Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 750/843/21
провадження № 61-20347св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -
Ступак О. В.,
суддів:
Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2021 року у складі судді Рахманкулової І. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив визначити фактичне місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком ОСОБА_1, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що сторони з 11 листопада 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2020 року розірвано. У шлюбі у сторін народилася дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з 29 вересня 2020 року і на час звернення позивача до суду з даним позовом, проживає із позивачем. Позивач вказував, що у дочки ОСОБА_4 з ним завжди були гарні відносини, він дуже любить свою дочку, піклується про неї, забезпечує її всім необхідним для фізичного та духовного розвитку. Позивач зазначав, що дочка ОСОБА_4 виявляє більшу схильність до батька, ніж до матері. Відповідач ОСОБА_2 виїхала за кордон до Польщі, участі у вихованні дочки ОСОБА_4 не бере, не забезпечує її матеріально та взагалі не піклується про дитину. Позивач стверджує, що дочка повністю перебуває на його утриманні. Вказував, що судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова із позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дочки, заборгованості зі сплати аліментів позивач не має.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1, за місцем його фактичного проживання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції зазначив, що зібрані у справі докази свідчать про те, що малолітня дитина ОСОБА_4 упродовж тривалого часу постійно мешкала у смт Ріпки за місцем проживання батька, у неї склалися певні соціальні зв`язки, є багато друзів однолітків у цьому місці проживання, батько забезпечив навчальний процес дитини, незважаючи на віддаленість місця проживання від школи. Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, висновком органу опіки та піклування, а також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків підтверджено, що дитині за місцем проживання батька створені всі необхідні умови для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Показаннями допитаних у судовому засіданні свідків підтверджено більшу прихильність дитини до батька, а за результатами діагностики стану дитини психологом підтверджено емоційну близькість дитини із батьком та почуття захищеності, яке дочка ОСОБА_4 відчуває до нього.
Таким чином, ураховуючи документально підтверджені встановлені судом обставини справи, норми права, які регламентують спірні правовідносини, крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення місця проживання дитини разом з батьком.
Окремо суд першої інстанції зазначив, що визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків ніяким чином не перешкоджає іншому із батьків брати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, спілкуванні з нею, що передбачено чинним законодавством, а в разі зміни обставин, які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий із батьків не позбавлений права повторно ставити дане питання.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд заслухав у судовому засіданні думку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно визначення її місця проживання та не погодився із висновком Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_2, підготовленого на запит апеляційного суду, оскільки вказаний висновок, на його думку, є недостатньо обґрунтованим, крім того, не спростовує висновку служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до якого служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради в інтересах дитини вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20 травня 2021 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які учасники судового розгляду даної справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду цієї справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Касаційна скарга також містить клопотання про зупинення дії (виконання) рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2021 року.
Як підставу касаційного оскарження, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 жовтня 2020 року у справі № 333/1013/17, від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 487/7241/18, від 23 травня 2018 року у справі № 682/966/17, від 17 липня 2019 року у справі № 185/6994/15-ц, від 06 вересня 2018 року у справі № 644/9094/16-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 716/591/19. Також заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що:
- станом на час звернення із позовом жодного порушення прав позивача, яке б давало йому право звернутися із цим позовом до суду, або спору не існувало;
- починаючи із самого народження і до кінця вересня 2020 року вихованням та організаційним забезпеченням розвитку дитини, приготуванням для неї їжі, пранням займалась відповідач, жодних претензій до неї як до матері, яка належним чином виконує свої обов`язки, ніколи не було. Дитина має тісний зв`язок із матір`ю. Позивач весь час займалася дитиною, її доглядом та розвитком, постійно проводить із нею розвиваючі зайняття;
