Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 634/734/19
провадження № 61-9176св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Красноградське лісове господарство",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 05 грудня 2019 року у складі судді Єрьоміної О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 травня 2020 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" (далі - ДП "Красноградське лісове господарство", лісництво) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев.
Позов обґрунтований тим, що 14 листопада 2017 року близько 10:00 год ОСОБА_1, поблизу с. Катеринівка Сахновщинського району Харківської області у кварталі № 34 виділі № 5 умисно, протиправно, за допомогою бензопили марки "Goodluck", зрізав два сироростучих дерева, а саме: дуб звичайний діаметром 46/36 см та ясен звичайний діаметром 44/32 см, без дозвільних документів, завдавши майнової шкоди лісництву у розмірі 17 035,97 грн.
За цим фактом правоохоронними органами порушено кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 246 КК України.
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 26 березня 2019 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів" від 06 вересня 2018 року, згідно з яким внесено зміни до статті 246 КК України щодо розміру завданої шкоди, необхідної для кваліфікації за цією статтею.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП "Красноградське лісове господарство" майнову шкоду, завдану втратою двох сироростучих дерев породи дуба та ясена, у розмірі 17 035,97 грн.
Короткий зміст рішення судів першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 05 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 травня 2020 року, у позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт завдання шкоди саме відповідачем. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з декриміналізацією кримінальної відповідальності за вчинене злочинне діяння. Відомості про складення щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративніправопорушення, передбаченого статтею 65 Кодексу України про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні. Інших належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що з вини ОСОБА_1 завдана шкода, його дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, є його вина, не надано, позовні вимоги є недоведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 червня 2020 року засобами поштового зв`язку ДП "Красноградське лісове господарство" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 05 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 травня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справуна новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди порушили статтю 82 ЦПК України, не взяли до уваги ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 березня 2019 року про закриття кримінального провадження, як рішення суду, в якому обставини справи мають преюдиційне значення для вирішення цієї цивільної справи про відшкодування шкоди, завданої незаконною вирубкою лісу.
Суди не дослідили всі докази у справі, а саме ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 березня 2019 року у справі № 634/107/18, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду щодо суті спору
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Предметом спору у зазначеній справі є стягнення з відповідача завданої майнової шкоди у розмірі 17 035,97 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною.
Разом з тим, для формування єдності правозастосовчої практики, провадження відкрито у справі яка є малозначною.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 82 ЦПК України (щодо звільнення від доказування) під час розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісу щодо осіб, які обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 246 КК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
У зв`язку з необхідністю врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21, який підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, Верховний Суд вважає необхідним вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги.
Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII "Про прокуратуру",в редакції на час звернення позивача до суду (далі - Закон № 1697-VII).
Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абзац третій частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII).
Отже, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21, дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не потрібно розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
У справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, провадження № 61-18682св19, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18, провадження № 61-17873св19 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18, провадження № 61-20542св19,викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.
Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.
У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21,Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.
У цій справі позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, тому не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне судові рішення скасувати, а позов заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП "Красноградське лісове господарство" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи.