ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
Cправа № 902/1156/15(902/170/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю представників:
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Дутковського Б.В.,
Приватного підприємства "Іствін" - Слободянюка М.В.,
ліквідатор Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде", арбітражний керуючий Луценко Р.О. прийняв участь у судовому засіданні особисто,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде", арбітражного керуючого Луценка Р.О. за вх. № 9327/2021
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021
у складі колегії суддів: Миханюк М.В. (головуюча), Дужича С.П., Коломис В.В.
та на рішення Господарського суду Вінницької області від 31.05.2021
у складі колегії суддів: Яремчука Ю. О., (головуючий), Тварковського А.А., Маслія І.В.
за позовом ліквідатора Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде" арбітражного керуючого Луценка Р.О.
до Приватного підприємства "Феріде Плаза"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна", Публічного акціонерного товариства "Південкомбанк", Приватного підприємства "Іствін"
про витребування майна
в межах розгляду справи про банкрутство Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде".
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде", арбітражного керуючого Луценка Р.О. за вх. № 9327/2021, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 31.05.2021 у справі № 902/1156/15 (902/170/21) - залишити без змін. При цьому
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності правових підстав для витребування спірного нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК України, а також застосування положень закону про позовну давність.
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1156/15 за заявою Вінницької об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про банкрутство Приватного підприємства торгово-універсальна фірма "Феріде".
Подання позовної заяви до суду.
3. 25.02.2021 у межах справи про банкрутство ліквідатор Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде", арбітражний керуючий Луценко Р.О. звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Феріде Плаза" (у справі про банкрутство учасниками є: боржник - Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (далі - ПП "ТУФ "Феріде"), кредитор - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", кредитор - Головне управління ДПС у Вінницькій області) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна", Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", Приватного підприємства "Іствін", - про витребування майна.
4. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив такі обставини: витребуване нерухоме майно вибуло з володіння ПП "ТУФ "Феріде" на підставі незаконного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 у цивільній справі № 2-3515/11 (скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2012) та було зареєстроване на підставі цього рішення за ОСОБА_1, яка в подальшому прийняла рішення про створення Приватного підприємства "Феріде Плаза", та на підставі рішення засновника від 20.02.2012 № 4 за актом приймання-передачі від 28.02.2012 передала як внесок до статутного капіталу підприємства майно - торгово-офісний комплекс з підвалом загальною площею 8 003,9 кв.м по АДРЕСА_1 ; упродовж 2011-2012 р.р. наступними власниками в особі ОСОБА_1 і Приватного підприємства "Феріде Плаза" вчинялися дії з добудови, перебудови і самочинної реконструкції оспорюваного майна, внаслідок чого неодноразово змінювалася його площа (з 8 021 кв.м на 8 003,9 кв.м і 8 145,3 кв.м), цільове призначення та поштова адреса (з АДРЕСА_2 ). Відтак, витребуване нерухоме майно є власністю ПП "ТУФ "Феріде" та предметом іпотеки за іпотечним договором від 06.11.2007, а тому, на переконання позивача, підлягає поверненню боржнику та реалізації в процедурі банкрутства ПП "ТУФ "Феріде".
Розгляд справи судами.
5. 31.05.2021 рішенням Господарського суду Вінницької області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 у справі № 902/1156/15 (902/170/21), у позові відмовлено повністю.
6. Судові рішення мотивовано тим, що рішеннями судів у справах № 902/1156/15 та № 902/1414/13 встановлено обставини щодо необхідності вжиття ліквідатором ПП "ТУФ "Феріде" заходів щодо повернення боржнику спірного майна, яке перебуває у власності ПП "Феріде Плаза"; незаконності визнання права власності на оспорюване майно за ОСОБА_1 на підставі скасованого рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 у цивільній справі № 2-3515/11 та реєстрації права власності на витребуване майно за ПП "Феріде Плаза" у зв`язку з передачею оспорюваного майна до статутного фонду на підставі рішення засновника-власника ПП "Феріде Плаза" ОСОБА_1, є преюдиційними в силу частини четвертої статті 75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ліквідатора у цій справі.
Таким чином, на переконання судів, встановлення зазначених вище фактів є достатніми для того, щоб у ПП "ТУФ "Феріде" виникли правові підстави для витребування спірного нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК України.
Тому суди дійшли висновку щодо наявності порушених прав боржника та правових підстав для звернення ліквідатора боржника до суду із позовною заявою у справі № 902/1156/15(902/170/21) про витребування майна.
7. Водночас, суд першої інстанції застосував за заявою відповідача положення статті 267 ЦК України щодо наслідків спливу позовної давності та відмовив у позові саме з підстав спливу позовної давності, з чим погодився суд апеляційної інстанції.
Так, судами встановлено, що ПП "ТУФ "Феріде" ще у 2012 році було відомо про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011, на підставі якого право власності на оспорюване майно було зареєстровано за ОСОБА_1, а тому мало право на звернення до суду із відповідним позовом.
Крім того, суди зазначили, що ліквідатору ПП "ТУФ "Феріде" у 2016 році були відомі обставини щодо перебування у власності ПП "Феріде Плаза" приміщення, яке раніше належало ПП "ТУФ "Феріде", однак дій щодо звернення до суду із позовом про витребування відповідного майна ліквідатором боржника, арбітражним керуючим Горбачем С.Ф. вчинено не було.
Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області 25.02.2021 (дата вхідного штампа на позовній заяві) із позовом про витребування майна із пропуском позовної давності за відповідними позовними вимогами.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
8. 14.09.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Стандарт") ліквідатором ПП "ТУФ "Феріде", арбітражним керуючим Луценком Р.О. надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 31.05.2021, ухвалити нове рішення, яким позов про витребування майна задовольнити.
9. Підставами касаційного оскарження ліквідатор ПП "ТУФ "Феріде", арбітражний керуючий Луценко Р.О. зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
10. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 257 та частини першої статті 261 ЦК України у подібних правовідносинах.
При цьому, скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на особливості правовідносин, які склалися у справі, а саме зміну характеристик об`єкту нерухомого майна (адреси, площі та цільового призначення) після його вибуття з власності боржника.
11. Також арбітражний керуючий Луценко Р.О. наполягає на тому, що лише із висновку додаткової комісійної судової будівельно-технічної та оціночно- будівельної експертизи від 30.05.2018 № 10283/10284/16-42, який міститься в матеріалах справи, попередній ліквідатор ПП "ТУФ "Феріде" міг довідатися про порушення права власності ПП "ТУФ "Феріде" та про особу, яка його порушила, а саме ПП "Феріде Плаза".
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
12. До Верховного Суду від ПП "Феріде Плаза" та Приватного підприємства "Іствін" надійшли відзиви на касаційну скаргу ліквідатора ПП "ТУФ "Феріде", арбітражного керуючого Луценка Р.О., в яких зазначено про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права та наведено прохання відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги і залишити без змін оскаржені судові рішення.
13. Також від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора ПП "ТУФ "Феріде", арбітражного керуючого Луценка Р.О., в якому підтримано доводи касаційної скарги.
В. Розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід судді.
14. 27.01.2022 Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подано заяву про відвід судді Білоуса В.В. від розгляду справи № 902/1156/15 (902/170/21).
15. У судовому засіданні розглянуто цю заяву та постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоуса В.В. від розгляду справи № 902/1156/15 (902/170/21).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
16. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку щодо наявності порушених прав боржника та правових підстав для звернення ліквідатора боржника до суду із позовною заявою у справі № 902/1156/15(902/170/21) про витребування майна. Водночас, суд першої інстанції застосував за заявою відповідача положення статті 267 ЦК України щодо наслідків спливу позовної давності та відмовив у позові саме з підстав спливу позовної давності, з чим погодився суд апеляційної інстанції.
19. Судова колегія також погоджується з цими висновками судів з огляду на таке.
20. Скаржник у касаційній скарзі посилався на те, що попередній ліквідатор ПП "ТУФ "Феріде" міг довідатися про порушення права власності ПП "ТУФ "Феріде" та про особу, яка його порушила, лише із висновку додаткової комісійної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 30.05.2018 № 10283/10284/16-42.
21. Але такі доводи стосовно початку перебігу строку позовної давності є безпідставними у зв`язку з наступним.
22. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання застосування строків позовної давності до вимог про витребування майна в межах справи про банкрутство.
23. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
24. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
25. Верховний Суд зауважує, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
26. До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16.
27. Колегія суддів звертає увагу також на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, предметом судового розгляду в якій була вимога ліквідатора фізичної особи - підприємця про витребування з володіння фізичної особи громадянина та визнання права власності на майно банкрута, з підстав визнання судом недійсними результатів аукціону, на якому був здійснений продаж майна банкрута, та договору купівлі-продажу майна, укладеного між арбітражним керуючим і переможцем за результатами проведеного аукціону.
28. У постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшла висновків, що для суб`єкта підприємницької діяльності, як сторони правочину (договору), днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Така ж правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19 (910/13186/20).
29. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012 сформовано висновок про те, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.
30. Враховуючи, що ані Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ані чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), Верховний Суд акцентував, що при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19 (910/13186/20), від 30.04.2020 у справі № 5023/5847/11.
31. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (постанова Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13806-2012).
32. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
33. Колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, в якій наведено висновок, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
34. Також слід відзначити, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
35. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
36. Отже, враховуючи наведені правові позиції та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів про те, що початок перебігу строку позовної давності, у цьому випадку, належить обчислювати саме від дня вибуття спірного майна з володіння власника. Так, судами встановлено, що ПП "ТУФ "Феріде" ще у 20212 році було відомо про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011, на підставі якого право власності на оспорюване майно було зареєстровано за ОСОБА_1, а тому з 2012 року мало право на звернення до суду із відповідним позовом. Хоча реалізувало його (право на звернення до суду із позовом) лише 25.02.2021, тобто подало позов зі спливом позовної давності, що в силу частини четвертої статті 267 ЦК України з урахуванням заяви відповідача про сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
37. Судова колегія відзначає, що Верховним Судом у справі № 902/1156/15 неодноразово висловлювалася позиція стосовно того, що ліквідатор мав повний обсяг інформації щодо факту вибуття спірного майна від боржника та його знаходження саме у ПП "Феріде Плаза", однак не здійснив заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, на виконання вимог статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (постанови від 05.07.2018, від 18.06.2019). При цьому, оскільки: 1) при зверненні з віндикаційним позовом у справі, що нині переглядається, ліквідатор наполягав на не пропущенні строку позовної давності, 2) не наводив жодних доводів про поважність причин пропуску позовної давності, а лише в суді касаційної інстанції виклав у письмових поясненнях певні обставини стосовно поважності причин пропущення позовної давності (які в силу положень статті 300 ГПК України не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції, як і не можуть бути оцінені відповідні докази на підтвердження цих обставин), то судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовано положення статей 257, 261, 267 ЦК України, а наведені в касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження.
38. Також, на переконання колегії суддів, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", будучи забезпеченим кредитором у справі про банкрутство ПП "ТУФ "Феріде", своєчасно не вжило достатніх дій (спрямованих на зміну ліквідатора боржника і спонукання їх (ліквідаторів) до вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута) для захисту своїх прав як кредитодавця, так і опосередковано для захисту прав боржника, з метою повернення об`єкту нерухомості до ліквідаційної маси банкрута.