ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/16868/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - ОСОБА_1,
відповідача-1 - не з`явились,
відповідача-2 - Андрощука С.В.,
третьої особи - Лоленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 (головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) про забезпечення позову
у справі №910/16868/19
за позовом Компанії "І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітет" (EBC Eastern Beverage Company Limited)
до 1. ОСОБА_3,
2. ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ",
про визнання недійсними правочинів, скасування реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, витребування частки з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1.Обставини справи, зміст заяви про забезпечення позову та оскаржуваного судового рішення
1.1.Компанія "І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед" (EBC Eastern Beverage Company Limited) (далі - Компанія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу 100% частки у капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдинг" (далі - Товариство) від 18.10.2018, укладеного між Компанією в особі ОСОБА_4, діючого на підставі довіреності від 28.03.2018, та ОСОБА_3 за ціною 840000,00 грн;
- визнання недійсним акта прийому-передачі, укладеного 18.10.2018 у місті Києві між Компанією в особі ОСОБА_4, діючого на підставі довіреності від 28.03.2018, та ОСОБА_3, за яким було передано частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 840000,00 грн;
- скасування реєстраційної дії відносно Товариства (ідентифікаційний код юридичної особи: 38679874), вчиненої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: внесення змін до установчих документів юридичної особи 24.10.2018 №10741050119057530;
- скасування реєстраційної дії відносно Товариства (ідентифікаційний код юридичної особи 38679874), вчиненої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.10.2018 №10741070120057530;
- витребування у ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння 100% частки у статутному капіталі Товариства на користь Компанії.
1.2.Господарський суд міста Києва рішенням від 19.01.2021 у справі №910/16868/19 у задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі.
1.3.Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Компанія звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/16868/19.
1.4.Також Компанія подала до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просила:
- накласти арешт на належну Компанії частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 840000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу Товариства;
- заборонити Компанії "ЕСТЕЛЛЕ ЛІМІТЕД (ESTELLE LIMITED)", а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 840 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу Товариства.
1.5.Указана заява мотивована тим, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, протягом розгляду судової справи №910/16868/19 власник 100% частки у статутному капіталі Товариства після укладення оспорюваного правочину змінювався вже вдруге, а саме з ОСОБА_2 на ОСОБА_5, та з ОСОБА_5 на Компанію "ЕСТЕЛЛЕ ЛІМІТЕД (ESTELLE LIMITED)". Заявник вказує, що у випадку чергового відчуження частки у статутному капіталі Товариства, захист порушених прав позивача в межах даного спору буде ускладненим, позаяк невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчинення дій, направлених на відновлення стану, який існував до порушення його прав.
1.6.Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.10.2021 у справі №910/16868/19 заяву Компанії про забезпечення позову задовольнив частково:
- наклав арешт на частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 840000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу Товариства;
- заборонив будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 840000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу Товариства.
1.7.Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку, яка є предметом спору, та шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження спірною часткою в статутному капіталі Товариства утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду. При цьому суд врахував, що накладення арешту на частку в статутному капіталі Товариства носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні самому Товариству та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежить право учасників реалізувати корпоративні права щодо спірної частки. Вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
2.1. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить повністю скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі №910/16868/19.
2.2.У якості підстави касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19 стосовно застосування статей 136, 137 ГПК України.
2.3.Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції накладаючи арешт на частку у статутному капіталі Товариства не залучив до участі у справі власників вказаної частки чим порушив їх права. Крім того скаржник зазначає, що оскільки жодної майнової вимоги не було заявлено позивачем до нових власників частки, а по існуючій вимозі апеляційний суд відмовив у її задоволенні, підстави для накладення арешту на частку були відсутні.
2.4.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
2.5.Верховний Суд ухвалою від 12.01.2022 відклав розгляд касаційної скарги до 12:30 02.02.2022.
3.Позиція Верховного Суду
3.1.Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
3.2.Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
3.3.За частиною дев`ятою статті 137 ГПК України суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.
3.4.Відповідно до частини десятої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.
3.5.Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
3.6.При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
3.7.Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
3.8.Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
3.9.Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
3.10.Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
3.11.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблений висновок, згідно з яким умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
3.12.Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
3.13.Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсними договору купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі Товариства від 18.10.2018, акта прийому-передачі від 18.10.2018, скасування реєстраційних дій та витребування з чужого незаконного володіння 100% частки у статутному капіталі Товариства на користь Компанії.
3.14.В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказував про те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, протягом розгляду судової справи №910/16868/19 власник 100% частки у статутному капіталі Товариства після укладення оспорюваного правочину змінювався вже вдруге, а саме з ОСОБА_2 на ОСОБА_5, та з ОСОБА_5 на Компанію "ЕСТЕЛЛЕ ЛІМІТЕД (ESTELLE LIMITED)". З огляду на вказане позивач зазначав, що у випадку чергового відчуження частки у статутному капіталі Товариства захист порушених прав позивача в межах даного спору буде ускладненим, позаяк невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчинення дій, направлених на відновлення стану, який існував до порушення його прав.
3.15.Положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачають вчинення такої реєстраційної дії, як накладення/зняття арешту корпоративних прав (абзац 5 пункту 2 частини першої статті 25).
3.16.За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
3.17.При вирішенні питання про можливість вжиття заходів забезпечення позову у цій справі №910/16868/19 судом апеляційної інстанції враховано, що:
- предметом позову у справі є захист права власності позивача на частку у статутному капіталі Товариства;
- твердження позивача, які доведені належними та допустимими доказами, що протягом розгляду цього спору у суді вже двічі змінювався власник частки у статутному капіталі Товариства;
- зміна власників частки у статутному капіталі Товариства протягом короткого проміжку часу дає підстави обґрунтовано припускати про можливість в подальшому відчуження частки у статутному капіталі Товариства у разі невжиття заходів забезпечення позову.
3.18.Таким чином, апеляційним судом встановлено обставини того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку, яка є предметом спору, та шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження спірною часткою в статутному капіталі Товариства утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав у разі задоволення позову. Тобто, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.
3.19.При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що накладення арешту на частку в статутному капіталі Товариства носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні самому Товариству та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежить право власника спірної частки на її відчуження. Водночас, вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
3.20.З огляду на викладені вище обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема статей 136, 137 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про наявність зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, оскільки заходи забезпечення позову щодо накладення арешту та заборони вчинення дій обмежуються розміром частки у статутному капіталі, позовні вимоги щодо витребування якої є предметом спору, у зв`язку з чим, з метою забезпечення рівності та збалансованості інтересів сторін, у суду апеляційної інстанції були наявні правові підстави для часткового задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
3.21.Можливість забезпечення позову в таких спорах підтверджено висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.09.2020 у справі №904/1766/20 та від 23.07.2021 у справі №910/20593/20.
3.22.Доводи скаржника про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з огляду на те, що суд апеляційної інстанції накладаючи арешт на частку у статутному капіталі Товариства не залучив до участі у справі власників вказаної частки чим порушив їх права, колегія суддів касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки по-перше, норма статті 137 ГПК України на обмежує можливість застосування заходів забезпечення позову виключно до учасників справи; по-друге, скаржник не є тією особою, яка відповідно до положень закону чи договору наділена повноваженнями на представництво інтересів осіб, про порушення прав та інтересів яких зазначає; по-третє, скаржник не вказує, яким чином застосовані судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову, які носять тимчасовий характер, та які за оцінкою вказаного суду не завдають шкоди та збитків ні відповідачам, ні самому Товариству та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежують право учасників реалізувати корпоративні права щодо розпорядження спірною часткою, порушують права осіб, не залучених до участі у справі.
3.23.Вказане вище спростовує також посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19 щодо необхідності при застосуванні заходів забезпечення позову запобігати порушенню прав осіб, які не є учасниками спору, адже застосовуючи заходи забезпечення позову у цій справі, суд апеляційної інстанції не встановив, що такі заходи порушать права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками справи, натомість дійшов вірного висновку, що тимчасове обмеження права щодо розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства сприятиме виконанню завдань господарського судочинства.
3.24.Щодо посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19 відносно того, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, може бути здійснено у справі, в якій заявлено майнову вимогу, однак у справі №910/16868/19, суд відмовив у задоволенні вимоги про витребування частки, а нову вимогу, до нових власників частки не було заявлено позивачем, у зв`язку з чим, були відсутні підстави для прийняття апеляційним судом ухвали про забезпечення позову, колегія суддів зазначає таке.
3.25.Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, предметом спору у справі №910/16868/19, є, зокрема, майнова вимога про витребування у ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння 100% частки у статутному капіталі Товариства на користь Компанії. Таким чином, зроблені апеляційним судом висновки про можливість накладення арешту на майно у спорі, однією з вимог якого є вимога майнового характеру, відповідає наведеним вище висновкам Верховного Суду. Поряд з цим, відмова у задоволенні судом позовної вимоги по суті спору щодо витребування майна, не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства під час застосування заходів забезпечення позову, оскільки у справі №910/16868/19 ухвала апеляційного господарського суду про застосування заходів забезпечення позову була прийнята до ухвалення апеляційним судом рішення, яким цей спір було вирішено по суті, та внаслідок встановлення судом апеляційної інстанції існування обґрунтованого припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову.