Постанова
Іменем України
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 361/1059/20
провадження № 61-19438св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Петришин Н. М. від 26 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 27 жовтня 2021 року.
Зміст позовних вимог
У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про розірвання договорів, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13 листопада 2007 року між ним та акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АК БСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 410/147/07-Пі, відповідно до умов якого банк надав грошові кошти у розмірі 108 900, 00 доларів США, строком до 13 листопада 2017 року. Кредит наданий на споживчі потреби.
20 жовтня 2008 року між ним та банком укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 13 листопада 2007 року, у відповідності до якої з 20 листопада 2008 року встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 15, 0 % річних. Для забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір № 07/1-147 від 13 листопада 2007 року, відповідно до якого він зобов`язувався передати банку в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вказував, що 05 липня 2019 року він звернувся із заявою до державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Крупки О. Г. про заборону вчинення реєстраційних дій щодо належної йому квартири, яка є предметом іпотеки. Подану заяву було зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але не дивлячись на це, уже 08 липня 2019 року квартира переоформлена на ПАТ "Укрсоцбанк". Таким чином ПАТ "Укрсоцбанк", не дивлячись на відсутність в іпотечному договорі іпотечного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та передачу права власності на предмет іпотеки, без укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, як того вимагають положення статті 37 Закону України "Про іпотеку", зловживаючи своїми правами, визначеними кредитним та іпотечним договорами, істотно порушуючи їх умови, користуючись послугами "чорного реєстратора", незаконно заволодів єдиним житлом позивача, а після того ще й неодноразово вчиняв спроби незаконно виселити його з сім`єю на вулицю.
Позивач також зазначав, що 11 вересня 2019 року він звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, в якій просив скасувати незаконні реєстраційні дії. Наказом Міністра юстиції України Малюськи Д. Л. 28 листопада 2019 року скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3679/5, внаслідок чого право власності на вищевказану квартиру повернулось до нього.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити: розірвати договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 410/147/07-Пі та іпотечний договір № 07/1-147 від 13 листопада 2007 року, укладений між ним та АК БСР "Укрсоцбанк"; зобов`язати не вчиняти дії щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що в іпотечному договорі відсутнє іпотечне застереження; стягнути з АТ "Альфа-Банк" в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з істотним порушенням умов договору 550 000, 00 грн, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати на надання правничої допомоги у розмірі 43 200, 00 грн та витрати на проведення судової психологічної експертизи про визначення розміру моральної шкоди у розмірі 7 500, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем в обґрунтування заявлених вимог не надано належних доказів, які б свідчили про порушення відповідачем кредитного та іпотечного договорів. Разом з тим, у позові позивач не вказав та не обґрунтував, які конкретні умови договорів, укладених між сторонами, порушив відповідач, що можна кваліфікувати як істотне порушення.
Враховуючи те, що при розгляді цієї справи, судом не встановлено істотного порушення відповідачем умов кредитного та іпотечного договорів, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції встановив, що у позові взагалі відсутнє обґрунтування в чому полягає завдана позивачу моральна шкода, обставин завдання такої шкоди та посилання на докази, які б могли підтвердити ці обставини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щовирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не навів обґрунтованих доводів, які б свідчили про те, що відповідачем було порушено умови кредитного та іпотечного договорів. Таких порушень судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
29 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження зібраних у справі доказів та встановлення обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниквказує, що при вирішенні спору суди не надали належної оцінки його доводам про порушення банком умов кредитного та іпотечного договорів. Зазначає, що ПАТ "Укрсоцбанк", зловживаючи своїми правами, визначеними кредитним та іпотечним договорами, істотно порушуючи їх умови, користуючись послугами "чорного реєстратора", незаконно заволодів єдиним його житлом. Своїми незаконними діями відповідач завдав йому та його сім`ї значної моральної шкоди.
Заявник вказує на те, що розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли неправильно висновку про те, що тільки реєстратор порушив вимоги закону, не проаналізували положення договору іпотеки та вимог закону, які чітко вказують на те, що без іпотечного застереження в договорі не можна здійснювати перереєстрацію права власності на іпотечне майно без відповідної згоди іпотекодавця або укладення додаткової угоди. Отже вважає, що істотні порушення умов договорів з боку банку мали місце.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 31 травня 2005 року є власником квартири АДРЕСА_1 .
13 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АК БСР "Укрсоцбанк" було укладено кредитний договір невідновлюваної кредитної лінії № 410/147/07-Пі, відповідно до якого АК БСР "Укрсоцбанк" надав ОСОБА_1 кредит в межах максимального ліміту, який на дату укладення договору встановлюється у розмірі 108 900, 00 доларів США, з кінцевим терміном завантаження максимального ліміту заборгованості до 13 листопада 2009 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13, 5 % річних.
13 листопада 2007 року між АК БСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 07/І-147, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем за договором невідновлюваної кредитної лінії № 410/147/07-Пі, наступне нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Пунктом 4.1 іпотечного договору визначено, що у разі невиконання або належного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за договорами, якими обумовлене основне зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
13 листопада 2007 року на вказану вище квартиру в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрована заборона на відчуження.
Згідно інформації про державну реєстрацію іпотеки іпотекодавцем виступає ОСОБА_1, а іпотекодержателем АК БСР "Укрсоцбанк", предметом іпотеки є трикімнатна квартира. Щодо вказаної квартири міститься запис про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.
20 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та АК БСР "Укрсоцбанк" укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 410/147/07-Ж, якою передбачено, що у зв`язку із зміною умов кредитування за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 410/147/07-Пі сторони домовились, що з 20 жовтня 2007 року встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 15,0 % річних.
27 червня 2019 року право власності квартиру АДРЕСА_1, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровано за АТ "Укрсоцбанк".
Згідно висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 11 вересня 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2019 року за № Є-16122, рекомендовано задовольнити скаргу ОСОБА_1 від 11 вересня 2019 року частково, скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 08 липня 2019 року № 47663162, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Верестуном О. І., та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 листопада 2019 року № 49577155, прийняте приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненком О. В.
Наказом Міністерства юстиції України від 28 листопада 2019 року скасовано рішення про державну реєстрацію прав від 08 липня 2019 року № 47663172, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Верестуном О. І. та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 листопада 2019 року № 49577155, прийняте приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненком О. В.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 23 січня 2020 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Також встановлено, що АТ "Альфа-Банк" є правонаступником АТ "Укрсоцбанк".
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пункту 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що ПАТ "Укрсоцбанк", не дивлячись на відсутність в іпотечному договорі іпотечного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зловживаючи своїми правами, визначеними кредитним та іпотечним договорами, істотно порушуючи їх умови, користуючись послугами "чорного реєстратора", незаконно заволодів квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач вважав, що перелічені ним аргументи свідчать про істотне порушення відповідачем умов кредитного договору та договору іпотеки.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, доводи позивача та підстави заявлених позовних вимог, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають за їх недоведеністю.
Посилання позивача на те, що банком порушено умови іпотечного договору при реалізації права на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку з посиланням на наказ Міністерства юстиції України від 28 листопада 2019 року, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав від 08 липня 2019 року № 47663172 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 листопада 2019 року № 49577155, є безпідставними, оскільки не доводять порушення банком кредитного та іпотечного договорів і не свідчать про наявність підстав для розірвання цих договорів.
Згідно висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 11 вересня 2019 року, складеного 11 листопада 2019 року, державна реєстрація переходу права власності на квартиру від ОСОБА_1 до AT "Укрсоцбанк" проведена державним реєстратором Верестуном О. І. без належної перевірки наданих документів, зокрема за відсутності документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі, тобто з порушенням пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.
Позивачем не наведено належних аргументів, які б підтверджували його доводи про те, що відповідачем було порушено умови кредитного та іпотечного договорів, їх окремі пункти, і що порушення відносяться до категорії істотних.
Враховуючи те, що позивач не довів порушення відповідачем умов договорів, а також його прав, суди дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди, які є похідними від вимог про розірвання договорів.
Згідно із частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача не вчиняти дії щодо реєстрації права власності відносно іпотечного майна, суди правомірно виходили з їх безпідставності, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач має намір порушити право власності позивача на вищенаведену квартиру, яка є предметом іпотеки.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду