ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа №120/611/19-а
адміністративне провадження № К/9901/28028/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №120/611/19-а
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_5 до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_5 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Моніча Б.С., суддів: Охрімчук І.Г., Капустинського М.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. В лютому 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5 з адміністративним позовом до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, в якому просили:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 20.12.2018 року в частині відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062);
1.2. зобов`язати Брицьку сільську раду Липовецького району Вінницької області прийняти рішення в порядку встановленому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо надання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).
2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач протиправно відмовив позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із переведенням бажаної земельної ділянки з до земель загального користування (громадські пасовища).
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасоване рішення 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 20.12.2018 року в частині відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).
Зобов`язано Брицьку сільську раду Липовецького району Вінницької області прийняти рішення в порядку встановленому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо надання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_5, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, відмовляючи позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надаючи такий дозвіл іншим громадянам за аналогічних обставин, діяв необґрунтовано та з порушенням норм чинного законодавства України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та прийнято нове. У задоволенні позову відмовлено.
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що земельні ділянки із цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби - це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище.
Відтак, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_5 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив норму статті 34 Земельного кодексу України. Касатори вважають, що встановлене цією статтею право на одержання земельних ділянок із цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби в тимчасове користування (оренду) не позбавляє можливості оформлення права власності на такі ділянки.
9. Верховний Суд ухвалою від 21 жовтня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_5.
Касаційну скаргу в частині заявлених вимог ОСОБА_2 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 120/611/19-а - залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою в частині заявлених вимог ОСОБА_2 .
10. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
11. Позивачі подали відповідь на відзив, в якому заперечили проти аргументів. викладених відповідачем у відзиві на касаційну скаргу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. 29.11.2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 через законного представника ОСОБА_5 звернулись із клопотаннями до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га, (ріллі) кадастровий номер 0522280400:03:000:3062.
13. За наслідками розгляду клопотань, 22 сесією 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області прийнято рішення від 20.12.2018 року про відмову позивачам в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.
14. Відмова аргументована тим, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах № 1-4 доданих до клопотань, з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062 загальною площею 8,287 га стосується земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які, відповідно до рішення 22 сесії 7 скликання від 20.12.2018 року, переведено до земель загального користування (громадські пасовища (18.00).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, спірним питанням, яке має бути вирішене під час касаційного розгляду цієї справи, є правовий статус земель для сінокосіння і випасання худоби в контексті можливості оформлення громадянами права власності на земельні ділянки із відповідним цільовим призначенням.
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.
Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.
В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі для ведення особистого селянського господарства (код 01.03) та на землі для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08).
Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у власність та в користування громадянам на умовах та в порядку, визначеному ЗК України.
При цьому, згідно Класифікатора видів цільового призначення земель землі сільськогосподарського призначення мають підвиди в залежності від функціонального спрямування. Особливості правового статусу таких підвидів визначені у главі 5 ЗК України.
Зокрема, стаття 34 ЗК України визначає, що земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (оренди).
Судами встановлено, що позивачі звернулися до відповідача із заявою про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведень земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 30.10.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062 відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, що унеможливлює її передачу у власність.
Приписами частини 1, 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Нормами частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як було встановлено вище, земельні ділянки, на які претендують позивачі, відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, які, у відповідності до вимог статті 34 Земельного кодексу України, можуть передаватися виключно у користування (оренду).
З огляду на те, що позивачі звернулися із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам статті 118 ЗК України.
Доводи касаторів про те, що відповідач за аналогічних обставин надав дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність іншим громадянам, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані обставини в силу вимог статті 341 КАС України не можуть бути об`єктом перевірки суду касаційної інстанції та не впливають на вирішення спірних правовідносин.
21. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
22. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
23. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
24. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду