00 грн - моральної шкоди.
Справа неодноразово розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 80 679,29 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2014 року,
з урахуванням ухвали цього ж суду від 05 грудня 2014 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ДП "Львівський облавтодор"
ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь ОСОБА_1 80 679,23 грн майнової шкоди.
У іншій частині рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 18 березня 2015 року касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2014 року в частині позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Львівській області
та ДП "Львівський облавтодор", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При цьому рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня
2014 року в частині позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг
у Львівській області та ДП "Львівський облавтодор", третя особа -
ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди до суду касаційної інстанції не оскаржувалось та предметом перегляду не було.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2015 року апеляційну скаргу ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "автомобільні дороги України" задоволено. Рішення Миколаївського районного суду львівської області від 21 серпня 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Львівській області та ДП "Львівський облавтодор", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 01 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області
від 21 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області
від 14 липня 2015 року скасовано й передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 80 679,23 грн майнової шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги у частині відшкодування шкоди у розмірі 80 679,23 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки наявність факту відсутності конструкції, призначеної для запобігання виїзду автотранспорту на зустрічну смугу в місці зіткнення транспортних засобів на частині автодороги, відповідальність за неналежне утримання якої несе ДП "Львівський облавтодор" і саме це сприяло скоєнню ДТП, а також те, що склад правопорушення у діях ОСОБА_2 відсутній, без спростування з боку відповідача зазначених фактів.
При цьому суд вважав, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини і якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не була спростова, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 14 768,00 грн - 3 % річних та 131 019,00 грн - втрат від інфляції, суд першої інстанції виходив із відсутності між сторонами договірних відносин і неможливості застосувати до спірних правовідносин вимоги статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,
а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" залишено без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, дійсні обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 80 679,23 грн, оскільки відповідальність за шкоду, завдану внаслідок незадовільного утримання автомобільної дороги на себе за договором взяло ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Разом із цим суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки між сторонами немає договірних зобов`язань, тому й відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача 14 768,00 грн - 3 % річних та 131 019,00 грн - інфляційних втрат.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачами йому було завдано моральну шкоду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду,
ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-117гс11 та
від 15 вересня 2015 року у справі № 6-1083цс15, а також постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 923/342/16 та 14 вересня 2020 року у справі № 127/18036/15-ц, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено докази у їх сукупності.
ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" зазначає, що власником усіх автодоріг загального користування державного значення у Львівській області є лише і виключно Служба автомобільних доріг у Львівській області, а не ДП "Львівський облавтодор"
ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", у зв`язку із цим, на думку підприємства, воно не може нести відповідальність за деліктним зобов`язанням та не є належним відповідачем у справі.
Також зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини саме ДП "Львівський облавтодор", а також причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, завданою внаслідок ДТП та діями (бездіяльністю) ДП "Львівський облавтодор".
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі
№ 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та
від 30 січня 2019 року у справі № 307/1244/14-ц, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови
у задоволенні позовних вимог про стягнення 14 768,00 грн - 3 % річних, 131 019,00 грн - втрат від інфляції та 10 000,00 грн - моральної шкоди
й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що на спірні правовідносини не поширюються вимоги
статті 625 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема із факту завдання шкоди особі.
На думку ОСОБА_1, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування, у зв`язку із цим сам факт пошкодження належного особі майна є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Львівський облавтодор"
ВАТ "ДАК "автомобільні дороги України" та витребувано матеріали цивільної справи № 447/938/14-ц із Миколаївського районного суду Львівської області. Зупинено виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2019 року.
У березні2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу № 447/938/14-ц призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Служби автомобільних доріг у Львівській області на касаційну скаргу ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
15 лютого 2013 року Службою автомобільних доріг у Львівській області (замовник) та ДП "Львівський облавтодор" укладено договір про надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного
та місцевого значення Львівської області.
15 липня 2013 року на ділянці автомобільної дороги 572 км + 950 м сталася ДТП за участю автомобіля марки "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до акта обстеження дорожніх умов на ділянці ДТП виявлено недоліки, які сприяли вчиненню ДТП, а саме: відсутність огородження.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2014 року, у справі № 344/11284/13-п провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно
до матеріалів справи відсутній елемент складу правопорушення - вина щодо наслідків ДТП (а. с. 7-9, т. 1).
Відповідно до висновку судової дорожньо-технічної експертизи від 24 квітня 2018 року № 2251 ділянка автодороги, де сталася ДТП, за своїми техніко-експлуатаційними показниками та організацією дорожнього руху не відповідала вимогам регламентуючих документів і не забезпечувала безпеку руху транспортних засобів з дозволеною швидкістю, оскільки на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 були наявні маслянисті чи бензинові плями, а дорожнє металеве огородження на роздільній смузі перед перехрестям було зруйноване та відсутнє.
Дорожньо-експлуатаційні служби повинні були ліквідувати засміченість дорожнього покриття дороги протягом доби з моменту виявлення,
а пошкоджені і відсутні елементи дорожнього огородження необхідно було замінити протягом 5 діб з моменту виявлення даних дефектів. Автомобільні дороги повинні на період їх експлуатації підтримуватися дорожньо-експлуатаційними службами у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.
Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження транспортному засобу ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту внаслідок ДТП становить 80 679,23 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції
та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухвалених у справі судових рішень та доводи касаційних скарг, колегія суддів виходить з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права