Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 760/24222/19
провадження № 61-9300св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "ЮК ПІК", державний реєстратор комунального підприємства "Світоч" міста Києва Алієв Гусейн Азіз огли,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Миронюком Дмитром Дмитровичем, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року в складі судді Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року в складі колегії суддів Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "ЮК ПІК", державного реєстратора комунального підприємства "Світоч" міста Києва про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позов мотивував тим, що йому на праві власності належали квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які передані ним в іпотеку ТОВ "Укрпромбанк" на підставі кредитного й іпотечного договорів від 18 травня 2006 року. У подальшому право вимоги за вказаними договорами перейшло до ТОВ "ЮК ПІК". Зазначав, що в серпні 2019 року йому стало відомо про те, що в порядку позасудового врегулювання спору за ТОВ "ЮК ПІК" на підставі іпотечного застереження зареєстровано право власності на належні йому квартири. Позивач уважав рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки 24 квітня 2019 року він як власник об`єктів нерухомого майна подав заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, а тому проведення реєстраційних дій мало бути зупинено на строк не менше десяти робочих днів, однак державний реєстратор всупереч вимог закону подану позивачем заяву проігнорував та здійснив реєстраційні дії через сім робочих днів з моменту подання заяви. Вказував також, що іпотекодержатель порушив положення статті 35 Закону України "Про іпотеку" в частині обов`язку надіслання боржнику вимоги про усунення порушень. Посилався, у тому числі на те, що на момент прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у суді існував спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором за його позовом до ТОВ "ЮК ПІК" про визнання зобов`язань частково припиненими. Зазначав також, що ТОВ "ЮК ПІК" не є банком чи фінансовою установою, а тому не мало права реєструвати за собою право власності на квартири в порядку задоволення вимог іпотекодержателя.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46760330 від 07 травня 2019 року та індексний номер 46760240 від 07 травня 2019 року, прийняті державним реєстратором комунального підприємства "Світоч" м. Києва Алієвим Г. А. огли.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державним реєстратором при вчиненні реєстраційних дій не було допущено порушень встановленого законом порядку їх вчинення. Зокрема, оспорювані позивачем реєстраційні дії проведено 07 травня 2019 року, тобто в строк, який перевищує 10 днів з моменту подачі ним заяв державному реєстратору про зупинення реєстраційних дій. Рішення суду про зупинення реєстраційних дій позивач державному реєстратору у вказаний строк не подав.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 46760330 від 07 травня 2019 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 46760240 від 07 травня 2019 року, прийняті державним реєстратором комунального підприємства "Світоч" м. Києва Алієвим Г. А. огли про реєстрацію за ТОВ "ЮК ПІК" права власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Євгеньєвій О. М. заяву власника про заборону вчинення реєстраційних дій щодо належних йому на праві власності квартир, проте у порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор не зупинив проведення реєстраційних дій на строк не менше десяти робочих днів, а вчинив реєстраційні дії 07 травня 2019 року, тобто через сім робочих днів після надходження заяви ОСОБА_1 про заборону вчинення таких дій. Апеляційний суд також прийняв до уваги, що на момент прийняття оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень між ОСОБА_1 та ТОВ "ЮК ПІК" існував судовий спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, у межах погашення якої в позасудовому порядку було звернуто стягнення на належні позивачу квартири.
Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ТОВ "ЮК ПІК" задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначила, що іпотекодержатель дотримав положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", зокрема, в частині направлення боржнику вимоги про усунення порушень. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд зробив передчасний висновок про порушення порядку вчинення реєстраційних дій, оскільки оскаржені рішення державного реєстратора прийняті за спливом 10 днів з моменту подання позивачем заяв про зупинення проведення реєстраційних дій. Колегія суддів також вказала на те, що апеляційний суд взагалі не надав оцінки заочному рішенню Солом`янського районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року у справі № 2609/26037/12 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 144 813,98 грн, а саме: не перевірив доводи апеляційної скарги, не дослідив і не з`ясував, чи виконано рішення суду від 22 травня 2013 року про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2006 року, чи не буде подвійного стягнення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки та чи наявна у позивача кредитна заборгованість. Колегія суддів наголосила на тому, що у випадку наявності кредитної заборгованості слід встановити, які суми нараховувались після ухвалення вказаного рішення, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника дострокової вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що іпотекодержатель у встановленому статтею 35 Закону України "Про іпотеку" порядку надіслав боржнику вимогу про усунення порушень, яку позивач особисто отримав. Колегія суддів прийняла до уваги, що заяви про зупинення реєстраційних дій подані позивачем 24 квітня 2019 року, а оспорювані рішення державного реєстратора - 07 травня 2019 року, тобто за спливом 10 днів з моменту подання позивачем відповідних заяв та за відсутності судового рішення про зупинення реєстраційних дій. Апеляційний суд також урахував, що відповідачем подано державному реєстратору два звіти про оцінку нерухомого майна, правильність яких позивачем у встановленому законом порядку не оспорювалась. При цьому суд зазначив, що позивач не надав суду доказів невнесення таких звітів до єдиної бази даних звітів про оцінку. Установивши наявність невиконаного позивачем судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, апеляційний суд зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку не вважатиметься подвійним стягненням заборгованості з позивача. Доводи позивача щодо наявності спору між сторонами щодо розміру кредитної заборгованості колегія суддів відхилила з посиланням на те, що до повноважень державного реєстратора не належить установлення обґрунтованості нарахування кредитором сум заборгованості боржнику. Суд апеляційної інстанції також указав на те, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.
Аргументи учасників справи
04 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення й просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- на момент прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень кредитор використав своє право на дострокове повернення усієї суми кредиту, що підтверджується рішенням Солом`янського районного суду від 22 травня 2013 року;
- позивач не заперечує щодо права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, проте заперечує щодо суми кредитної заборгованості, в рахунок погашення якої задоволено вимоги іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки;
- у вимозі про усунення порушень кредитор після ухвалення Солом`янським районним судом рішення від 22 травня 2013 року безпідставно донарахував позивачу відсотки в сумі 351 131,63 грн та пеню в розмірі 321 154,40 грн, що значно перевищує суму заборгованості, встановлену судовим рішенням;
- оспорювані рішення державного реєстратора прийняті на восьмий робочий день з моменту подання позивачем заяв про зупинення реєстраційних дій, що є порушенням статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
- оцінка предметів іпотеки, яка міститься у наданих відповідачем державному реєстратору звітах, є заниженою, а також не зареєстрованою у єдиній базі даних звітів про оцінку;
- ТОВ "ЮК ПІК" не є банком чи фінансовою установою, а тому не могло зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки в порядку задоволення вимог іпотекодержателя;
- суди не прийняли до уваги наявність у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ЮК ПІК" про визнання зобов`язань частково припиненими, в межах якої позивач оспорює розмір кредитної заборгованості.
У липні 2021 року від ТОВ "ЮК ПІК" надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
- наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не перешкоджає іпотекодержателю задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в позасудовому порядку;
- питання правомірності державної реєстрації речових прав та їх обтяжень за наявності поданої позивачем заяви про зупинення реєстраційних дій вже вирішено судом касаційної інстанції в цій справі та повторному перегляду не підлягає;
- позивач неодноразово подавав державним реєстраторам заяви про зупинення реєстраційних дій, однак жодного разу не надав судового рішення про зупинення таких дій, що свідчить про зловживання ним своїми правами;
- позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки належною є вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію, а не рішення державного реєстратора.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі та відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 25 червня 2021 рокузазначено, що заявник оскаржує судові рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суди при вирішенні спору не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц, та про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 18 травня 2006 року ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк", уклали кредитний договір, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 142 160,00 дол. США.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 18 травня 2006 року ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" уклали іпотечний договір, предметом якого є дві квартири: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, власником яких був ОСОБА_1
30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанку", відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, всі права за кредитними договорами та договорами забезпечення перейшли до ПАТ "Дельта Банк".
Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 травня 2013 року у справі № 2609/26037/12 задоволено позов ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 144 813,98 грн з урахуванням вже виплачених сум.
11 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону) між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ЮК ПІК" укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого до ТОВ "ЮК ПІК" перейшло право вимоги за кредитним договором від 18 травня 2006 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Того ж дня укладено й договори про відступлення прав вимоги за договором поруки від 18 травня 2006 року, укладеним між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_2, а також за договором іпотеки від 18 травня 2006 року, укладеним між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1
15 січня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 направлено вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2006 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначений лист був особисто отриманий ОСОБА_1 22 січня 2019 року.
05 квітня 2019 року ТОВ "Оціночний стандарт" складено два звіти про оцінку нерухомого майна (спірних квартир, які є предметом іпотеки).
Рішеннями про зупинення державної реєстрації прав № 45025462 та № 45025497 від 11 січня 2019 року на підставі заяв ОСОБА_1 приватним нотаріусом Черленюх Л. В. як державним реєстратором на виконання вимог статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зупинено державну реєстрацію прав.
24 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Євгеньєвій О. М. заяву власника про заборону вчинення реєстраційних дій щодо належних йому на праві власності квартир.
07 травня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства "Світоч" м. Києва Алієва Г. А. огли прийнято рішення про реєстрацію права власності на зазначені квартири за ТОВ "ЮК ПІК".
Позиція Верховного Суду
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за заявою особи шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 4 частини першої статті 3 указаного Закону).
Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року в справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20) зазначено, що: "в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання".
У справі, що переглядається, суди встановили, що 15 січня 2019 року відповідач направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, яку позивач отримав 22 січня 2019 року, що свідчить про дотримання іпотекодержателем установлених статтею 35 Закону України "Про іпотеку" вимог.
Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги відносно неправильного визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором та її неспівмірності з вартістю предметів іпотеки з таких мотивів.
У силу положень пункту 1 частини третьої статті 10 та пункту 4 частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор перевіряє подані йому документи на предмет їх наявності, повноти та їх відповідності вимогам законодавства щодо форми, встановлюючи при цьому наявність підстав для вчинення або відмови у вчиненні реєстраційної дії. Перевірка правильності нарахування іпотекодержателем кредитної заборгованості та встановлення факту співмірності такої заборгованості з вартістю предмета іпотеки до повноважень державного реєстратора не належить.
Суди встановили, що заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 травня 2013 року у справі № 2609/26037/12 задоволено позов ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 144 813,98 грн з урахуванням уже виплачених сум. Суди також установили, що на момент прийняття оспорюваних рішень державного реєстратора вказане судове рішення не виконано, що не заперечується позивачем.
За наявності невиконаного зобов`язання за кредитним договором, виконання якого забезпечене договором іпотеки, що містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, суди зробили правильний висновок про дотримання вимог закону та порядку вчинення реєстраційних дій.
Оскільки державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій не наділений повноваженнями з перевірки розміру кредитної заборгованості, зазначеного іпотекодержателем, факт нарахування відсотків та неустойки за межами строку кредитування не має правового значення в контексті правомірності прийнятих державним реєстратором рішень за умови встановлення ним факту невиконання ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредиту в повному обсязі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 592/9256/17-ц (провадження № 61-1872св20) зроблено висновок про те, що не передбачено такої підстави для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.
При цьому в частині п`ятій статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Враховуючи що позивач не пред`явив вимог про відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, а також у встановленому законом порядку не оскаржив проведену суб`єктом оціночної діяльності оцінку предметів іпотеки, яка була чинною на момент прийняття оспорюваних рішень державного реєстратора, колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором та її неспівмірності з вартістю предметів іпотеки.
У частинах першій-третій статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна. Рішення суду або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав. Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
У справі, що переглядається, суди встановили, що із заявою про зупинення вчинення реєстраційних дій ОСОБА_1 звернувся 24 квітня 2019 року, а оспорювані рішення державного реєстратора прийняті 07 травня 2019 року, тобто на сьомий робочий день з дня подання вказаної заяви позивачем.
Крім того, суди встановили, що ОСОБА_1 звертався з аналогічними заявами про зупинення вчинення реєстраційних дій і в січні 2019 року, що мало наслідком прийняття нотаріусом як державним реєстратором рішень про зупинення державної реєстрації прав № 45025462 та № 45025497 від 11 січня 2019 року. Судового рішення про зупинення реєстраційних дій у встановлений законом строк ОСОБА_1 державному реєстратору не подав.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 06 жовтня 2021 року в справі № 926/1390/20 вказано, що "Верховний Суд неодноразово звертав увагу (зокрема у постановах від 28.08.2020 у справі №815/5539/17 і від 10.09.2020 у справі №904/3345/19), що подання заяви про заборону вчинення реєстраційних дій має відповідати легітимній меті, а саме захисту права власності за наявності відповідних підстав (як, наприклад, судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій). Суб`єкт владних повноважень (державний реєстратор) повинен приймати рішення та діяти пропорційно і обґрунтувати таку пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, що набула майно за правочином та звернулась за його державною реєстрацією понесе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети. На думку Суду, повторне подання особою заяви про заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна без подання відповідного рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, може свідчити про зловживання такою особою правом, передбаченим частиною 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яке перешкоджає реєстрації права власності іншої особи на набуте нею майно".
З огляду на викладене неодноразове подання ОСОБА_1 заяв про зупинення проведення реєстраційних дій без подання судового рішення про заборону вчинення таких дій свідчить про зловживання позивачем наданим йому правом та не може бути підставою для визнання оспорюваних рішень державного реєстратора недійсними.
Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень державного реєстратора, пред`явлених до ТОВ "ЮК ПІК", однак помилково вказали на те, що оспорювані рішення державного реєстратора прийняті зі спливом 10 робочих днів з дня подання позивачем заяви про зупинення реєстраційних дій, у зв`язку з чим судові рішення підлягають зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 335/5136/19 (провадження № 61-18942св20) зазначено, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та банком. Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора необхідно відмовити із зазначеної підстави. Тому постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні".
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір виник між позивачем як іпотекодавцем та ТОВ "ЮК ПІК" як іпотекодержателем та особою, за якою зареєстровано право власності на спірні квартири. Тому державний реєстратор комунального підприємства "Світоч" міста Києва Алієв Г. А. огли є неналежним відповідачем у справі і в зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього, необхідно було відмовити саме з указаної підстави.
Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, пред`явленого до державного реєстратора, проте помилилися з мотивами такої відмови, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення підлягають зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.