Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 127/1511/20
провадження № 61-20469св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Дернової В. В. від 03 вересня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Шемети Т. М., від 11 листопада 2021 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, ОСОБА_4, про знесення самовільно споруджених сходів.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 1/2 частки квартири від 12 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лазько С. І. за реєстровим № 182.
Співвласником квартири є ОСОБА_4, якому належить 1/2 частка у спільному майні на підставі договору купівлі-продажу кватири від 01 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н. В. за реєстровим № 1577.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 лютого 2019 року № 563 йому було надано вихідні дані - містобудівні умови та обмеження на проєктування реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин змішаної групи товарів.
ОСОБА_1 вказував, що належним чином реалізувати своє право власності на приміщення та провести його реконструкцію відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 01 березня 2019 року не може, тому що зовнішні сходи нежитлового приміщення АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_3, перешкоджають влаштуванню входу до приміщення магазину, у який реконструюється квартира АДРЕСА_1 .
Із урахуванням зазначеного, позивач за первісним позовом просив зобов`язати ОСОБА_3 знести сходи, які незаконно встановлені під фасадною стіною квартири АДРЕСА_1 .
У лютому 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні власністю.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що вона є власницею нежитлового приміщення - магазину АДРЕСА_2 на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2010 року у справі № 2-2090/10.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 30 вересня 1996 року № 788 "Про визнання квартир АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 непридатними для проживання та надання дозволу на проєктування і обладнання в них магазинів" квартиру АДРЕСА_2 було визнано непридатною для проживання у зв`язку з тим, що не відповідає санітарним і технічним вимогам; надано дозвіл на проєктування та обладнання магазинів на першому поверсі будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 ).
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29 травня 2002 року № 506 "Про надання дозволу ОСОБА_6 на проєктування і реконструкцію квартири АДРЕСА_2 в магазин та визнання таким, що втратив чинність пункт 2.1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 30 вересня 1996 № 788" було надано дозвіл ОСОБА_6 на проєктування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 в магазин.
ОСОБА_3 зазначала, що реконструкція приміщення та облаштування сходів відбулися у 1997 році відповідно до дозвільної та проєктної документації, тобто до придбання ОСОБА_1 квартири, прохід до її власності був погоджений відповідно до вимог діючого на час спорудження законодавства.
ОСОБА_1 заперечує розташування майданчика та сходів і вимагає їх знести. Досягнути згоди з ним неможливо, тому що він ухиляється від переговорів. Діяння ОСОБА_1 спрямовані на отримання документів дозвільного характеру з метою демонтажу сходів та майданчика.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просила усунути перешкоди
в користуванні власністю, нежитловим приміщенням магазину
АДРЕСА_2, шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати порушення цілісності сходинок та майданчика, прилеглих до нежитлового
приміщення магазину АДРЕСА_2 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня
2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_3 знести частину зовнішніх сходів нежитлового приміщення АДРЕСА_2, що розташовані під фасадною стіною квартири АДРЕСА_1, а саме у частині невідповідності розміру сходів "Проєкту реконструкції квартири під магазин" (додаток 1 до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 038/20 від 28 грудня 2020 року).
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при реалізації прав ОСОБА_3 як власниці нежитлового приміщення - магазину АДРЕСА_2 частково обмежено права ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як співвласників квартири АДРЕСА_1 . Суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ОСОБА_3 знести частину зовнішніх сходів нежитлового приміщення АДРЕСА_2, що розташовані під фасадною стіною квартири АДРЕСА_1, а саме у частині, що не відповідає розміру сходів згідно проєкту реконструкції квартири під магазин. Часткове задоволення зазначеної позовної вимоги виключає задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що установивши, що споруджені зовнішні сходи нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_2 не відповідають проєктній документації, порушують права ОСОБА_1 як власника суміжного приміщення на його переобладнання в магазин шляхом облаштування вхідної групи відповідно до затвердженої в установленому порядку містобудівної документації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_1 шляхом знесення частини зовнішніх сходів нежитлового приміщення АДРЕСА_2, що розташовані під фасадною стіною квартири АДРЕСА_1, а саме у частині, що не відповідає розміру сходів згідно проєкту реконструкції квартири під магазин.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16 грудня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця вказала порушення судами норм матеріального і процесуального права, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України
від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17, від 06 вересня 2017 року
у справі N 6-1721цс16 та постановах Верховного Суду від 26 червня
2019 року у справі № 199/13042/13-ц і від 17 травня 2021 року у справі
№ 296/1033/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також
не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця стверджує, що при зверненні до суду ОСОБА_1 мав надати докази того, що сходи до приміщення магазину, що належить ОСОБА_3, є самочинним будівництвом і таке самочинне будівництво порушує його права. Однак таких доказів у матеріалах справи немає, а твердження ОСОБА_1 спростовуються наданими нею належними доказами. Окрім того, як реконструкція квартири АДРЕСА_2, так і будівництво окремої вхідної групи до вказаної квартири в рамках реконструкції ніколи не було самочинним, позаяк здійснювалися попередніми власниками цього нерухомого майна на підставі затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, дозволів власника земельної ділянки та погоджень інших контролюючих органів.
Заявниця вказує на те, що ОСОБА_1 не надав суду належних доказів того, що він попередньо звертався до Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю із заявою про вчинення ОСОБА_3 самочинного будівництва, як і доказів того, що таким органом вносився припис власнику щодо знесення чи перебудови сходів до магазину АДРЕСА_2 . Також позивачем за первісним позовом не надано доказів звернення до неї з пропозицією відносно перебудови належних їй сходів, а також доказів неможливості здійснення перебудови та про відмову від її проведення. ОСОБА_1 не надав відповідні технічні рішення чи варіанти здійснення перебудови сходів, які б вона могла розглянути та висловити свою позицію з цього питання. Також заявниця посилається на те, що судами не враховано її обґрунтовані доводи щодо недостовірності доказу, який судами взято до уваги, а саме висновку експерта № 038/20 від 28 грудня 2020 року. ОСОБА_3 посилається також на те, що суди попередніх інстанцій порушили її право на судовий захист, не прийнявши заяву про зміну предмета позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/1511/20.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, ОСОБА_4, про знесення самовільно споруджених сходів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні власністю призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вказує, що під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази, зроблено обґрунтовані висновки про часткове задоволення первісних та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог. Висновком експерта підтверджено, що спорудженні ОСОБА_3 сходи не відповідають ні проєктній документації, ні вимогам будівельних норм.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 є власницею нежитлового приміщення - магазину АДРЕСА_2 на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2010 року у цивільній справі № 2-2090/10.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 30 вересня 1996 року № 788 "Про визнання квартир АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 непридатними для проживання та надання дозволу на проектування і обладнання в них магазинів" було визнано непридатною для проживання у зв`язку з тим, що не відповідає санітарним і технічним вимогам, квартиру АДРЕСА_2 ; надано дозвіл на проектування та обладнання магазинів на першому поверсі будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 ).
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29 травня 2002 року № 506 "Про надання дозволу ОСОБА_6 на проєктування і реконструкцію квартири АДРЕСА_2 в магазин та визнання таким, що втратив чинність, пункту 2.1. рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 30 вересня 1996 № 788" було надано дозвіл ОСОБА_6 на проєктування та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 в магазин.
ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 1/2 частки квартири від 12 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лазько С. І. за реєстровим № 182.
ОСОБА_4 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу кватири від 01 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н. В. за реєстровим № 1577.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 лютого 2019 року № 563 "Про надання гр. ОСОБА_1 вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проєктування реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин змішаної групи товарів" було надано ОСОБА_1 вихідні дані - містобудівні умови та обмеження на проєктування реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин змішаної групи товарів.
Наказом Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 01 березня 2019 року № 45 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва - реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин змішаної групи товарів" було затверджено містобудівні умови і обмеження № 21 від 01 березня 2019 року для проєктування об`єкта будівництва - реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин змішаної групи товарів.
У відповідності до наявних у справі фотоматеріалів (фототаблиць), під фасадною стіною квартири АДРЕСА_1 розташовані зовнішні сходи нежитлового приміщення АДРЕСА_2, що перешкоджає влаштуванню входу до приміщення квартири АДРЕСА_5 .
Згідно з висновком експерта № 038/20 від 28 грудня 2020 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи фактичні розміри зовнішніх сходів нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_2 (під фасадною стіною квартири АДРЕСА_1 ) не відповідають розмірам сходів, вказаним у проєктній документації (додаток 1 до висновку) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у власності ОСОБА_3 перебуває нежитлове приміщення магазину, яке в цілому складається з приміщень: допоміжне приміщення 18-1, коридор 18-2, зал магазину 18-3, зал магазину 18-4, санвузол 18-5, частина підвалу під сарай площею 3,0 кв. м (загальна площа 43,7 кв. м), та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, до складу якого не входить спірна "вхідна група".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з положеннями частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною другою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦКУкраїни право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають компетентні органи державної влади, місцевого самоврядування, а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проєкт; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудований об`єкт відповідає умовам, передбаченим проєктом; як впливає допущене порушення впливає на обмеження прав інших осіб тощо.
За результатами проведеної у цій справі судової будівельно-технічної експертизи (висновок № 038/20 від 28 грудня 2020 року) встановлено, що фактичні розміри зовнішніх сходів нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_2 (під фасадною стіною квартири АДРЕСА_1 ) не відповідають розмірам сходів, вказаним у проєктній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН В.2.2-40:2018).
Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зовнішні сходи, які були спорудженні до належного відповідачці нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_2, не відповідають проєктній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а також порушують права позивача за первісним позовом, оскільки їх розташування під фасадною стіною квартири АДРЕСА_1 обмежує право позивача на переобладнання належного йому на праві спільної часткової власності магазину шляхом облаштування вхідної групи відповідно до затвердженої в установленому порядку містобудівної документації.
Не погоджуючись із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 038/20 від 28 грудня 2020 року, ОСОБА_3 у відповідності до положень частини другої статті 113 ЦПК України не порушувала перед судом питання щодо призначення повторної експертизи. Судами попередніх інстанцій визнано прийнятним зазначений висновок експерта, сумнівів у достовірності висновків експерта не встановлено.
Судами також враховано, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2010 року у справі № 2-2090/10 визнано за ОСОБА_3 право власності на нежиле приміщення - магазин, загальною площею 43,7 кв. м, що складається з: допоміжного приміщення 18-1, коридору 18-2, залу магазину 18-3, магазину 18-4, санвузла 18-5, частини підвалу під сарай площею 3.0 кв. м.
У зазначеному рішенні суду не вказано, що до складу нежитлового приміщення входить вхідна група (сходи та майданчик). У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в описі нерухомого майна - належного ОСОБА_3 приміщення магазину АДРЕСА_2 - також відсутня інформація щодо вхідної групи (сходів).
При вирішенні спору судами надано належну оцінку зазначеним обставинам, враховуючи баланс прав та інтересів сторін спору, зроблено правильні та об`єктивні висновки про те, що позивач за первісним позовом довів порушення своїх прав, оскільки сходи, які ведуть до належного ОСОБА_7 магазину, прилягають до стіни приміщення, співвласником якого є ОСОБА_1, що обмежує його право на переобладнання квартири в магазин товарів непродовольчої групи, перешкоджає будівництву сходів до дверей магазину.
Також судами встановлено, що проєктна документація на будівництво належного ОСОБА_1 зазначеного об`єкта нерухомості розроблена з урахуванням вимог містобудівної документації, частини п`ятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI, вихідних даних на проєктування та з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і правил.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Враховуючи те, що сторонам спору не вдалося вирішити в позасудовому порядку питання облаштування входу до належних їм приміщень, при цьому судами встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово пропонував здійснити будівництво спільної вхідної групи, однак єдиної думки щодо вирішення зазначеного питання сторони спору так і не дійшли, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що вирішення спору між сторонами спору у спосіб, обраний позивачем за первісним позовом, призведе до відновлення прав на безперешкодне користування належним йому приміщенням та не буде непропорційним втручанням у права відповідачки за первісним позовом, в якої залишається доступ до її нежитлового приміщення та можливість переобладнати сходи.
Доводи ОСОБА_3 про те, що судами не було дотримано вимог ЦПК України при вирішенні питання про прийняття заяви про зміну предмета позову є необґрунтованими, оскільки судами встановлено, що подана заява фактично є новим позовом з іншими предметом і підставами.
Висновки судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які заявниця посилалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, врахувавши обставини цієї справи.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду