Постанова
Іменем України
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 132/1038/21
провадження № 61-19793св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Калинівська міська рада Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області у складі судді Сєліна Є. В. від 26 серпня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М., від 11 листопада 2021 року.
Зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про поновлення строку на звернення до суду і визнання права на земельну частку (пай).
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона працювала в колгоспі імені Леніна с. Павлівка Калинівського району Вінницької області, яке в 1992 році було перейменовано в КСП "Світанок", а з 2000 року перейменовано в СТОВ "Світанок", перебувала у трудових правовідносинах з 1989 по 1998 роки, будучи при цьому пенсіонеркою.
В ході розпаювання земель КСП "Світанок" с. Павлівка в березні 1997 року затверджено список осіб, які мають право на земельну частку (пай) та землі господарства. На момент розпаювання земель її прізвище помилково не було внесено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), який додавався до державного акту на право колективної власності на землю.
Оскільки вона була членом КСП "Світанок" на період отримання ним державного акту на право колективної власності на землю, то відповідно до пункту 2 указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським господарствам, підприємствам і організаціям" мала право на земельну частку (пай) в землях, що перебували в колективній власності КСП. До того ж їй було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП, що також підтверджує її право на отримання земельної частки (паю). Позивачка вказувала, що у січні 2021 року її племінник випадково побачив в наявних у неї документах свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП, видане на її ім`я, і саме тоді їй було роз`яснено право на отримання земельного паю, у зв`язку із чим вона вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила поновити їй строк звернення до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай); визнати за нею право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду або невитребуваних паїв СТОВ "Світанок", що знаходяться на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Вінницької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернення позивачки із цим позовом має передувати вирішення питання щодо її невключення до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), проте таких вимог позивачка у пред`явленому позові не заявляла.
Крім зазначеного, позивачка не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки про порушення свого права на земельну частку (пай) вона повинна була дізнатися з часу видачі відповідним колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю, натомість із вказаним позовом звернулась поза межами передбаченого законом строку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою доведено, що вона мала право на отримання земельної частки (паю) із земель резервного фонду або невитребуваних паїв СТОВ "Світанок", що знаходяться на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Вінницької області, однак у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачкою не наведено обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом. При цьому вказано, що у відповідності до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
03 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Калинівського районного суду Вінницької області
від 26 серпня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 11 листопада 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19 та від 03 листопада 2021 року у справі
№ 540/1100/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявницявказує, що вона навела обґрунтовані доводи судам попередніх інстанцій про наявність підстав для поновлення строку на звернення до суду із цим позовом, оскільки про порушення свого права дізналася лише у січні 2021 року, після того як її племінник випадкового побачив у її документах свідоцтво про право власності на виданий їй майновий пай члена КСП "Світанок", після чого роз`яснив їй право на отримання земельного паю.
Заявниця звертає увагу на те, що має право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду або невитребуваних паїв СТОВ "Світанок", як особа, яка помилково не була внесена до списків осіб, які мають право на земельний пай, що встановлено судами. Вказує, що оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа помилково не вказана, як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
У визначений судом строк, відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до довідки № 56, виданої 24 листопада 2003 року СТОВ "Світанок", ОСОБА_1 працювала у цьому товаристві різноробочою у період часу з 1989 по 1998 роки.
Згідно архівної довідки № 01-12-899, виданої 22 жовтня 2020 року архівним відділом Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області, в документах колгоспу ім. Леніна с. Павлівка Калинівського району Вінницької області, а саме в протоколах засідань правління колгоспу і загальних зборів членів колгоспу за 1989 рік інформації про прийняття на роботу ОСОБА_1 не виявлено. В документах СВК "Світанок" с. Павлівка Калинівського району Вінницької області, а саме в протоколах засідань правління КСП і загальних зборів членів КСП за 1998 рік інформації про звільнення з роботи ОСОБА_1 не виявлено. Питання розпаювання землі та майна КСП "Світанок" с. Павлівки розглядалося на загальних зборах членів КСП (протокол № 2 від 06 березня 2000 року). В матеріалах цього засідання відсутні списки осіб, які отримали право на земельні та майнові паї.
Згідно архівної довідки № 01-12-898, виданої 22 жовтня 2020 року архівним відділом Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області, колгосп ім. Леніна с. Павлівка Калинівського району Вінницької області було перейменовано в КСП "Світанок" загальними зборами колгоспників (протокол № 4 від 27 жовтня 1992 року), яке в подальшому на загальних зборах колгоспників (протокол № 2 від 06 березня 2000 року) реорганізовано в СТОВ "Світанок" с. Павлівка. В архівний відділ на збереження документи КСП "Світанок" с. Павлівка здані по 2000 рік, тому надати інформацію про подальші структурні зміни та реорганізацію підприємства можливість відсутня.
У листі за підписом в. о. старости Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області Зубко Т. В. від 27 січня 2021 року № 37 вказано, що відповідно до указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" розпаювання земель КСП "Світанок" було у 1997 році. Рішенням зборів уповноважених членів КСП "Світанок" с. Павлівка від 14 березня 1997 року був затверджений список громадян, які мали право на земельну частку (пай) та отримання сертифікатів. Розпорядженням від 06 грудня 2004 року за № 458 Калинівської районної державної адміністрації була затверджена технічна документація з поділу земель колективної власності і виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів та передані у власність земельні частки (паї) із земель колективної власності реформованого КСП "Світанок" с. Павлівка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У комунальній власності Павлівського старостинського округу вільних земельних ділянок в межах села Павлівка та за межами населеного пункту немає.
Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ-VІІ № 011806, виданого 26 червня 2007 року за підписом голови Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Гоменюк В. В., ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна КСП "Світанок" с. Павлівка Калинівського району Вінницької області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 02 червня 2001 року.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частинами дев`ятою, десятою статті 5 Земельного кодексу України 1990 року визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України та зазначеного Указу Президента особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
За таких обставин та з огляду на вищевикладені вимоги законодавства, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що позивачка мала право на земельну частку (пай) із земель резервного фонду або невитребуваних паїв СТОВ "Світанок", що знаходилися на території Калинівської об`єднаної територіальної громади Вінницької області, однак право позивачки не підлягає захисут в судовому порядку, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 6 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Згідно з вимогами статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК Української РСР).
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1997 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК Української РСР, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд зобов`язаний застосувати наслідки спливу позовної давності без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску позовної давності є необґрунтованими, оскільки розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитись з 1993 року, є загальновідомим фактом, а тому позивачка, повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі КСП "Світанок"державного акту на землю зі списком громадян, які мали право на земельну частку (пай).
У касаційній скарзі позивачка посилалася, зокрема, на те, що зверталася до господарства СТОВ "Світанок", а також до Павлівської сільської ради з питанням щодо її права на земельну частку (пай), тобто останній було відомо про її право на земельну частку (пай), однак із позовом вона звернулася лише у квітні 2021 року, через 24 роки з моменту розпаювання земель КСП "Світанок".
Таким чином, суди попередніх інстанцій, об`єктивно оцінивши доводи позивачки та здобуті у результаті судового розгляду докази, правильно визначилися із застосуванням положень статей 71, 75, 80 ЦК Української РСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Судова практика у спірних правовідносинах є сталою, Верховний Суд неодноразово висловлював подібну позицію, зокрема у постановах від 12 червня 2019 року справі № 702/962/17 (провадження № 61-40068св18), від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18), від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 03 листопада 2020 року справі № 530/1367/18 (провадження № 61-19378св19), від 29 вересня 2021 року у справі № 686/14921/19 (провадження № 61-3107св20), від 04 жовтня 2021 року у справі № 190/1185/20 (провадження № 61-7084св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 08 листопада 2021 року у справі № 615/870/20 (провадження № 61-4437св21).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
За встановлених у цій справі обставин висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду