ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/10897/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представників: АТ "Миколаївгаз" - адвоката Вознюка Є. В., НКРЕКП - Смикалова В. Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021
та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021
у справі № 910/10897/17
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"
до: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;
2) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України та Міністерство енергетики України
про стягнення 66 724 200,00 грн,-
ВСТАНОВИВ:
В липні 2017 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (АТ "Миколаївгаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про відшкодування шкоди з Державного бюджету України, завданої неправомірними діями відповідачів у розмірі 66 724 200,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є підприємством, що протягом 2015 року здійснювало ліцензовану діяльність із розподілу природного газу. Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було видано наказ від 02.03.2015 №122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік". У додатку до вказаного наказу для АТ "Миколаївгаз" затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, який згодом був скасований постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 в частині встановлення, в тому числі для позивача, розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік.
У зв`язку із вставленням НКРЕКП економічно необґрунтованого (заниженого) для позивача тарифу на 2015 рік на послуги розподілу природного газу, він був змушений купувати природний газ для компенсації нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат за власні кошти, не враховані в тарифі на розподіл природного газу. При обґрунтуванні розміру шкоди позивач виходив з різниці між фактичною кількістю газу, використаної на виробничо-технологічні втрати, та обсягом газу на нормативні втрати та виробничо-технологічні витрати, який передбачено структурою затвердженого тарифу, помноженого на ціни на газ, що діяли у спірний період.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 (суддя Літвінова М. Є.) у справі №910/10897/17 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського від 08.12.2021 (колегія суддів: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, Коротун О. М., Ходаківська І. П.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/10897/17 залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивачем не доведено наявності необхідних складових для застосування такої міри відповідальності органів державної влади як відшкодування шкоди.
У касаційній скарзі АТ "Миколаївгаз" просить постанову Північного апеляційного господарського від 08.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/10897/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.
Заявник касаційної скарги стверджує, що ним було доведено наявність усіх трьох умов для притягнення держави в особі її органів до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме: протиправність дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо затвердження заниженого розміру виробничо-технологічних витрат та НКРЕКП - щодо затвердження тарифу із врахуванням необґрунтованого розміру виробничо-технологічних витрат, наявність шкоди, що підтверджена, зокрема, висновками судової експертизи, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями та шкодою, який полягав у тому, що внаслідок протиправних дій відповідачів позивачем були понесені не враховані у відповідному тарифі витрати на закупівлі газу для покриття виробничо-технологічних витрат.
АТ "Миколаївгаз" вважає безпідставними посилання судів попередніх інстанцій на постанову Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 910/13541/17 з огляду на відмінність фактичних обставин в частині наявності реальної шкоди, що завдана позивачу.
У відзивах Міністерство енергетики України та НКРЕКП просять касаційну скаргу АТ "Миколаївгаз" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з держави шкоди, завданої газорозподільному підприємству у зв`язку із вставленням економічно необґрунтованого (заниженого) тарифу на 2015 рік на послуги розподілу з природного газу.
У 2014 - 2015 роках розрахунок тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами здійснювався відповідно до Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 04.09.2002 № 983.
Згідно з вказаною Методикою при розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу враховуються нормовані виробничо-технологічні витрати та втрати природного газу підприємства з газопостачання та газифікації.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, АТ "Миколаївгаз" відповідно до ліцензії від 09.04.2015 № 1228, виданої постановою НКРЕКП, на підставі рішення від 14.09.2015 № 2302 здійснює розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.
На момент виникнення спірних правовідносин порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат (ВТВ) природного газу в газорозподільних мережах був встановлений Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 № 737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" (Наказ № 737).
Наказом № 737 було передбачено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік (п. 1.3 Наказу № 737).
За умовами пп. 1.1 Наказу № 737 річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N264(z0570-03), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N264 (z0571-03) зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 N 595 (z1224-03) зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за N 1224/8545.
Згідно з пунктом 1.2 Наказу № 737 газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Відповідно до пп. 1.3 Наказу № 737 на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року (пп. 1.4 Наказу №737).
В пп. 1.5 Наказу № 737 визначено, що у разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надає йому вмотивовану відмову.
На виконання Наказу № 737 позивачем розроблено та направлено супровідним листом від 17.10.2014 №06-07-5634 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на затвердження розрахунки нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік в обсязі 27 470 тис.куб.м. газу.
Міністерством енергетики та вугільної промисловості України видано наказ від 02.03.2015 № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік".
Додатком до вказаного наказу для позивача затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат в розмірі 18 565 тис.куб.м. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 скасовано Додаток до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік" в частині встановлення, зокрема, для АТ "Миколаївгаз" розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік. Зобов`язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах.
За висновком призначеної судом першої інстанції судової економічної експертизи від 30.08.2019 № 20006/17-45/24276/19-71 відповідно до наявних документів обсяги виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат газу в газорозподільних мережах позивача, які враховані НКРЕКП при встановленні тарифів на розподіл газу в 2015 році становила - 19 472,59 тис.куб.м. Планова вартість газу та сума компенсацій на покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат газу, передбачена в структурі тарифів для позивача в 2015 році, розрахунково складає 138 770, 46 тис. грн без ПДВ. Згідно з даними наявних документів розмір майнової шкоди АТ "Миколаївгаз" внаслідок невідповідності витрат товариства на придбання газу для покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат за 2015 рік вартості газу, врахованого НКРЕКП при встановленні тарифів на розподіл газу в 2015 році, з урахуванням суми компенсацій різниці цін на ВТВ за 2014 рік та 1 квартал 2015 року та у зв`язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу в 2014 підтверджується у розмірі 49 068 099,70 грн без ПДВ. Згідно з даними наявних документів розмір майнової шкоди АТ "Миколаївгаз" внаслідок невідповідності витрат товариства на придбання газу для покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат газу за 2015 рік вартості газу, врахованого НКРЕКП при встановленні тарифів на розподіл газу у 2015 році з урахуванням суми компенсації різниці цін на ВТВ за 2014 рік та 1 квартал 2015 року та у зв`язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу в 2014 становить 49 068 099,70 грн без ПДВ.
Крім цього, у висновку зазначено, що для документального обґрунтування визначених АТ "Миколаївгаз" планових обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу у відповідності до Методики № 264 та Методики № 595 передбачає необхідність врахування кількості та типів газового обладнання/приладів, видів пошкодження газопроводу, типів, діаметрів та протяжності газопроводів тощо, що потребує спеціальних знань в інших, ніж економічна галузях, а отже виходить за межі компетенції експертів - економістів.
Отже, судово-економічна експертиза не надала відповіді на питання обсягу фактичних витрат природного газу для технологічних витрат та втрат природного газу позивача у 2015 році.
Звертаючись до суду із цим позовом, АТ "Миколаївгаз" стверджувало, що йому була завдана шкода у зв`язку із вставленням економічно необґрунтованого (заниженого) тарифу на 2015 рік на послуги розподілу природного газу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що позивачем не було доведено, що встановлений НКРЕКП тариф є економічно невигідними для позивача, і при дотриманні процедури його встановлення рівень тарифу мав бути вищим. При цьому зв`язок між встановленим НКРЕКП рівнем тарифу, складовою частиною якого затверджений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України річний розмір обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, і понесеними позивачем витратами на придбання природного газу придбаного для потреб ВТВ за укладеним 04.01.2013 договором з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", є неочевидним і не являється причиною і прямо не пов`язаний із заподіяною шкодою, що вказує на недоведеність позивачем обґрунтованості своїх вимог у деліктному зобов`язанні.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ані позивач, ані господарський суд не вправі самостійно визначати рівень тарифу, який є економічно вигідним для позивача, оскільки встановлення тарифу є виключною компетенцією органу державного регулювання (регулятора). В силу того, що тариф відноситься до правової (юридичної категорії), питання щодо його розміру не може бути віддано на вирішення судової експертизи.
Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою.
Відповідно до приписів ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, доведення яких покладено на позивача.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015, встановлення тарифів на транспортування природного газу належало до повноважень НКРЕКП.
Аналогічні повноваження НКРЕКП щодо встановлення тарифів на розподіл природного газу визначені і в ч. 3 та ч. 6 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу", який діє з 01.10.2015.
Таким чином, встановлення тарифів на розподіл природного газу належить та час виникнення спірних правовідносин належало до дискреційних повноважень НКРЕКП.
При цьому, на час встановлення для позивача спірного тарифу, порядок та процедура встановлення таких тарифів регламентувалась, зокрема, Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженим постановою НКРЕ від 28.07.2011 № 1384, Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженою постановою НКРЕ від 04.09.2002 № 983 (Методика від 04.09.2002 № 983), Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженою постановою НКРЕ від 03.04.2013 № 369, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 за № 685/23217.
В пунктах 1.5 та 4.1 Методики від 04.09.2002 № 983 було передбачено, що тарифи, визначені за цією Методикою, повинні забезпечувати підприємствам з газопостачання та газифікації: покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва; отримання передбаченого планом прибутку, достатнього для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності. Основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування і постачання природного газу є витрати підприємства і обсяги протранспортованого та поставленого споживачам природного газу.
Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання (розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 № 264).
Таким чином законодавством визначена компенсація виробничо-технологічних витрат газу газорозподільного підприємства шляхом включення їх поряд із іншими аналітичними показниками до складу структури тарифу на розподіл природного газу.
Відтак компенсація вартості виробничо-технологічних витрат не є збитками, які можуть бути відшкодовані в порядку статей 1166, 1173 ЦК України, оскільки законодавством врегульований порядок компенсації таких витрат саме шляхом включення їх до складу структури тарифу на розподіл природного газу.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що ані позивач, ані господарський суд не вправі самостійно визначати рівень тарифу, який є економічно вигідним для позивача, оскільки установлення тарифу є виключною компетенцією органу державного регулювання (регулятора) відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв до 01.10.2015, та ч. ч. 3 та 6 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу", який діє з 01.10.2015.
Правові висновки аналогічного змісту викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №910/13541/17 та обґрунтовано були враховані судами попередніх інстанцій у цій справі.
Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що не доведення позивачем наявності шкоди, заявленої до стягнення, є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог АТ "Миколаївгаз".
Водночас скаржник вважає помилковими посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/13541/17 з огляду на відмінність фактичних обставин із справою №910/10897/17, яка полягає в тому, що у справі, яка розглядається позивачу була завдана реальна шкода, оскільки на час подання касаційної скарги на розгляді у Господарському суді Миколаївської області перебуває справа № 915/815/16, у якій предметом спору є невиконання обов`язків АТ "Миколаївгаз" щодо оплати вартості природного газу, придбаного у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" для потреб ВТВ.
Однак встановлення факту наявності чи відсутності у позивача заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з оплати вартості природного газу, придбаного для потреб ВТВ, жодним чином не спростовує наведених вище висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, заявник касаційної скарги стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано обставин, встановлених судами у справі № 826/15132/15. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 скасовано Додаток до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік" в частині встановлення, зокрема, для АТ "Миколаївгаз" розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік.
Проте, як вбачається із матеріалів справи підставою для скасування Додатку до Наказу від 02.03.2015 № 122, яким для позивача затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в розмірі 18 565 тис. куб.м., стали встановлені адміністративним судом у справі №826/15132/15 порушення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України процедури їх затвердження.
Водночас висновки Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/15132/15 про необґрунтоване зменшення розмірів виробничо-технологічних витрат природного газу для АТ "Миколаївгаз" є правовою оцінкою, наданою адміністративним судом, певному факту.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають преюдиціальності. Водночас преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).
Враховуючи викладене та виходячи із встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником касаційної скарги норм права та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв`язку із наведеним, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/10897/17 ухвалені судами відповідно до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд