Постанова суду № 826/1606/17 від 14.02.2022 про визнання незаконними та скасування рішення та дозволу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 826/1606/17

адміністративне провадження № К/9901/1923/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Київської міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія", Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю прокуратури м. Києва, про визнання незаконними та скасування рішення та дозволу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., Огурцова О.П. від 11.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О. від 11.12.2018,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі у тексті цієї постанови також ДАБІ України, відповідач), у якому просив визнати нечинним рішення відповідача від 04.08.2016 №ІУ 115162171758.

2. Також, у квітні 2017 року ОСОБА_2 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_2, позивачка) звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, ДАБІ України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві (далі у тексті цієї постанови також КМР, Департамент відповідно, відповідачі), у якому просила:

- визнати протиправним рішення ДАБІ України в особі Департаменту щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт від 04.08.2015 № ІУ 115162171758 на об`єкт: "Реконструкція будівлі сервісного обслуговування (літ. "А") водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вул. Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк" (далі також ТОВ "Гуель Парк"), що призвело до зміни цільового призначення цього комунального об`єкта та незаконного вилучення земельної ділянки, площею 0,5506 га (кадастровий номер 8000000000:63:243:0202) із земель, що належать територіальній громаді м. Києва без попередніх обговорень цього питання, що є порушенням діючого законодавства та скасувати вказаний дозвіл;

- визнати протиправним рішення КМР щодо укладання договору оренди земельної ділянки від 30.03.2016 з ТОВ "Гуель Парк" без встановлення підстав переходу права власності цього суб`єкта приватного права на будівлю обслуговування (літ. "А") водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою до моменту закінчення будівництва цілісного комплексу та прийняття його в експлуатацію державною комісію та виникнення права власності у суб`єкта приватного права на будівлю обслуговування (літ. "А") водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою до моменту передачі йому земельної ділянки саме під будівництво багатопаливної автозаправної станції (БП АЗС) на перетині вул. Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2018 об`єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також присвоєно об`єднаним справам загальний № 826/1606/17.

4. У подальшому подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, позивачі просили:

- визнати незаконними та скасувати рішення Київської міської ради від 11.02.2016 № 110/110 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ГУЕЛЬ ПАРК" для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва";

- визнати незаконними та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 04.08.2016 № ІУ 115162171758, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (далі також спірні, оскаржувані рішення та дозвіл).

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018 було прийнято відмову ОСОБА_1 від позову та закрито провадження у справі в частині його позовних вимог.

6. В обґрунтуванні позовних вимог наводились аргументи про те, що спірні у цій справі рішення та дозвіл є незаконними, зумовлюють протиправне використання земель комунальної власності, зокрема, їх самочинну забудову й порушують права позивачки як члена територіальної громади.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Окружного адміністративного суд м. Києва від 11.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі, приймаючи оскаржуване рішення та видаючи спірний дозвіл, діяли у межах своїх повноважень й у спосіб передбачений законом, при цьому, прав позивачки не порушили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, позивачка подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати й ухвалити у цій справі нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.02.2016 Київська міська рада прийняла рішення № 110/110 "Про передачу земельної ділянки ТОВ "Гуель Парк" для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва", яким, відповідно до статей 9, 83, 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розглянувши заяви ТОВ "Гуель Парк" від 16.11.2015 та від 03.12.2015, враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.01.2016 № НВ-8000248932016) та право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2014 №18928423), враховуючи висновок Департаменту містобудування та архітектури від 11.01.2016 № 141/0/12/19-16, КМР вирішила, зокрема:

розірвати договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, зареєстрований в реєстрі за №1108, площею 0,5506 га (кадастровий номер 8000000000:63:243:0202), укладений між Київською міською радою та КП "Київтранспарксервіс" для влаштування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки з об`єктами транспортної інфраструктури на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 620/10108 "Про передачу комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" земельної ділянки для влаштування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки з об`єктами транспортної інфраструктури на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва" (нотаріально посвідчена заява - згода КП "Київтранспарксервіс" від 13.11.2015 N 2466) (п. 1);

затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Гуель Парк" для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва (п. 3);

передати ТОВ "Гуель Парк", за умови виконання пункту 5 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,5506 га (кадастровий номер 8000000000:63:243:0202) з видом використання для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою (код цільового призначення 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.11.2015, заява ДЦ № 01113-000198299-014 від 11.01.2016, справа № А-22204).

11. 30.03.2016 на підставі вказаного рішення між Київською міською радою як орендодавцем та ТОВ "Гуель Парк" як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки від 30.03.2016 № 394, відповідно до пункту 2.1 якого об`єктом оренди є земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:63:243:0202) з цільовим призначенням - 12.08 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій", вид використання "для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою".

12. Згідно з пунктами 8.3, 8.4 вищевказаного Договору орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Орендар має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

13. З наявної у матеріалах справи копії висновку Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.01.2016 № 141/0/14/19-16 щодо можливості зміни виду використання земельної ділянки вбачається, що у ньому зазначено про перебування земельної ділянки в оренді ТОВ "Гуель Парк" згідно з договором оренди земельної ділянки від 13.03.2014 серія ВТО № 734578, а також надано висновок, що, з урахуванням зазначених вимог, Департамент не заперечує проти зміни виду використання земельної ділянки та розроблення документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

14. З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:243:0202 розміщено нерухоме майно, а саме: будівля сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, що перебуває у власності ТОВ "Гуель Парк", що підтверджуються свідоцтвом про право власності від 12.11.2015 № 47499681.

15. 14.04.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ТОВ "Гуель Парк" видано містобудівні умови № 314/16/12/009-16.

16. В подальшому, у відповідності до містобудівних умов № 314/16/12/009-16 ТОВ "Гуель Парк" розроблено проект реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. "А") водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну станцію (БП АЗС), вказаний проект пройшов державну експертизу, за наслідками якої ТОВ "Гуель Парк" отримано позитивний експертний звіт від 01.07.2016 № 7-063-16-ЕП/ЛО.

17. 04.08.2016 ТОВ "Гуель Парк" (замовник) отримано дозвіл ДАБІ № IУ 115162171758 на виконання будівельних робіт (генеральний підрядник - ТОВ "Вінницька будівельна компанія") з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. "А") водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва та розпочато будівництво.

18. Судовим розглядом справи також установлено, що у справі № 910/13854/17 рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 та постановою Верховного Суду від 22.08.2018, у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі КМР до ТОВ "Гуель Парк" про зобов`язання останнього знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва, відмовлено повністю.

19. У вищевказаній справі Судом було встановлено, що на спірній земельній ділянці, на момент укладання договору №394 від 30.03.2016, було розміщено нерухоме майно, а саме будівля сервісного обслуговування водіїв, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк". 04.08.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк" було отримано дозвіл № IУ 115162171758 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва. Відповідно до наказу № 109 від 07.07.2011 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

20. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника. 14.04.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу видано містобудівні умови № 314/16/12/009-16. На підставі отриманих від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівних умов та обмежень, які у відповідності до наведених вище приписів чинного законодавства є основними складовими вихідних даних, товариством з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк" було розроблено проект реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. "А") водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну станцію (БП АЗС). Вказаний проект пройшов державну експертизу, за наслідками якої товариством з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк" було отримано позитивний експертний звіт № 7-063-16-ЕП/ЛО від 01.07.2016.

21. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд констатував, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач отримав необхідні проектні та дозвільні документи відповідних органів, в тому числі згоду позивача - Київської міської ради (в особі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради) на здійснення будівельних робіт, а саме реконструкції будівлі в автозаправну станцію.

22. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було проведено будівельно-технічне дослідження, на вирішення якого було поставлено питання щодо відповідності наданої проектної документації по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва діючим вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (з урахуванням розроблених і погоджених компенсаційних заходів при відхиленнях від них) чинним на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а саме на 04.08.2016. Згідно висновку Київського інституту судових експертиз № 15581/17-42 від 17.08.2017 проектна документація по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) відповідає діючим вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (з урахуванням розроблених і погоджених компенсаційних заходів при відхиленнях від них) чинним на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а саме на 04.08.2016."

23. Суди також встановили, що згідно змісту наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали слідчого судді від 21.06.2018 у справі № 753/9529/18, слідчий суддя прийшов до висновку, що наразі ТОВ "Гуель Парк" є законним володільцем земельної ділянки і власником розташованої на ній будівлі та проводить будівельні роботи з реконструкції будівлі в межах закону, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, зокрема, з висновку експертів, твердження Київської місцевої прокуратури № 2 про те, що будівництво БП АЗС проводиться із порушенням вимог будівельних норм - не знайшли свого відображення у Висновку і на сьогоднішній день не підтверджені іншими матеріалами досудового розслідування.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

24. На переконання скаржниці, надання ДАБІ України Товариству спірного дозволу призвело до зміни цільового призначення комунального об`єкта - будівлі, розташованої на земельній ділянці та мало наслідком незаконне вилучення земельної ділянки, площею 0,5506 га з кадастровим номером 8000000000:63:243:0202, із земель, які належать територіальній громаді міста Києва, без проведення обов`язкових попередніх громадських обговорень цього питання.

25. Скаржниця вважає, що такі обставини свідчать про грубе порушення чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства, однак вищенаведені доводи, на її думку, необґрунтовано були не прийняті до уваги судами і відхилені ними.

26. У касаційній скарзі містяться доводи і про те, що зібрані у справі докази не підтверджують наявності у Товариства права власності на об`єкт нерухомого майна, на проведення реконструкції якого видано оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт, а також не доводять наявності правових підстав для виникнення у цього Товариства права користування земельною ділянкою, яка йому була передана в оренду згідно з спірним рішенням КМР.

27. Позивачка наполягає на тому, що на підставі виданих Товариству містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було змінено основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва та замість цільового призначення земельної ділянки, вказаної у виданих тим же Департаментом у 2015 році (для влаштування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки з об`єктами транспортної інфраструктури), безпідставно змінено на "для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій".

28. ОСОБА_2 звертає увагу, що виконання Товариством будівельних робіт, право на які набуто за спірним дозволом, здійснювалося забудовником з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, що підтверджено й Департаментом за наслідком проведеної на об`єкті будівництва позапланової перевірки.

29. При цьому, позивачка підкреслює, що будівництво багатопаливної автомобільної заправної станції здійснювалось з порушенням будівельних нормативів у безпосередній близькості (менше ніж 50 метрів) до зупинки громадського транспорту, тобто створювало реальну загрозу життю та здоров`ю мешканців Дарницького району міста Києва і порушувало гарантоване Конституцією України право на безпечне для здоров`я довкілля.

30. Скаржницею також звертається увага на те, що рішенням ДАБІ України від 11.12.2018 № 173183451503 Товариству відмовлено у видачі сертифікату на об`єкт будівництва "Реконструкція будівлі сервісного обслуговування (літ. "А") водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вул. Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва", що, на її переконання, доводить факт незаконності цього будівництва, а отже й виданого щодо нього оскаржуваного у цій справі дозволу на виконання будівельних робіт.

31. Неправильне застосування норм матеріального права й неврахування вищевикладених обставин, на думку заявниці касаційної скарги, призвело до ухвалення судами попередніх інстанцій незаконних та необґрунтованих рішень. Які як наслідок підлягають скасуванню.

32. На касаційну скаргу подано відзиви ДАБІ України та ТОВ "Гуель Парк", у яких останні просять у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вважають, що такі ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та відповідають закону.

33. ДАБІ України стверджує, що Товариство надало усі необхідні та передбачені законодавством документи для отримання спірного дозволу, у зв`язку з чим підстави для відмови у його видачі були відсутні, а наведені позивачем обставини не зумовлювали наявності визначених законом правових підстав, наведених за виключним переліком, для скасування цього документа.

34. У відзиві на касаційну скаргу, поданому ДАБІ України, підкреслюється, що позивачка не є учасником публічно - правових відносин, які у даному випадку виникли між цим органом і Товариством, а тому вважає безпідставними її твердження про порушення прав, захист яких може здійснюватися адміністративними судами.

35. ТОВ "Гуель Парк" у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що цільове призначення земельної ділянки, переданій КМР у користування на правах оренди, не змінювалось. Зміна ж виду використання земельної ділянки у межах одного і того ж самого виду цільового призначення земельної ділянки не є тотожним зміні виду самого цільового призначення, а тому доводи позивачки в цій частині є помилковими.

36. Видані ж Товариству містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки згідно з законом також не призводять до зміни її цільового призначення, що, згідно з позицією ТОВ "Гуель Парк" засвідчує помилковість вказаних позивачкою підстав позову.

37. На думку Товариства, безпідставними є й аргументи касаційної скарги про незаконне вилучення земельної ділянки з володіння територіальної громади, оскільки така ділянка перебуває у ТОВ "Гуель Парк" лише на праві користування і залишається у власності комунальній, при цьому, як відзначається у відзиві на касаційну скаргу, чинне законодавство не містить вимог щодо обов`язкового громадського обговорення рішень про передачу земель комунальної власності у користування.

38. ТОВ "Гуель Парк" наголошує, що у зв`язку з набуттям ним права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на згадуваній позивачкою земельній ділянці, яка до того часу також перебувала у користуванні на правах оренди, це право перейшло до Товариства на підставі приписів статті 120 Земельного кодексу України, тобто це підтверджує виникнення у третьої особи права користування цією землею.

39. Доводи ж стосовно порушення замовником будівництва вимог ДБН при проектуванні об`єкта й незаконності здійснення будівництва Товариством з огляду на безпосередню близкість розташування об`єкта будівництва до зупинки громадського транспорту (менш ніж 50 метрів), як стверджує ТОВ "Гуель Парк", не заявлялись позивачкою у якості підстав позову у судах попередніх інстанцій, а тому в силу встановлених процесуальним законом повноважень касаційного суду не можуть братись до уваги під час касаційного перегляду оскаржуваних нею судових рішень.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

40. За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

41. Склад земель визначено статтею 18 Земельного кодексу України, за приписами частин першої, другої якої до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим

42. Частинами першою, третьою статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

43. Частинами першою, п`ятою статті 20 Земельного кодексу України передбачено при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

44. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначено статтею 21 Земельного кодексу України, за змістом якої порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

45. За правилами статей 65, 67 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

46. До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження (стаття 71 Земельного кодексу України).

47. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, затверджена Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), яка розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 №224.

48. Вищевказаною класифікацією до земель транспорту віднесено землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

49. Видами використання земель транспорту відповідно до кодів КВЦПЗ 12.01-12.10 є: Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту; Для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту; Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту; Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; Для розміщення та експлуатації будівель і споруд авіаційного транспорту; Для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту; Для розміщення та експлуатації будівель і споруд міського електротранспорту; Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій; Для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту.

50. Зміст права власності на землю розкрито у статті 78 Земельного кодексу України, частинами першою - третьою якої визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

51. Згідно з положеннями пунктів "а", "б" частини першої статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

52. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (пункт "а" частини першої статті 82 Земельного кодексу України).

53. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю, про що вказано у частині першій статті 83 Земельного кодексу України.

54. Відповідно до пункту "а" частини першої статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади міста, а частиною першою статті 122 цього ж Кодексу передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

55. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина перша статті 123 Земельного кодексу України).

56. Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад й вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

57. Наявність таких повноважень у міських рад підтверджується нормами пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

58. Власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (пункт "а" частини першої статті 90 Земельного кодексу України).

59. За визначенням частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

60. Частинами другою, восьмою цієї ж статті установлено, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

61. Статтею 116 Земельного кодексу України регламентовано підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, за правилами абзацу першого частини першою та частини другої якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

62. Згідно з частинами першою, другою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

63. Абзацом шостим частин першої статті 123 встановлено, що надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

64. Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлює стаття 124 Земельного кодексу України, частинами першою - третьою якої передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

65. Водночас, за правилами частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

66. Як установлено статтею 9 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

67. Відповідно до статті 26 вищевказаного Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частини перша - четверта статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

68. За змістом пункту 3 частини першої статті 34 цього ж Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

69. За приписами частин першої - четвертої, шостої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано:

1) органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

а) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

б) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;

в) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

2) адміністративним судом за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо застосування такого заходу реагування у разі перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.

70. Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає й Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 № 747).

71. Пунктом 3 цього Порядку визначено, що надання (отримання, реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

72. Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та, зокрема, видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів IV і V категорії складності (абзаци перший, другий, четвертий пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт).

73. Згідно з пунктами 27-30, 32, 34 цього ж Порядку дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.

Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту чи технічного переоснащення діючих підприємств;

копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

Підставою для відмови у видачі дозволу є:

неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду Держархбудінспекцією (без права видачі дозволу) або оскаржено до суду.

Дозвіл може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Дозвіл може бути анульовано також адміністративним судом за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо застосування такого заходу реагування у разі перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

74. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

75. Відповідно до повноважень Верховного Суду, встановлених частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

76. Перевіряючи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

77. Доводи касаційної скарги щодо неправильного, на думку скаржниці, застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 11.02.2016 № 110/110 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ГУЕЛЬ ПАРК" для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва" зводяться до того, що:

- вищевказане рішення прийнято КМР за відсутності передбачених законом правових підстав, оскільки зібрані у справі докази не підтверджували наявності у ТОВ "Гуель Парк" права власності на об`єкт нерухомого майна (будівля сервісного обслуговування водіїв та пасажирів), розташованого на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Києва, площею 0,5506 га з кадастровим номером 8000000000:63:243:0202, й була передана у користування цьому Товариству на правах оренди;

- відсутні підстави вважати, що у Товариства виникло право на користування земельною ділянкою, яка йому була передана в оренду згідно з спірним рішенням КМР;

- цим рішенням КМР змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки без дотримання встановленого законом порядку;

- прийняття спірного рішення спричинило незаконне вилучення земельної ділянки з комунальної власності;

- КМР не провела обов`язкових попередніх громадських обговорень цього питання;

78. Надаючи оцінку таким аргументам скаржниці, колегія суддів відзначає, що як установлено судовим розглядом цієї справи земельна ділянка комунальної власності площею 0,5506 га з кадастровим номером 8000000000:63:243:0202 перебувала у попереднього землекористувача на правах оренди, а ТОВ "Гуель Парк" є власником розміщеної на цій земельній ділянці будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів.

79. За таких обставин, в силу положень статті 120 Земельного кодексу України до Товариства як набувача права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщеного на вищевказаній земельній ділянці, перейшло право користування цією земельною ділянкою, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, тобто, у спірному випадку, на правах оренди.

80. Колегія суддів також звертає увагу й на те, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

81. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

82. Єдина умова, яку встановлюють положення частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

83. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі №806/5308/15 (постанова від 31.07.2019), і в подальшому неодноразово застосовано, зокрема, у справі № 916/1998/19 (постанова від 14.07.2020). Підстав для відступу від такого правозастосування колегія суддів не вбачає.

84. Як встановлено судовим розглядом цієї справи оскаржуваним рішенням КМР вирішено, зокрема, передати ТОВ "Гуель Парк", за умови виконання пункту 5 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,5506 га (кадастровий номер 8000000000:63:243:0202) з видом використання для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою (код цільового призначення 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.11.2015, заява ДЦ № 01113-000198299-014 від 11.01.2016, справа № А-22204).

85. Тобто, спірним рішенням КМР було визначено вид використання земельної ділянки у межах однієї і тієї ж самої категорії її цільового призначення, а тому фактичні обставини справи не свідчать про те, що відбулась змінена цільового призначення переданої у користування Товариству земельної ділянки.

86. При цьому, як це встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка площею 0,5506 га з кадастровим номером 8000000000:63:243:0202 не була відведена у власність Товариству, що спростовує доводи скаржниці про незаконне її вилучення з комунальної власності.

87. Колегія суддів також підкреслює, що як це підтверджено встановленими у справі обставинами передача у користування Товариству вищевказаної земельної ділянки здійснена за наявності у КМР таких повноважень, передбачених зокрема, статтями 9, 122, 123 Земельного кодексу України та статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також у порядку, встановленому Земельним кодексом України, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та за наявності у Товариства права користування земельною ділянкою, набутого відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України.

88. Зазначаючи про порушення КМР встановленого законом порядку прийняття спірного рішення. позивачка посилалась на те, що вирішене цим рішенням питання регулювання земельних відносин відбулось без проведення обов`язкових, як вважає скаржниця, попередніх громадських обговорень цього питання.

89. Однак, позивачка, як у судах попередніх інстанцій, так і під час касаційного розгляду цієї справи, не навела посилань на конкретні правові норми, які передбачають такий обов`язок Київської міської ради.

90. Вищевикладені доводи були ретельно проаналізовані судами попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи та її апеляційного перегляду й не встановлено наявності відповідної правової регламентації, яка б передбачала обов`язкове громадське обговорення проєктів рішень органів місцевого самоврядування стосовно передачі юридичним особам у користування земель комунальної власності.

91. З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується й касаційний суд, оскільки аналізом актів законодавства, якими урегульовані спірні правовідносини, зокрема, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не встановлено наявності обов`язку у Київської міської ради проводити попереднє громадське обговорення проєкту рішення, яке оскаржується позивачкою, і яким вирішено питання передачі Товариству у користування земельної ділянки комунальної власності.

92. При цьому, як встановлено частиною одинадцятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

93. Відповідно ж до частини третьої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

94. Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

95. Частиною першою статті 14 вищенаведеного Закону встановлено що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

96. За змістом статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, окрім іншого:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

97. За приписами частин першої, другої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

98. Статтею 23 Закону України "Про звернення громадян" (частини перша, дев`ятнадцята, двадцята) також визначено право громадян звернутися, зокрема, до органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об`єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.

У відповіді на електронну петицію повідомляється про результати розгляду порушених у ній питань із відповідним обґрунтуванням.

Відповідь на електронну петицію не пізніше наступного робочого дня після закінчення її розгляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу, якому вона була адресована, а також надсилається у письмовому вигляді автору (ініціатору) електронної петиції та відповідному громадському об`єднанню, яке здійснювало збір підписів на підтримку відповідної електронної петиції.

99. З наведеного констатується, що для рішень органів місцевого самоврядування ненормативного характеру, у тому числі актів індивідуальної дії, щодо яких не вимагається їх обов`язкового громадського обговорення, законодавством передбачено правовий механізм врахування інтересів громадськості, який забезпечується завчасним оприлюдненням проектів таких рішень на офіційних веб-сайтах розпорядників та наданням інформації на запити в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації". При цьому, доступ до інформації щодо володіння, користування чи розпорядження комунальним майном не може бути обмежено.

100. Громадянам надано право особисто або через громадськість (відповідні громадські організації) звертатись, у тому числі, до органів місцевого самоврядування з зверненнями (пропозиціями, заявами, скаргами, електронними петиціями) щодо проєктів рішень до моменту їх прийняття, а також стосовно вже прийнятих рішень й висловлювати свої заперечення та зауваження.

101. За наслідками розгляду таких звернень надається обґрунтована відповідь й у разі наявності відповідних підстав органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням, а також забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень.

102. У справі, яка розглядається, позивачкою у якості підстав позову не заявлялось аргументів стосовно обмеження її у доступі до інформації стосовно проєкту оскаржуваного нею рішення Київської міської ради від 11.02.2016 № 110/110 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ГУЕЛЬ ПАРК" для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва".

103. Не зазначалось у позові, а також не вказується у касаційній скарзі й доводів про існування обставин, які б унеможливили або значною мірою утруднили реалізацію нею права на звернення щодо порушень законодавства та її прав як члена територіальної громади під час внесення на розгляд Київради питання про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ГУЕЛЬ ПАРК", прийняття оскаржуваного рішення з цього питання.

104. У зв`язку з тим, що законодавством не передбачено обов`язкового громадського обговорення проєктів рішень відповідних рад щодо передачі у користування земельних ділянок комунальної власності й позивачкою не наведено доводів стосовно неможливості висловлення нею заперечень та зауважень на такий проєкт рішення органу місцевого самоврядування, колегія суддів констатує, що вказані у касаційній скарзі доводи не підтверджують неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 11.02.2016 № 110/110 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ГУЕЛЬ ПАРК" для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової у Дарницькому районі м. Києва".

105. Обґрунтовуючи незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, в частині вимог позову про визнання незаконним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 04.08.2016 № ІУ 115162171758, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, скаржниця зазначає, що:

- такий дозвіл видано за відсутності у Товариства прав на цю земельну ділянку;

- на підставі виданих Товариству містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було змінено основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва та замість цільового призначення земельної ділянки, вказаної у виданих тим же Департаментом у 2015 році (для влаштування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки з об`єктами транспортної інфраструктури), безпідставно змінено на "для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій";

- виконання Товариством будівельних робіт, право на які набуто за спірним дозволом, здійснювалося забудовником з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил й створювало реальну загрозу життю та здоров`ю мешканців Дарницького району міста Києва і порушувало гарантоване Конституцією України право на безпечне для здоров`я довкілля.

106. Оцінюючи такі аргументи касаційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у Товариства права користування земельною ділянкою підтверджується фактичними обставинами справи, на чому вже наголошувалось вище у цій постанові.

107. Безпідставними є твердження касаційної скарги про те, що на підставі виданих Товариству містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було змінено її цільове призначення, оскільки такий документ у розумінні статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 1.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 912/19650, є документом, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

108. Тобто, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є складовими вихідних даних, які враховуються при проектуванні об`єкта будівництва, й не змінюють і не можуть змінювати її цільове призначення як помилково вважає скаржниця.

109. Питання ж законності рішення Департаменту про видання Товариству містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх відповідності вимогам законодавства, у тому числі в частині визначення основних техніко-економічних показників об`єкта будівництва, не охоплюються предметом цього спору і не входять до предмету доказування у справі, яка розглядається.

110. У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій обґрунтовано не надавали оцінки вищевказаним доводам позивачки при вирішенні справи та ухваленні оскаржуваних судових рішень, що з огляду на наявні у касаційного суду повноваження, виключає можливість обговорення таких доводів касаційної скарги й на стадії касаційного розгляду справи.

111. Стосовно ж до доводів позивачки про невідповідність об`єкта будівництва вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень Товариством положень містобудівного законодавства при виконанні будівельних робіт, то колегія суддів відзначає, що такі обставини відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт є підставою для прийняття органом державного архітектурно-будівельного контролю рішення про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт, яке може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

112. Верховний Суд враховує, що статтею 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноваження щодо анулювання дозволу у зв`язку із встановленням під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю надано органом державного архітектурно-будівельного контролю. Тобто, лише після невиконання вимог контролюючого органу щодо усунення таких порушень розглядається питання про анулювання дозволу.

113. Колегія суддів зазначає, що за наявності у центральних органів виконавчої влади спеціальних функцій нагляду і контролю об`єктів містобудування та повноважень щодо анулювання дозволу на будівництво за наявності передбачених чинним законодавством підстав (стаття 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), суд не вправі перебирати на себе функції таких органів.

114. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведено й постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 826/12630/17.

115. Як стверджується самою ж позивачкою у касаційній скарзі, Департаментом було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва, щодо якого видано спірний дозвіл, за наслідками якої оформлено припис про зупинення будівельних робіт та усунення виявлених перевіркою порушень.

116. Тобто, вказані у касаційній скарзі обставини не можуть слугувати підставою для скасування спірного дозволу за цим позовом, оскільки можуть зумовлювати його анулювання й вирішення цього питання входить до компетенції уповноваженого на те органу в порядку та за процедурою, встановленими законом.

117. Більше того, наявність таких обставин позивачка обґрунтовує з посиланням на акт позапланової перевірки об`єкта будівництва, складений органом державного архітектурно-будівельного контролю 04.07.2017, тоді як оскаржуваний у цій справі дозвіл видано 04.08.2016.

118. Отже, станом на день прийняття ДАБІ України в особі Департаменту рішення про видачу Товариству дозволу на виконання будівельних робіт таких обставин об`єктивно не існувало і вони не могли бути враховані відповідачем при розгляді поданих ТОВ "Гуель Парк" документів, у зв`язку з чим обґрунтовано не взяті до уваги судами попередніх інстанцій під час вирішення спору.

119. Колегія суддів враховує і те, що як установили суди попередніх інстанцій спірний дозвіл було видано органом, до повноважень якого належить вирішення такого питання, й з дотриманням встановленого законом порядку, а передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт підстави для відмови у його видачі станом на час прийняття рішення про видачу цього дозволу були відсутні.

120. Беручи до уваги підстави позову та обраний спосіб захисту, відсутність порушень з боку Державної архітектурно-будівельної інспекції України під час видання оскаржуваного дозволу, наявність доказів щодо вжиття компетентними органами заходів для усунення порушень з боку забудовника в частині здійснення будівельних робіт на об`єкті будівництва, враховуючи приписи статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю приймати рішення про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

121. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову й вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими й скасуванню не підлягають.

122. Наведені ж у касаційній скарзі аргументи такого висновку не спростовують, позаяк не містять належних, вагомих, доречних і переконливих міркувань, заснованих на об`єктивних фактах і нормах права, які б дозволяли вважати інакше та могли б поставити під сумнів законність і обґрунтованість оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень.

123. Здійснюючи касаційний розгляд справи, колегія суддів враховує Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

124. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

125. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

126. Оскільки за наслідками касаційного розгляду справи, проведеного Верховним Судом у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, то відсутні й підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

127. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355 та 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

................

Перейти до повного тексту