ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/4918/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представників: ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" - адвоката Савенко Є.О., АТ "Асвіо Банк" - адвоката Коломієць Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021
у справі № 910/4918/21
за заявою Акціонерного товариства "Асвіо Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/4918/21 відмовлено АТ "Асвіо Банк" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп".
Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі про банкрутство на підставі п. 1 ч. 6 ст. 39 КУзПБ, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 910/4918/21 (колегія суддів: Гарник Л.Л. - головуючий, Пантелієнко В.О., Верховець А.А.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/4918/21 скасовано. Справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність спору про право та безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора, які ґрунтуються на кредитному договорі № 0606/01 від 06.06.2012, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/4542/15-г про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.
У касаційній скарзі ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/4918/21.
Підставами касаційного оскарження ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" зазначає п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: не дослідив та не надав правової оцінки такому доказу як ухвала Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі № 910/5614/21.
Заявник касаційної скарги стверджує, що як станом на момент прийняття судом першої інстанції заяви AT "Асвіо Банк" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп", так і станом на момент постановлення ухвали суду від 07.06.2021 про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, існував судовий спір про право щодо вимог AT "Асвіо Банку" до ТОВ "ВКФ "Інвестгруп", який вирішувався в межах справи № 910/5614/21.
З огляду на наведене скаржник вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" на підставі п. 1 ч. 6 ст. 39 КУзПБ у зв`язку з наявністю спору право щодо вимог ініціюючого кредитора AT "Асвіо Банку".
У той же час, як зазначає ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп", суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування п. 1 ч. 6 ст. 39 КУзПБ, викладені у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, у зв`язку з чим, безпідставно та необґрунтовано скасував ухвалу місцевого суду, яка відповідала нормам матеріального та процесуального права.
Від АТ "Асвіо Банк" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ініціюючий кредитор просить касаційну скаргу боржника залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 910/4918/21 - залишити без змін, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та з`ясовано всі обставини, які мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 КУзПБ неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2021 АТ "Асвіо Банк" звернулось до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп".
Зазначена заява обґрунтована наявністю у боржника заборгованості за кредитним договором № 6606/01 від 06.06.2012, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 у справі № 910/4542/15-г. При цьому ініціюючий кредитор послався на укладений між ним та ПАТ "КБ "Актив-Банк" договір № 55-UA-EA-2019-10-16-000024-b-2 від 07.11.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 про заміну сторони стягувача щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 № 910/4542/15-г.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство визначений ст. 39 КУзПБ.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Системний аналіз ст. ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, постанові від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, на необхідність застосування яких посилається також і заявник касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор - АТ "Асвіо Банк" послався на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 у справі № 910/4542/15-г стягнено з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" на корись ПАТ "КБ "Актив-Банк" 116 025 235 грн. заборгованості за кредитним договором № 0606/01 від 06.06.2012, 11 642 487,02 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та 33 390,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.
При цьому, обґрунтовуючи свої вимоги, АТ "Асвіо Банк" зазначив, що 07.11.2019 між ним та ПАТ "КБ "Актив-Банк" укладено договір № 55-UA-EA-2019-10-16-000024-b-2 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ "КБ "Актив-Банк" відступає шляхом продажу АТ "Асвіо Банк" належні йому, а АТ "Асвіо Банк" набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги ПАТ "КБ "Актив-Банк" до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за кредитними договорами, та/або договорами застав та/або договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору.
До того ж, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 здійснено заміну сторони стягувача - ПАТ "КБ "Актив-Банк" на правонаступника - АТ "Асвіо Банк" щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 у справі № 910/4542/15-г на підставі вищевказаного договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за кредитним договором № 0606/01 від 06.06.2012.
Як було зазначено вище, відповідно до приписів ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість вимог заявника, а також з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Перевірка обґрунтованості вимог заявника полягає у встановленні господарським судом безспірності вимог ініціюючого кредитора, строк виконання яких настав.
У справі, що розглядається, оцінивши в сукупності матеріали справи, доводи ініціюючого кредитора та надані докази, апеляційним судом встановлено, що безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора, які ґрунтуються на кредитному договорі № 0606/01 від 06.06.2012, підтверджується вищевказаними рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/4542/15-г.
Водночас, однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Колегія судів зауважує, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, боржник зазначив, що первісний кредитор (ПАТ "КБ "Актив-Банк") при включенні права вимоги за Кредитним договором №0606/01 до Пулу активів Аукціону 22.10.2019 та при укладенні за його наслідками з AT "Асвіо Банк" договору № 55-UA-EA-2019-10-16-000024-b-2 від 07.11.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, не зменшив таке право вимоги на вартість предмета застави за Договором застави № 0606/01/S-1. Вказане свідчить про продаж та відступлення ПАТ "КБ "Актив-банк" на користь AT "Асвіо Банк" права вимоги за Кредитним договором № 0606/01 в обсязі, який не існував на момент переходу такого права.
З огляду на наведене, вважаючи, що аукціон 22.10.2019 в частині продажу права вимоги до ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" за Кредитним договором №0606/01 та Договір про відступлення прав вимоги в частині відступлення права вимоги до ТОВ "ВКФ "Інвестгруп" за Кредитним договором №0606/01 суперечать чинному законодавству України, а саме: ч. 1 ст. 514 ЦК України, боржник подано до суду позовну заяву до ПАТ "КБ "Актив-банк" та AT "Асвіо Банк" про визнання недійсними результатів Аукціону 22.10.2019 в частині продажу права вимоги до боржника та про визнання недійсним договору № 55-UA-EA-2019-10-16-000024-b-2 від 07.11.2019 про відступлення прав вимоги в частині відступлення права вимоги до Боржника. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/5614/21 та призначено підготовче засідання з розгляду вказаної позовної заяви ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" на 18.05.2021.
Так, надаючи оцінку запереченням боржника проти відкриття провадження у справі про його банкрутство, встановивши, що предметом позову у справі № 910/5614/21 є визнання недійсними результатів Аукціону 22.10.2019 та Договору відступлення в частині, що стосується грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп".
Разом з тим, у контексті наведених обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентує, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.
Отже, про наявність спору про право у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ свідчать заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом розгляду якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, та який подано боржником до подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Так, як було наголошено ініціюючим кредитором та підтверджується матеріалами справи, заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" ініціюючим кредитором AT "Асвіо Банк" подано до Господарського суду м. Києва 26.03.2021 (зареєстровано судом 29.03.2021), разом з цим, позовна заява у справі № 910/5614/21 подана боржником до суду 06.04.2021, тобто після подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зазначені обставини дають підстави для висновку про відсутність у цьому випадку спору про право у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ.
Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та під час розгляду заяви AT "Асвіо Банк" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" не надав належної оцінки доводам ініціюючого кредитора та наданим на їх підтвердженням доказам.
У свою чергу суд апеляційної інстанції у межах наданих йому повноважень, дійшовши висновку, що між заявником та боржником відсутній спір про право як підстава для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство згідно з ч. 6 ст. 39 КУзПБ. правильно скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп".
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Аргументи боржника у касаційній скарзі про те, що ухвала Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 у справі № 910/5614/21 свідчить про наявність спору про право як підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі про банкрутство, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, зводяться до неправильного тлумачення скаржником ч. 6 ст. 39 КУзПБ, а відтак відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
При цьому, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховано, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2021 у вказаній вище справі № 910/5614/21 позов ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" залишено без розгляду п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку з нез`явленням позивача (його представника) у судове засідання та неподанням ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
До того ж, колегією суддів відхиляються і посилання заявника касаційної скарги на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, оскільки наведені у вказаних постановах правові висновки були враховані у даній справі судом апеляційної інстанції, про що зазначено вище.
Враховуючи викладене, надавши оцінку доводам скаржника, з огляду на приписи ст. 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми ч. 6 ст. 39 КУзПБ та враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відтак, наведені ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, оскільки вони спростовуються правильно встановленими апеляційним судом у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених апеляційним судом при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Інвестгруп" за заявою AT "Асвіо Банк".
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 910/4918/21 прийнята у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд -