Постанова суду № 522/13732/20 від 09.02.2022 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання незаконним свідоцтва, звільнення земельної...

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 522/13732/20

провадження № 61-4633св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 рокуу складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання незаконним свідоцтва, звільнення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою

м. Одеси в особі Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Берег-Трейд" (далі - ТОВ "Берег-Трейд") було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ "Берег-Трейд" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,8121 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ "Берег-Трейд" та Обслуговуючим кооперативом "Граніт" укладений договір, згідно з яким Обслуговуючий кооператив "Граніт" отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3746,08 кв.м. площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкту.

У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення по

АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.

16 липня 2015 року орендарем розірвано договір оренди земельної ділянки від

28 жовтня 2010 року та зазначена земельна ділянка площею 3,8121 га передана орендодавцю.

На даний час власником земельної ділянки є Одеська міська рада, яка у оренду чи постійне користування спірну земельну ділянку не передавала.

Позивач вказував, що у ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017160690000064 від 20 квітня 2017 року, зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайнято земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.

Крім того, встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (№ 24236916 від 05 вересня

2015 року) державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_1, як на об`єкт нерухомості, розташований у будинку АДРЕСА_1, яке однак, не перебуває у житловому будинку, не було побудовано як об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру, тощо.

Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. (індексний номер № 24236916 від 05 вересня

2015 року) на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 площею 14 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2, видане

10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 площею 14 кв.м., розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 11111309 про право власності

ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 14 кв.м., яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 (машиномісце № НОМЕР_1 ); встановити порядок виконання рішення; та стягнути судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. (індексний номер 24236916 від 05 вересня 2015 року) на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 площею 14 кв.м., розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2, видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 площею 14 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис

№ 11111309 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (машиномісце

№ НОМЕР_1 ).

Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 721330451101, розташований за адресою:

АДРЕСА_1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Стягнуто з ОСОБА_1 та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь прокуратури Одеської області у рівних частках судовий збір у розмірі 11 561,00 грн.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задоволено.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2020 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю заявлених вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 березня 2021 року Одеська обласна прокуратура через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 листопада

2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції унаслідок незастосування положень статей 4, 5, 11, частини четвертої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, дійшов помилкового висновку про здійснення державної реєстрації права власності на спірне машиномісце у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки фактично машиномісце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці, про що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний.

На думку заявника касаційної інстанції, апеляційним судом, у порушення вимог статей 77-80, 263 ЦПК України залишено поза увагою висновок експерта

№ 17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року, отриманий в рамках кримінального провадження, згідно якого фактично спірне машиномісце розташоване у будинку по в АДРЕСА_2 десі (як частина відповідної автостоянки), знаходиться поза межами земельної ділянки, яка надавалась в оренду ТОВ "Берег-Трейд". Також, відповідно до листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 вересня 2018 року, листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 17 жовтня

2017 року № 0119/2491-09-01 та листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07 серпня 2019 року № 10-15-0.4-705912-19машиномісце не перебуває у житловому будинку, не було збудовано, як обʼєкт нерухомості, та розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру, відтак, як зазначає заступник прокурора області, фактично здійснено державну реєстрацію права власності на неіснуючий обʼєкт нерухомого майна.

Крім того, заявник вважає, що суд невірно врахував висновки Великої Палати

Верховного Суду у справі № 826/192/16 у постанові від 06 лютого 2019 року, якою зазначено, що належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач уважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору. Тому, Одеським апеляційним судом залишено поза увагою, що відповідачем у справі є також й особа, право власності якої оспорюється - ОСОБА_1, а тому участь (або неучасть) державного реєстратора у спорі фактично не змінює характеру виниклого спору у цій справі.

До того ж, заявник посилається на помилковість зроблених судом апеляційної інстанції висновків про те, що Обслуговуючим кооперативом "Шлях" (який не є учасником справи), головою якого є ОСОБА_1, вживаються заходи з оформлення земельної ділянки, частина якої знаходиться під машиномісцем

№ 240. При цьому, Одеський апеляційний суд безпідставно послався щодо неможливості повернення спірної земельної ділянки через наявність на ній, нібито, нерухомого майна, яке належить відповідачу та наявність у нього права на оформлення права користування тією частиною земельної ділянки, на якій вказаний обʼєкт нерухомості розміщений, з помилковим посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 902/889/16,

№ 910/22093/17 та № 910/24190/16.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури стверджує у своїй касаційній скарзі, що у даній справі не вбачається покладення надмірного тягару на відповідачів та невідповідності заходу втручання держави в їх право власності критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, оскільки зокрема відповідач

ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до інформації щодо обставин набуття права власності на машиномісце, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати щодо порушення вимог закону, що ставить добросовісність його поведінки під час набуття цього обʼєкту у власність під обґрунтований сумнів.

Доводи інших учасників справи

10 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року залишити без змін.

14 червня 2021 року Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від

11 лютого 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Приморського районного суду міста Одеси.

20 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (Орендодавець) та ТОВ "Берег-Трейд" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ "Берег-Трейд" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,8121 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території. Договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н. Ю. за реєстровим № 4004.

АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.

16 липня 2015 року Орендарем розірвано договір оренди земельної ділянки від

28 жовтня 2010 року та зазначена земельна ділянка площею 3,8121 га передана Орендодавцю, на підставі заяви генерального директора ТОВ "Берег-Трейд" Сурманідзе Г. Т. на ім`я Голови Одеської міської ради Труханова Г. Л. від

16 липня 2015 року (вих. № 16/07).

У ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні

№ 42017160690000064 від 20 квітня 2017 року, зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайнято земельну ділянку по

АДРЕСА_1, яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.

Проте, за висновком експерта № 17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року, отриманого в рамках кримінального провадження № 12015160020000062 від

20 квітня 2017 року, фактично визначено, що машиномісце № НОМЕР_1 як об`єкт нерухомості, розташований у будинку АДРЕСА_1 (як частина відповідної автостоянки), знаходиться поза межами земельної ділянки ТОВ "Берег-Трейд". Також, відповідно до даних Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (лист від 16 вересня 2018 року

№ 01-12/1744/1вих), даних Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (лист від 17 жовтня 2017 року № 0119/2491-09-01), даних Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (лист від 07 серпня 2019 року

№ 10-15-0.4-7059/2-19) вказане машиномісце не перебуває у житловому будинку, не було побудовано, як об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру, тощо.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом статті 80 ЗК України до суб`єктів права власності на землю відносяться територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (стаття 83 ЗК України).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентований статтею 123 ЗК України.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають право власності та речові права на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною восьмою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Машино-місце (на автостоянці або в гаражі) - площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається із площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (захисних зон) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод (ДБН В.2.3-15:2007. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів).

Установивши, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 уповноваженим на те органом місцевого самоврядування не надавалась у користування ОСОБА_1, однак останній її фактично використовував, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про самовільне зайняття відповідачем ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

При цьому безпідставним є посилання апеляційного суду на недоведеність факту самовільного зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у зв`язку із відсутністю відповідного обвинувального вироку, який би набрав законної сили, за частиною першою статті 197-1 КК України, оскільки саме по собі встановлення вказаного факту не залежить від наявності обвинувального вироку суду, який з огляду на гіпотезу зазначеної норми права є обов`язковим лише у правовідносинах щодо відшкодування шкоди, завданої незаконним захопленням землі.

Відповідно до пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Установивши, що останній до заяви про реєстрацію права власності на машино-місце, яке при цьому розташоване поза межами вказаної земельної ділянки, додав документи, що не свідчать про законність підстав для набуття ним права на зазначену земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання державної реєстрації права власності на спірне машино-місце незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Водночас суд підставно виходив із того, що машино-місце, яке є предметом спору у цій справі та розташоване поза межами об`єкта нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, не є об`єктом нерухомого майна, не наділене індивідуальними ознаками, а тому не може бути об`єктом цивільних прав та не підлягає державній реєстрації, а тому дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність відповідних дій державного реєстратора.

................

Перейти до повного тексту