ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 826/7203/17
адміністративне провадження № К/9901/9267/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Комунального підприємство "Київжитлоспецексплуатація", треті особи: ОСОБА_1, КП "Київський міський бізнесцентр", ОСОБА_2, ГО Всеукраїнське об`єднання учасників бойових дій, ГО "Центр допомоги і адаптації ветеранів, інвалідів, бійців АТО", Київська міська рада, про зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Аблова Є.В. від 21.12.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 12.03.2019,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі у тексті цієї постанови також Департамент, позивач) звернувся з позовом до Комунального підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі у тексті цієї постанови також КП "Київжитлоспецексплуатація", Підприємство, відповідач), треті особи: ОСОБА_1, КП "Київський міський бізнесцентр", ОСОБА_2, ГО Всеукраїнське об`єднання учасників бойових дій, ГО "Центр допомоги і адаптації ветеранів, інвалідів, бійців АТО", Київська міська рада, у якому просив зобов`язати відповідача знести групи приміщень № 1 номер приміщень 1 загальною площею 41,0 кв.м., групи приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., групи приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., групи приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м., розташовані у будинку АДРЕСА_1 (згідно технічного паспорту виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 09.04.2015).
2. В обґрунтуванні позовних вимог наводились аргументи про те, що відповідачем виконано будівельні роботи із реконструкції групи приміщень № 1 номер приміщень 1; групи приміщень № 1 номер приміщень 2; групи приміщень № 3 номер приміщень 1; групи приміщень № 3 номер приміщень 2; приміщення № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_1 без документу, який надає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту, що є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом та його знесення.
3. При цьому, позивач вказував на те, що під час проведення перевірок відповідачем не надано документів, що підтверджують передачу виконавчим органом місцевого самоврядування до оперативного відання приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та за даними рішення Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.07.2004 №387/1797 такі об`єкти нерухомого майна до складу комунальної власності не входили, що спростовує факт існування таких приміщень станом на день передачі відповідачу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2017, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.
5. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що будівництво приміщень (реконструкція об`єкта), щодо знесення яких подано цей позов, відповідачем не здійснювалось, оскільки вказані прибудови вже існували до передачі об`єкта на праві повного господарського відання та оперативного управління КП "Київжитлоексплуатація", а отже відсутні підстави вважати, що саме Підприємством було допущено порушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відносно самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_1.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати й ухвалити у цій справі нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головою Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Київським міським головою 11.10.2016 затверджено акт приймання-передавання документів № 38, відповідно до якого відповідачу передано документацію, пов`язану з наданням права на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, декларацій про готовність до експлуатації об`єктів I, II, III та IV категорій складності, зареєстрованих не раніше ніж за три місяці до дати утворення спільної комісії, що передбачено пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 671 "Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю".
8. Враховуючи викладене, на виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Департамент здійснює повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві та дозвільно-реєстраційних функцій по об`єктах І - IV категорії складності з 12.10.2016.
9. Вказаним актом приймання-передавання позивачу передано документацію, пов`язану із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема щодо об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016;
припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016, виданий позивачу.
10. Згідно переданого акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016, посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком № 553, на підставі звернення гр. ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1.
11. Проведеною перевіркою встановлено, що в єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та видачі таких дозволів і сертифікатів (далі - реєстр) відсутня інформація щодо наявності документів, які б дали право на виконання будівельних робіт за вказаною вище адресою.
Під час перевірки, надані наступні документи:
рішення Київської міської ради IX сесії XXIII скликання від 27.12.2001 року №208/1642;
розпорядження Київської міської державної адміністрації 22.02.2002 року № 347;
технічний паспорт виготовлений за матеріалами технічної інвентаризації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об`єкти нерухомого майна (далі - Технічний паспорт).
12. На підставі вищевказаних рішення та розпорядження об`єкт будівництва на праві повного господарського відання та оперативного управління передано відповідачу.
13. У технічному паспорті вказано, що об`єкт будівництва самочинно реконструйований, чим порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 34, частини першої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
14. На підставі усних пояснень інженера відповідача - інспектора І категорії Шелаєвої А.Б. та відповідно до Технічного паспорту об`єкт будівництва самочинно реконструйований до передачі на праві повного господарського відання та оперативного управління КП "Київжитлоексплуатація".
15. Встановити суб`єкта, який виконав будівельні роботи з самочинної реконструкції об`єкта будівництва не вбачається можливим.
16. Під час перевірки здійснювалась фотофіксація.
17. За результатами проведеної перевірки складено акт, в якому зазначені виявлені в ході перевірки порушення, відповідачу видано обов`язковий до виконання припис від 11.08.2016 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою у термін до 11.10.2016 усунути встановленні під час перевірки порушення.
18. Як вбачається з матеріалів справи, під час виїзду посадової особи позивача на об`єкт будівництва та відповідно до наданих уповноваженими особами позивача документів, а саме: технічного паспорту виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 09.04.2015 (Інвентаризаційна справа № 134689 том 3) встановлено, що на плані нежилих приміщень на громадський (виробничий) будинок (приміщення) будинку АДРЕСА_1, розташована група приміщень № 1 номер приміщень 1 загальною площею 41,0 кв.м., група приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м.
19. На підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" (додаток 1 до цього рішення) до комунальної власності територіальної громади міста Києва були віднесені в тому числі такі об`єкти нерухомого майна як: складські приміщення площею 100,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
20. Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 № 347 "Про закріплення будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" та додатку 1 до нього за відповідачем на праві повного господарського відання були закріплені нежилі приміщення загальною площею 100,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, з передачею такого нерухомого майна по формі 03-1.
21. Таким чином, за відповідачем на праві повного господарського відання були закріплені нежилі будинки (приміщення) загальною площею 100,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, літ. "В", які віднесені до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
22. Беручи до уваги технічні документи на будівлю літ. В за адресою: АДРЕСА_1, які надійшли до Департаменту у додатку до листа Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 25.11.2016 № 14962 (И-2016) було встановлено, що відповідно до поверхового плану виготовленого 20.03.1967, приміщення літ. Вʼ, група приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., група приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м., відсутні.
23. Під час перевірки уповноваженими особами позивача не надано документів, які б підтверджували право власності або засвідчували прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів групи приміщень № 1 номер приміщень 1 загальною площею 41,0 кв.м., групи приміщень № 1 номер приміщень 2 загальною площею 17,7 кв.м., групи приміщень № 3 номер приміщень 1 загальною площею 15,6 кв.м., групи приміщень № 3 номер приміщень 2 загальною площею 12,2 кв.м., приміщення № 4 номер приміщень 1 загальною площею 22,5 кв.м. за вказаною вище адресою.
24. Одночасно перевіркою було встановлено, що відповідач вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.08.2016, виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві не виконано, чим порушено підпункт а пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
25. За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.12.2016, в якому зазначено виявлені в ході перевірки порушення, відповідачу видано обов`язковий до виконання припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою у термін до 17.01.2017 усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення: групи приміщень № 1 номер приміщень 1; групи приміщень № 1 номер приміщень 2; групи приміщень № 3 номер приміщень 1; групи приміщень № 3 номер приміщень 2; приміщення № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_1 (згідно технічного паспорту виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності за об`єкти нерухомого майна від 09.04.2015 (Інвентаризаційна справа № 134689 том 3)).
26. Крім того, відносно відповідача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та повідомлено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 20.12.2016 у приміщенні Департаменту.
27. За результатом розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, посадовою особою позивача винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.12.2016 № 35/16/073-3422, якою постановлено визнати відповідача винним у вчинені правопорушення, передбаченого абзацом другим пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 16 000,00 грн.
28. Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком № 553, з метою перевірки виконання вимог припису від 13.12.2016 посадовою особою Департаменту у присутності інженера інспектора І категорії КП "Київжитлоспецексплуатація" Шелаєвої А.Б. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідача на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1.
29. За результатами перевірки встановлено, що відповідач вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.12.2016, виданого Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києві, не виконано, а саме: група приміщень № 1 номер приміщень 1; група приміщень № 1 номер приміщень 2; група приміщень № 3 номер приміщень 1; група приміщень № 3 номер приміщень 2; приміщення № 4 номер приміщень 1, будинку АДРЕСА_1 не знесено.
30. За наслідками перевірки посадовою особою Департаменту складено акт перевірки від 07.03.2017, у якому зафіксовано суть виявленого правопорушення, примірник якого направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та який отримано відповідачем 09.03.2017.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
31. На переконання Департаменту, оскаржувані судові рішення не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на формальних і недоведених даних, а тому є незаконними і підлягають скасуванню.
32. Скаржник наголошує, що під час розгляду цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано не взяли до уваги встановлений перевіркою факт відсутності у Реєстрі інформації щодо наявності документів, які б давали право на виконання будівельних робіт об`єктів, про які іде мова у позовній заяві.
33. У касаційній скарзі звертається увага й на те, що суди попередніх інстанцій проігнорували обставини стосовно того, що як станом на 20.03.1967, так і на момент передачі спірних приміщень відповідачу на праві повного господарського відання та оперативного управління, такі об`єкти були відсутні, а документів стосовно права власності на них й щодо введення їх в експлуатацію під час перевірки надані не були і не представлені в суді під час розгляду цієї справи.
34. Поза увагою судів попередніх інстанцій, на думку скаржника, залишились і ті обставини, що приміщення, щодо яких заявлено цей позов, виконавчим органам місцевого самоврядування не передавались й такі об`єкти станом на 27.12.2001 до складу комунального майна не входили. Такі обставини, на переконання позивача, спростовують факт існування вказаних приміщень станом на день їх передачі КП "Київжитлоспецексплуатація", а також свідчать про те, що їх будівництво не могло здійснюватися без відома цього Підприємства.
35. У відзиві на касаційну скаргу КП "Київжитлоспецексплуатація" заперечує проти задоволення касаційної скарги Департаменту, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.
36. Відповідач вказує, що як правильно встановили суди попередніх інстанцій, відмітка про відсутність дозволу на переобладнання будівлі літера "В" вперше була проставлена під час інвентаризації, проведеної у 1998 році, а прибудова до цієї будівлі вперше позначена літерою "В1" у 2015 році під час виготовлення технічного паспорту. Тобто, як зазначено у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, вказані прибудови були зведені ще за радянських часів.
37. Підприємство стверджує, що як підтверджено судовим розглядом цієї справи спірні приміщення були збудовані до 1992 року, а отже існували ще до зарахування їх на баланс відповідача.
38. Вищенаведене, на думку відповідача, спростовує твердження Департаменту про те, що будівництво спірних приміщень не могло здійснюватися без відома КП "Київжитлоспецексплуатація".
39. Такі обставини, підтверджені зібраними у справі доказами, як вважає відповідач не дають підстав вважати, що спірні приміщення були збудовані саме Підприємством, що унеможливлює задоволення цього позову, до того ж, такий об`єкт перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, представницьким органом якої виступає Київська міська рада.
40. Крім того, відповідач звертає увагу, що сам Департамент під час перевірки зазначав, що встановити суб`єкта, який виконував будівельні роботи з самочинної реконструкції наявної на балансі у Підприємства будівлі не вбачається можливим, однак, в порушення вимог пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, не вчинив жодних дій, спрямованих на встановлення суб`єкта містобудування, який фактично здійснив будівництво спірних приміщень, й не залучив до перевірки представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції України, не надіслав документи, оформлені за результатами такої перевірки, до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.
41. Підсумовуючи викладені у відзиві аргументи, відповідач наполягає на тому, що реконструкція об`єкта здійснювалась невідомими особами ще до зарахування вказаного об`єкту на баланс Підприємства, у зв`язку з чим останнє об`єктивно не могло вчинити порушення, зазначені Департаментом, і не міг виконати вимоги припису про знесення спірних приміщень, оскільки не вчиняв жодних дій з їх будівництва.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
42. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
43. Згідно з пунктом 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією.
44. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції (підпункт 1 пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).
45. Пунктом 5 вищевказаного Порядку передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
46. За правилами пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.
У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.
47. За змістом підпунктів 3, 7, 8, абзаців першого, другого пункту 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема:
видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;
отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.
48. За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункти 16, 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).
49. За приписами статті 38 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
50. У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об`єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
51. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
52. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
53. Відповідно до повноважень Верховного Суду, встановлених частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
54. Перевіряючи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
55. Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва, а у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.
56. Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для його добровільного виконання може бути видано лише особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво.
57. Саме до особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, може бути звернено вимоги позову органу державного архітектурно-будівельного контролю про знесення самочинно збудованого об`єкта з подальшою компенсацію цієї особою витрат, пов`язаних з таким знесенням.
58. Водночас, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
59. Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 826/22842/15 та від 27.03.2020 у справі № 814/2836/15.
60. Колегія суддів звертає увагу й на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
61. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/6104/14 та від 06.03.2019 у справі № 810/5680/15.
62. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи вбачається, що реконструкція будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з прибудовою приміщень групи приміщень № 1 номер приміщень 1; групи приміщень № 1 номер приміщень 2; групи приміщень № 3 номер приміщень 1; групи приміщень № 3 номер приміщень 2; приміщення № 4 номер приміщень 1, будинку № 33 літ. Вʼ здійснена до їх передачі на баланс КП "Київжитлоспецексплуатація" у лютому 2002 року, а їх наявність підтверджена ще у 1998 році за результатами технічної інвентаризації об`єкта.
63. При цьому, проводячи на вказаному об`єкті позапланову перевірку, посадові особи Департаменту констатували, що встановити суб`єкта містобудування, який здійснив самочинне будівництво вищевказаних приміщень, не видається можливим.
64. Разом з тим, виявивши факт самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який збудував такий об`єкт, Департаментом не було вчинено жодних дій з метою встановлення особи суб`єкта містобудування, зокрема, до проведення перевірки не було залучено представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ (органів Національної поліції), а документи, оформлені за результатами такої перевірки, не було надсилано до відповідного органу внутрішніх справ (Національної поліції) для встановлення особи суб`єкта містобудування, як це передбачено у пункті 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
65. Такі обставини свідчать про невиконання посадовими особами Департаменту своїх обов`язків, передбачених пунктом 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, щодо проведення у повному обсязі та об`єктивно позапланової перевірки об`єкта будівництва, стосовно знесення якого подано цей позов.
66. Не встановивши у визначений законом спосіб особу, винну у порушенні законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, яка безпосередньо здійснила будівництво спірних приміщень, а також не навівши обґрунтувань стосовно неможливості перебудови цього об`єкту, або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, або невиконання саме цією особою припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності протягом встановленого Департаментом строку, позивач подав цей позов передчасно, у зв`язку з чим його не можна визнати обґрунтованим і таким, що заявлений до належного відповідача.
67. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову й вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими й скасуванню не підлягають.
68. Наведені ж у касаційній скарзі аргументи такого висновку не спростовують, позаяк не містять належних, вагомих, доречних і переконливих міркувань, заснованих на об`єктивних фактах і нормах права, які б дозволяли вважати інакше та могли б поставити під сумнів законність і обґрунтованість оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень.
69. Доводи касаційної скарги зводяться до встановлення нових обставин у справі та переоцінки зібраних у ній доказів, що однак виходить за межі повноважень касаційного суду, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України і унеможливлює їх оцінку Верховним Судом під час розгляду справи у касаційному порядку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
70. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
71. Оскільки за наслідками касаційного розгляду справи, проведеного Верховним Судом у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, то відсутні й підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
72. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355 та 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,