Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 707/1921/20
провадження № 61-18130св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ,
відповідачі: Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1, головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,
третя особа - Державна екологічна інспекція Центрального округу,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 березня 2021 року у складі судді: Тептюк Є. П., та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Нерушак Л. В., Сіренка Ю. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської ОДА, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської РДА, ОСОБА_1, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - Державна екологічна інспекція Центрального округу, про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.
Позов мотивований тим, що розпорядженням Черкаської РДА № 326 від 10 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадянам, у тому числі ОСОБА_1, земельну ділянку з кадастровим № 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження - цю земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.
Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського РУЮ Бавикіна В. І. № 26950511 від 10 грудня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за № 12465799 від 09 грудня 2015 року та видано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 10 грудня 2015 року. Спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 4,3148 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища.
Виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням процедури встановленої ЗК України, Законом України "Про державний земельний кадастр" та Законом України "Про землеустрій", а тому цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду, зайняті штучними водосховищами. Чинним законодавством України установлено особливий правовий режим земель водного фонду. Таким чином, розпорядження Черкаської РДА в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.
Крім того, оспорюваним розпорядженням Черкаської РДА № 326 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_1, фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить статтям 58, 59 ЗК України.
При прийнятті розпорядження Черкаської РДА № 326, Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність громадянам.
Перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської ОДА, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ просив:
визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність", у частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;
визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 10 грудня 2015 року, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва;
скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї;
усунути перешкоди держави в особі Черкаської ОДА та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 ;
визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 20 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва;
стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судовий збір в розмірі 10 510,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04 березня 2021 року, з урахуванням ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 19 травня 2021 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської РДА № 326 від 30 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність", в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.
Усунено перешкоди держави в особі Черкаської ОДА в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.
Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки від 20 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
Черкаською РДА при прийнятті розпорядження № 326 від 10 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" був порушений порядок надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки оскільки було недотримано вимоги чинного на той час законодавства. Спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим. Оскарженим розпорядженням Черкаської РДА змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації. Розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність" в частині передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, порушує інтереси держави, а тому його необхідно визнати незаконним та скасувати;
заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19);
за таких обставин вимога усунути перешкоди держави в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_1 є законною та підлягає до задоволення;
вимоги заступника прокурора щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку та визнання незаконним та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки від 20 листопада 2015 року, також підлягають до задоволення, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження Черкаської РДА, яке в судовому порядку визнається незаконним та скасовується;
позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку відповідає інтересам суспільства. Вжиття заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод відповідачів, крім як скасування незаконного рішення органу державної влади, не передбачено законом. Втручання держави в особі органів прокуратури направлене на скасування неправомірного розпорядження щодо передачі земельних ділянок, які відносяться до земель водного фонду у приватну власність громадянам та державної реєстрації права власності є законним, оскільки переслідує "суспільний інтерес";
прокурор просив суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку, проте, оскільки свідоцтво про право власності тільки посвідчує право, яке з цього свідоцтва не виникає, то ця вимога задоволенню не підлягає. Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Таке свідоцтво лише посвідчувало відповідне право та не мало самостійного юридичного значення. Для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику, визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним. Оскільки така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить до земель водного фонду, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19);
посилання позивача, як на підставу позову, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби, то вказані обставини не знайшли свого підтвердження. Як на доказ того, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби і в даному випадку порушено право Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, прокурор посилається на лист Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 21 липня 2020 року, в якому заначено, що спірна земельна ділянка частково знаходиться на укосі Будище-Свидівської захисної дамби та на записку про відвід земель під будівництво Будище Свидівської дамби. Дані докази суд першої інстанції оцінив критично, та вважав такими, що не доводять обставини на які посилається прокурор. Жодних доказів того, що Будище-Свидівська дамба взагалі є гідротехнічною спорудою суду не надано. Посилання на те, що у 1955 році була виділена земельна ділянка під будівництво не свідчить про те, що дана споруда була побудована, перебуває у власності чи користуванні експлуатуючої організації, перебуває на балансі експлуатуючої організації і внесена до реєстру гідротехнічних споруд. За таких обставин вимога щодо усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою в особі саме Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ задоволенню не підлягає;
щодо повноважень прокурора на звернення з даним позовом, суд першої інстанції зазначив, що прокурор встановивши, що відчуження земельної ділянки відбулося Черкаською РДА, в порушення вимог законодавства і вказані дії призвели до порушення прав держави, а орган, який мав би контролювати вказані порушення фактично самоусунувся, має право звертатися з позовом, який спрямований на захист права власності держави і свідчить про наявність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави у цій справі.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 березня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. 06 липня 2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Черкаської ОДА, в якому просила повідомити чи вживалися Черкаською ОДА заходи реагування, у зв`язку з відведенням, у тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадянам з порушенням вимог чинного законодавства та чи плануються вживатися такі заходи в майбутньому, на що було повідомлено, що заходи відповідного реагування, в межах порушених у зверненнях питань, не вживалися та не планувалися. Крім того, 21 липня 2020 року Державна екологічна інспекція центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначала про незаконність спірного розпорядження Черкаської РДА та просила вжити заходи представницького характеру. Тому у Черкаської місцевої прокуратури наявні підстави для захисту інтересів держави в суді у цій справі;
спірна земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_1, з кадастровим № 7124986000:01:001:0040 відноситься до земель водного фонду, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме: листом Управління державного агентства водних ресурсів України, листом Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ, де вказано, що спірна земельна ділянка частково знаходиться на верховому укосі Будище-Свидівської захисної дамби, даними Держгеокадастру про те, що вказана земельна ділянка станом на 01 січня 2005 року та на 01 січня 2010 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища), а вже станом на 31 грудня 2015 року - землі запасу (в розрізі угідь -піски. Тому посилання скаржника стосовно того, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду є необґрунтованим. Установивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті (статті 20, 21, 63, 84 ЗК України), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність спірного розпорядження Черкаської РДА № 326 від 30 листопада 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність", в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки остання незаконно отримала у приватну власність земельну ділянку водного фонду, яка частково знаходиться на верховому укосі Будище-Свидівської захисної дамби. Наведене свідчить про необґрунтованість доводів скаржника про те, що до передання у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка не була віднесена до жодної з категорій згідно статті 19 ЗК України, а мала лише визначений вид угідь, який характеризував її за природними та набутими властивостями;
землі в межах смуг відведення взагалі не підлягають передачі у приватну власність фізичним особам, з урахуванням їх особливого правового режиму, отже оскаржене розпорядження Черкаської РДА не може бути підставою вибуття земельних ділянок із власності держави, оскільки законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів), що в цьому випадку не мало місця. Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у частині третій статті 83 і в частині другій статті 59 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання, з огляду на приписи ЦК України, - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №359/278/18-ц;
Черкаською РДА, під час відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, порушено порядок встановлення цільового призначення земельних ділянок, оскільки згідно статті 58 ВК України землі, зайняті водосховищами, є землями водного фонду. Оскільки у цій справі судом встановлена незаконність набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, відповідний запис про державну реєстрацію права власності на це майно підлягає до скасування, про що правильно вказав суд першої інстанції;
у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц). З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність. Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству. Вказані висновки спростовують доводи скаржника у справі про те, що ОСОБА_1 у розумінні вимог статті 388 ЦК України є добросовісним набувачем майна, а втручання в її право власності є непропорційним та не відповідає легітимній меті;
за положеннями пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Оскільки в даному випадку державний орган, повноважний від імені держави на розпорядження відповідними земельними ділянками (РДА), допустив порушення вимог земельного законодавства при виділенні у власність громадянину земельної ділянки водного фонду, що свідчить про відсутність волі законного власника землі (держави) на розпорядження цим майном, відповідно, така земельна ділянка може бути витребувана на користь власника, у тому числі, у добросовісного набувача, що відповідатиме наведеним приписам статті 388 ЦК України;
особа, яка подала апеляційну скаргу, посилаючись на висновки Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 та від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, помилково вказує на те, що, оскільки прокурором не заявлялися вимоги про визнання на спірну земельну ділянку права власності за Черкаською ОДА, він не мав підстав заявляти до суду вимоги про скасування державної реєстрації за скаржником права власної на це майно, з огляду на те, що право власності держави в особі відповідного державного органу визначається законом (стаття 84 ЗК України) та визнання такого права у судовому порядку не є необхідним;
колегія суддів відхилила доводи про пропуск прокурором позовної давності, оскільки позов про повернення земельної ділянки водного фонду у власність держави належить до негаторних. Такі позови можуть бути заявлені впродовж усього часу порушення прав власника, яке є триваючим, незалежно від початкового моменту посягання на законне право (висновок Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц). Тому власник земельної ділянки, тобто держава, має право вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи незаконні рішення органів державної влади, договори або інші правочини та вимагати повернути таку ділянку впродовж невизначеного строку.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Нерушак Л. В., Сіренка Ю. В. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 чи її представник не зверталися до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи. Відсутнє таке клопотання і в апеляційній скарзі. Представником відповідача в своєму клопотанні не наведено обставин, які б свідчили про те, що в даній справі суду неможливо з`ясувати усі обставини, що мають значення для справи без застосування спеціальних знань експерта. Крім того, не надано доказів, щодо об`єктивної неможливості сторони для звернення з вказаним клопотанням під час розгляду даної справи судом першої інстанції, що давало б апеляційному суду підстави визнати такий випадок винятковим та прийняти відповідний доказ. З огляду на викладене, колегія суддів зробила висновок, що відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про признання земельно-технічної експертизи.
Аргументи учасників справи
ОСОБА_1 05 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10 листопада 2015 року не може бути скасоване, оскільки вже вичерпало свою дію шляхом виконання;
спірна земельна ділянка для віднесення до земель водного фонду повинна знаходитися безпосередньо під водним об`єктами. Проте земельна ділянка, що є предметом спору, жодним чином не може відноситися до даного виду угідь, оскільки земельна ділянка, на момент проведення інвентаризації, не знаходилась під водним об`єктом та не була частиною водної поверхні. Спірна земельна ділянка до передачі її у власність ОСОБА_1 взагалі не була віднесена до жодної з передбачених у статті 19 ЗК України категорій земель, а мала лише визначений вид угідь, який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями. У ході проведення інвентаризації було виявлено, що земельна ділянка набула властивості пісків тому розпорядженням Черкаської РДА № 362 від 12 грудня 2014 року змінено вид угідь на піски, що не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки. Розпорядженням Черкаської РДА № 326 від 10 листопада 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального дачного будівництва в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення. Тобто саме розпорядженням Черкаської РДА № 326 від 10 листопада 2015 року було встановлено первісне цільове призначення спірної земельної ділянки та віднесено її до категорії земель рекреаційного призначення;
суди зазначали, що незаконність розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10 листопада 2015 року підтверджується листами Державної екологічної інспекції Центрального округу та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. Крім того суди вказали, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, оскільки знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди, що підтверджується листами Управління державного агентства водних ресурсів України та план-схемою розміщення спірної земельної ділянки, що надана ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а також даними Держгеокадастру про те, що земельна ділянка станом на 01 січня 2010 року обліковувалась як землі загального користування (угіддя - штучні водосховища), а станом на 31 грудня 2015 року - землі загального користування (угіддя - піски). Однак лист - це лише один із способів обміну інформацією і листування Черкаської місцевої прокуратури з державними органами не може свідчити та підтверджувати, зокрема, законність чи незаконність розпоряджень Черкаської РДА, встановлення чи зміну цільового призначення земельної ділянки та віднесення її до земель водного фонду. Інші документи, які б підтверджували розташування земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди, відсутні;
на доказ того, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби, прокурор посилається на лист Держгеокадастру, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка частково знаходиться на укосі Будище-Свидівської захисної дамби та на записку про відвід земель під будівництво Будите Свидівської дамби. Разом з тим, на підтвердження своїх доводів прокурор не надав будь-якої землевпорядної документації чи будь-якого рішення органу місцевого самоврядування чи іншого уповноваженого державного органу, яким би було встановлено спірній земельній ділянці цільове призначення - землі водного фонду. Крім того, посилання прокурора, що у 1955 році була виділена земельна ділянка під будівництво не свідчить про те, що дана споруда була побудована, перебуває у власності чи користуванні експлуатуючої організації, перебуває на балансі експлуатуючої організації і внесена до реєстру гідротехнічних споруд та не додано жодних доказів того, що Будище-Свидівська дамба взагалі є гідротехнічною спорудою;
єдиним допустимим доказом, що міг би підтвердити чи спростувати доводи прокурора є висновок земельно-технічної експертизи. ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, проте апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання. Судом апеляційної інстанції не враховано, що законодавством передбачено право на звернення сторони у справі із клопотанням про призначення експертизи до суду апеляційної інстанції. При цьому, право подання клопотання про призначення судової експертизи не ставиться в залежність із заявленням або навпаки не заявленням такого клопотання до суду першої інстанції;
законодавець виключив можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене, а реєстратор, у свою чергу, отримуючи судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати. Звертаючись із позовом щодо оскарження реєстраційної дії, задля ефективного захисту одночасно необхідно заявляти позовну вимогу щодо речового права, обтяжень речових прав (визнання права власності на нерухоме майно). Прокурор вимоги про визнання права власності за Черкаською обласною державною адміністрацією не заявив, як і не заявив вимоги про визнання іншого цільового призначення земельної ділянки, аніж тієї що визначена земельною документацією;
ОСОБА_1 правомірно набула спірну земельну ділянку та речове право на цю земельну ділянку зареєстровано в державному реєстрі, що є офіційним визнанням державою законності набуття права власності;
прокурором не доведено факт належності спірної земельної ділянки до земельних ділянок водного фонду, а тому до даних правовідносин слід застосовувати позовну давність;
судом не надано оцінки доводам скаржника про те, що прокурором не доведено належними доказами факт незаконного розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10 листопада 2015 року щодо надання у приватну власність громадянам земельних ділянок в адмнімежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту. Тобто не наведено достатніх та ґрунтовних доводів, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Тому вимога щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0040 є безпідставною, оскільки остання є добросовісним набувачем майна, яка законним шляхом його набула, покладаючись на добросовісність дій Черкаської РДА, тому таке майно не може бути витребувано. При витребуванні земельних ділянок необхідно враховувати пропорційність втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном (баланс між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка страждає від втручання). ОСОБА_1 набула у власність спірну земельну ділянку на законних підставах, а тому є її добросовісним набувачем. Прокурором не доведено, а судами не встановлено у чому полягає інтерес суспільства та чи дотримано принцип "справедливого балансу". У даному випадку відсутні об`єктивні підстави вважати що Відповідач набула у власність земельну ділянку у недобросовісний спосіб, однак наразі сама змушена шукати способи компенсації своїх витрат, що є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржуються у частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпорядження, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду, скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки. В іншій частині позовних вимог судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
У січні 2022 року заступник прокурора Черкаської окружної прокуратури надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що Черкаською РДА під час відведення у власність земельної ділянки порушено порядок встановлення ЇЇ цільового призначення, оскільки землі, зайняті штучними водосховищами, є землями земель водного фонду. Спірна земельна ділянка передана у власність на підставі оспорюваного розпорядження за рахунок земель водного фонду - штучні водосховища, які фактично розташовані не під водним об`єктом - Кременчуцьким водосховищем р. Дніпро, але за своїм призначенням сприяють функціонуванню і його належній експлуатації, виконуючи захисні функції. Внаслідок прийняття оскарженого рішення порушено право власності держави на захисну гідроспоруду - частину Будище-Свидівської захисної дамби. Експертом за результатами проведеного експертного дослідження буде надано аналогічні відомості, що добуті прокурором під час встановлення підстав для представництва та зборі відповідних матеріалів, що виключає необхідність повторного їх проведення. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку, впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. У межах заявленого предмету спору як Черкаська РДА так і первинний набувач спірної земельної ділянки - ОСОБА_1 могли і усвідомлювали, що вказана ділянка надається з порушенням чинного земельного та водного законодавства, а тому ОСОБА_1 не може розраховувати на законне набуття такого наділу у власність. Відновлення порушеного права держави на земельну ділянку неможливо без скасування відповідного права, що здійснено на підставі оскарженого розпорядження Черкаської РДА.
У січні 2022 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надало заяву, в якій просить врахувати пояснення, що містяться у матеріалах справи.