- жодних перешкод у спілкуванні дитини із батьком, якого дочка також любить, і мати це визнає, відповідач не чинила;
- відповідач була змушена в кінці вересня 2020 року тимчасово виїхати на офіційну роботу до Польщі з метою погашення сімейного боргу, що зростав (заборгованість погашена в кінці лютого 2021 року), залишивши спочатку дитину разом із своєю матір`ю, яка переїхала до неї у м. Чернігів, оскільки батько самоусунувся від допомоги. У самому кінці вересня 2021 року сестра позивача забрала дитину та завезла її батькові до смт Ріпки, де проживає його матір і де дитина продовжила фактично проживати;
- після від`їзду за кордон відповідач регулярно підтримувала зв`язок із вчителем дитини, цікавилася її навчанням, дізнавалася про життя дитини у неї самої, а твердження позивача про протилежне не відповідають дійсності;
- суди неправильно поклали в основу своїх рішень конфлікт сторін, особисті неприязні відносини батьків, матері дівчинки із сестрою позивача;
- після того, як відповідач забрала дитину, остання продовжує відвідувати заняття зі спортивної гімнастики, дитина повернулась до свого звичайного соціального життя та оточення, в якому проживала останні сім років, де є її друзі, школа, гуртки, та лише короткочасно, із об`єктивних причин, перебувала у матері позивача;
- проживання разом із батьком, який починає свій робочий день із самого ранку, постійно в роз`їздах по всій області до самого вечора, зайнятий на роботі, не відповідає найкращим інтересам дитини;
- відповідач має всі належні умови для проживання дитини, не має негативних звичок, станом на час подання апеляційної скарги була офіційно працевлаштована, наразі - фізична особа-підприємець та має постійний заробіток. Дитина має облаштовану для неї окрему кімнату, в якій вона проживала все своє життя;
- при опитуванні дитини органом опіки та піклування, яке проводилось у комфортних умовах, дитина висловила бажання проживати разом із матір`ю;
- при опитуванні дитини в залі судового засідання, незважаючи на її зрозумілу скутість та напруженість в незнайомому середовищі, її відповіді чітко дають зрозуміти, що вона має однакову прихильність та любов до обох батьків, але жодної відвертої прихильності до будь-кого з батьків дитина не виявила;
- батько налаштовує дитини проти матері, натомість мати, незважаючи на конфлікт із колишнім чоловіком, продовжує підтримувати у дитини любов до батька, зі сторони матері відсутні маніпуляції дитиною;
- суди фактично позбавили матір і дитину можливості бачитися щодня, адже відповідач не зможе їздити кожен день за 35 км із м. Чернігова до смт Ріпки. Натомість батько має щоденну можливість їздити до м. Чернігова по роботі та бачитися із дочкою, в іншому випадку - мати зможе бачити дитину лише на вихідних;
- до винесення апеляційним судом рішення дитина спокійно їздила до смт Ріпки у гості до батька та баби, наразі боїться це зробити;
- до висновку служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради як доказу суди мали віднестися критично, оскільки викладені в ньому обставини свідчать про його однобокість, адже враховано думку лише батька, обстежено умови проживання лише батька, на засідання матір не викликали, думка дитини не заслуховувалася. Жодної інформації про матір дитини, умови проживання дитини за адресою матері, причини її відсутності та час, протягом якого вона відсутня, він не містить. Зазначений висновок, на який послалися суди, не відображає усієї необхідної інформації, ґрунтується тільки на волевиявленні батька, при його підготовці не проведено усіх необхідних дій, передбачених пунктом 72 Порядку провадження дитини органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 72. Натомість при підготовці висновку Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради комісією досліджувались докази, що характеризують відповідача та виконання нею батьківських обов`язків, були заслухані обидва з батьків, думка дитини;
- позовна заява з додатками була вручена матері відповідача, яка проживає окремо в іншому населеному пункті, належних доказів, які б свідчили про повідомлення відповідача, яка знаходилась за кордоном, про час та місце розгляду справи у суду були відсутні;
- адвокат відповідача ОСОБА_5 неналежно виконував свої обов`язки із представництва її інтересів. Натомість суд, забезпечуючи рівність сторін, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, мав би акцентувати увагу відповідача на відсутності відзиву та письмових доказів, що підтверджують її позицію;
- 05 травня 2021 року суд першої інстанції допитав усіх свідків сторони позивача без участі сторони відповідача та вирішив питання про приєднання до справи додаткових письмових доказів, задовольнивши клопотання, незважаючи на те, що вони приєднуються після закриття підготовчого провадження;
- апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про повторний допит свідків за участю відповідача та її представника, виклик та допит нового свідка - рідного брата відповідача, який весь час, поки ОСОБА_2 була за кордоном, контактував із дитиною, передавав від неї речі, іграшки, ліки тощо.
У січні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшли схожі за змістом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, в яких, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними, зазначаючи, що опитана в суді апеляційної інстанції дитина виявила бажання проживати із батьком, наявні в матеріалах справи докази явно та беззаперечно свідчать про те, що малолітня дитина упродовж тривалого часу постійно мешкала в смт Ріпки за місцем проживання батька, у неї склалися певні соціальні зв`язки, з`явилося багато друзів, саме батько забезпечив навчальний процес дитини, її матеріальне утримання, виховання, піклування та догляд, в той час як мати дитини - відповідач у справі фактично усунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, у зв`язку з чим суди дійшли правильного висновку, що наявними доказами, у тому числі, але не виключно, висновком органу опіки та піклування, показаннями свідків у судовому засіданні, самою дитиною підтверджено, що дитині за місцем проживання батька створені всі необхідні умови для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а тому визначення місця проживання дитини саме з батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Окрім цього, у відзивах вказано:
- позивач завжди, навіть після розлучення, не проживаючи вже разом, матеріально забезпечував відповідача та дитину. Батько із самого народження брав участь у вихованні дочки, організації її життя та навчання. Проживаючи із батьком, дитина регулярно відвідувала школу, пропусків занять не було;
- відповідач залишила дитину, яка пішла до першого класу та потребувала особливої уваги, невідомо з яких причин. Весь період перебування за кордоном відповідач не турбувалась про дитину;
- мати, незважаючи на обіцянку дитині повернутися у грудні 2020 року, повернулася додому лише в травні 2021 року. Дочка дуже болісно переживала від`їзд матері, не хотіла ні з ким розмовляти, стала закритою, мала високий рівень тривожності, невпевненість, що вдалося подолати завдяки підтримці батька та допомозі психолога;
- після прийняття судом першої інстанції рішення мати не давала дитині, яка із травня 2021 року проживала із нею, спілкуватись із батьком;
- позивач, сумлінно та добровільно виконуючи покладені на нього обов`язки із утримання дитини, має такі ж права на участь у вихованні дочки як і мати. Остання порушує права дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості, оскільки нормальним розвитком є такий, у якому беруть участь обоє батьків, якщо інше не встановлено судом, а також порушує права позивача як батька, що передбачені статтями 141, 153, 157 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а саме право на особисте спілкування із дитиною;
- сама відповідач зазначала в суді, що в разі необхідності знову поїде на заробітки;
- на даний момент дитина проживає із батьком. Мати приїздила 24 грудня 2021 року за адресою проживання батька та дитини, здійснювала психологічний тиск на ОСОБА_3, намагалася зайти до квартири, чим змусила її плакати, дівчинка сама відмовилась спілкуватись із матір`ю. За вказаними фактами органами поліції проводилась перевірка;
- під час опитування в апеляційному суді дитина виявила більшу прихильність до батька, відповіла, що їй краще із ним. На уточнююче запитання суду апеляційної інстанції дитина стверджувально відповіла, що вона хоче постійно проживати разом із батьком, а з матір`ю проводити решту часу. Дитина виявляє бажання постійно проживати саме разом із батьком, а не з матір`ю, і, визначаючи місце проживання спільної дитини саме із позивачем, суди діяли, в першу чергу, в інтересах дитини, а не сторін;
- позивач є працездатним, має постійний стабільний заробіток, саме він може забезпечити дитину всіма необхідними умовами для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини;
- сторона відповідача не надала жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували предмет та підстави заявленого позову, доказів, що саме відповідач, а не позивач, може надати все необхідне для належного догляду, виховання, навчання та розвитку дитини;
- зі сторони батька перешкод дитині у спілкуванні із матір`ю немає. Батько не проти спілкування ОСОБА_3 із матір`ю, але тільки за бажанням самої дитини.
Оскільки в силу статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, тому Верховний Суд не бере до уваги документи, додані до відзивів на касаційну скаргу на підтвердження доводів позивача, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі (на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано із Деснянського районного суду м. Чернігова матеріали справи № 750/843/21, задоволено частково клопотання ОСОБА_2 та зупинено виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2021 року, залишеного без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, до закінчення касаційного провадження, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року матеріали справи № 750/843/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 листопада 2011 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2020 року розірвано.
У шлюбі у сторін народилася дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з копією судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 липня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
31 липня 2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62693442 з примусового виконання судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2020 року.
Починаючи із 29 вересня 2020 року дитина проживала разом із батьком за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією акта від 18 січня 2021 року, складеного депутатом Ріпкинської селищної ради у присутності двох свідків, та копією довідки КП Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці від 19 січня 2021 року.
Вказана квартира належить матері позивача - ОСОБА_8 на праві приватної власності (підтверджується Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 163384138, дата формування: 12 квітня 2019 року).
Відповідно до довідки про участь батька учениці 1-Б класу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у шкільному житті дитини, виданої Чернігівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 7 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 21 січня 2021 року № 05, учениця 1-Б класу ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкується з педагогами, які навчають доньку, та цікавиться шкільним життям дитини.
Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 22 січня 2021 року № 542 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, станом на 22 січня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 .
З копії акта від 21 січня 2021 року про обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що квартира загальною площею 80,3 кв. м на 1-му поверсі двоповерхового житлового будинку складається із 4-х житлових кімнат. Житло забезпечене водо-, електро-, газопостачанням, водовідведенням, системою опалення. ОСОБА_9 має окрему кімнату, в якій є необхідні для проживання меблі, є окреме місце для навчання. Дитина забезпечена одягом, взуттям, іграшками та іншими речами для розвитку.
Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11 березня 2021 року у період з 01 січня 2020 року по 14.00 11 березня 2021 року громадянка України ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, здійснила перетинання державного кордону України 25 вересня 2020 року у пункті пропуску Рава-Руська.
Згідно з довідкою про надання психологічних послуг від 10 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся 20 березня 2021 року до психолога ОСОБА_11 із приводу емоційного стану його дочки, оскільки дівчинка пережила розлучення батьків та залишилася без матері на тривалий час. Як убачається із даної довідки, за результатами діагностики було встановлено: "високий рівень тривожності, невпевненість у собі, замкнутість. ОСОБА_3 тримала в собі образу на маму, під час розмови про батьків відмітила, що в телефонній розмові мама на неї накричала, тому вона не хоче з нею поки що розмовляти. Малюнок сім`ї свідчить про емоційну близькість з татом та почуття захищеності, яке ОСОБА_4 відчуває до нього. За запитом тата з ОСОБА_3 була проведена терапевтична робота (6 занять) з використанням арт-терапевтичних методів та методів КПТ (когнітивно-поведінкової терапії). Заняття проходили один раз на тиждень. На заняття дівчинку завжди привозив батько, пропусків занять не було. Після терапевтичної роботи була проведена повторна діагностика стану дитини - емоційний стан стабілізувався. Рівень тривожності знизився, дівчинка стала більш впевнена у собі, більш відкрита. Рекомендації батькам: забезпечити дитині спокійну психологічну обстановку, уникнення стресових ситуацій та потрясінь".
З акта обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1, складеного 24 березня 2021 року членами комісії служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради, вбачається, що житло розміщено на 1-му поверсі двоповерхового будинку, складається з 4-х кімнат. Умови проживання задовільні. Квартира забезпечена водо-, електро-, газопостачанням, водовідведенням, опалення - індивідуальне газове (двоконтурний котел). Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окрема кімната, умебльована, є окреме місце для навчання та розвитку. Дитина повністю забезпечена одягом, взуттям, іграшками та розвивальними засобами. У квартирі проживають власник - ОСОБА_8, 1967 року народження, син - ОСОБА_1, 1989 року народження, дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . В сім`ї панує доброзичлива атмосфера, теплі, дружні стосунки. ОСОБА_8 не заперечує проти проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 в її сім`ї. Комісія вважає, що для дитини створені всі необхідні умови для проживання та розвитку.
26 березня 2021 року рішенням № 39 Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області затверджено висновок служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до якого служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради в інтересах дитини вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02 травня 2021 року відповідач забрала дитину із собою, що стало причиною конфлікту між сторонами, зверненням позивача до поліції та надання пояснень учасниками конфлікту.
Згідно з відповіддю Відділення поліції № 2 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 12 травня 2021 року № 2011/124/48.2/2021 за повідомленням ОСОБА_1, зареєстрованим 02 травня 2021 року за № 1120, проведена перевірка, якою встановлено, що між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною мають неприязні відносини, та на момент проведення перевірки відсутня домовленість щодо виховання і подальшого проживання спільної дочки.
ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, скарг або заяв щодо нього до відділу не надходило, що підтверджується довідками органів поліції.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 373515 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 02 червня 2014 року.
Згідно з наданими у судовому засіданні в суді першої інстанції поясненнями позивача:
у зв`язку з роботою він кожен день їздить до м. Чернігова, з вересня 2020 року щодня відвозив дочку до школи, гуртків та забирав додому в смт Ріпки;
дочка зараз проживає у матері, ОСОБА_4 йому телефонує, просить поїхати в смт Ріпки до бабусі та друзів. Мати дитини не дозволяла поїхати, але на вихідні дала згоду, щоб дитина поїхала в смт Ріпки. Дитина була дуже рада, побачилася з друзями, і він повернув її до матері. З дитиною позивач не обговорював питання щодо того, з ким вона хоче проживати, аби не травмувати її.
Відповідно до наданих у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснень відповідача:
сплачені позивачем аліменти накопичились на рахунку, вона їх не витрачала, бо з вересня 2020 року перебувала за кордоном;
вона перебувала на заробітках у Польщі та повернулася на початку травня 2021 року, відповідачу відомо, що у період її відсутності дитина проживала з батьком у квартирі бабусі в смт Ріпки, вона передавала через свого брата дитині солодощі, ліки від алергії, кошти на утримання дочки не передавала, бо не могла зв`язатися ні з позивачем, ні з його родичами;
на даний час вона не планує їхати за кордон, бо неофіційно влаштувалася фітнес-тренером, проте в разі виникнення необхідності поліпшення матеріального становища не виключає, що поїде на заробітки знову;
у березні 2021 року вона телефонувала дочці, була схвильована, що остання довго не брала слухавку, а тому питала, де вона ходить, чому не відповідає, вважає, що дочка не могла вільно спілкуватися з нею, бо баба та батько контролювали дитину та слухали, про що вони говорять, а тому дитина не хотіла брати слухавку.
У суді першої інстанції в судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_12 (сусідка позивача за місцем проживання в смт Ріпки), ОСОБА_13 (її дочка є подругою ОСОБА_4 ), ОСОБА_14 (рідна сестра позивача), ОСОБА_15 (хрещений батько дитини), ОСОБА_8 (мати позивача).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 28 травня 2021 року, складеного головними спеціалістами Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, житло в АДРЕСА_2, розміщено на 2-му поверсі п`ятиповерхового будинку. Квартира з усіма комунальними зручностями, в квартирі зроблений сучасний ремонт, приміщення оснащене всіма необхідними меблями та технікою. Загальний санітарний стан добрий. Дитина має окрему кімнату та все необхідне для розвитку, навчання, виховання. За даною адресою зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
На запит апеляційного суду від 20 вересня 2021 року Управлінням (службою) у справах дітей Чернігівської міської ради надано висновок щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_2 . Згідно з даним висновком щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20 жовтня 2021 року № 634, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_2 .
У судовому засіданні апеляційного суду вислухана думка дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно визначення її місця проживання.
У мотивувальній частині постанови апеляційного суду зазначено, що на "на запитання суду, де краще дитині проживати, дитина сторін даного спору ОСОБА_9 відповіла: "…ну с папой…". На запитання суду: "А з мамою?", дитина ОСОБА_3 відповіла: "…теж".