ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 562/2815/18
провадження № 51-4838км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Цісар І.В. на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2021 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 липня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018180130000316, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомЗдолбунівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком цього ж суду від 07 травня 2018 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 7 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання - з 02 березня 2021 року (засуджений взятий під варту в залі суду).
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 06 липня 2021 року залишив вирок суду першої інстанції без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 07 червня 2018 року під час огляду місця події, який проводився в період часу з 22:49 до 23:00 у м. Здолбунові Рівненської області на ділянці тротуарної дороги між будинком № 40 на вул. Шкільній та Здолбунівською ЗОШ № 6, дістав із внутрішньої кишені своєї нижньої білизни і добровільно видав працівникам поліції два згортки сліп-пакетів із порошкоподібною речовиною, до складу якої входить метамфетамін загальною масою 0,162 г, що належить до психотропних речовин, обіг яких обмежено, які засуджений за не встановлених органом досудового розслідування обставин умисно незаконно придбав та зберігав для власних потреб без мети збуту.
Крім того, ОСОБА_1 23 жовтня 2019 року близько 17:00, перебуваючи неподалік стоматологічної клініки "Дентист" на вул. Шевченка в м. Здолбунові, шляхом привласнення знайденого придбав без мети збуту пластикову баночку, в якій містився особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 8,25 г у перерахунку на висушену речовину, яку в подальшому переносив, зберігаючи при собі, без мети збуту, до моменту добровільної видачі працівникам поліції під час огляду місця події, проведеного цього ж дня в період часу з 17:55 до 18:40 поблизу будинку № 236 на вул. Шевченка у м. Здолбунові.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Цісар І.В. ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягли незаконне засудження підзахисного.Указує на те, що суд не дав належної оцінки доказам, а тому безпідставно визнав допустимими та поклав в основу вироку докази, отримані з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зокрема, вказує на недопустимість даних, що містяться в протоколах огляду місця події, в ході яких фактично були проведені особисті обшуки засудженого, а вилучені психотропний засіб та наркотична речовина оформлені заявами про добровільну видачу, а також даних висновку експерта № 2.1-529/18 від 19 червня 2018 року, оскільки в ОСОБА_1 вилучено два пакетики з наркотичною речовиною, а на експертизу надано три пакетики, що може свідчити про заміну їх вмісту. Звертає увагу, що ОСОБА_1 під час вказаних слідчих дій не були роз`яснені його процесуальні права, що свідчить про отримання доказів унаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Вказує, що місцевий суд не розглянув клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими, а апеляційний суд залишив поза увагою істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вважав, що підстав длязадоволення касаційної скарги немає.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Доводи захисника Цісар І.В. про незаконність засудження ОСОБА_1 завчинення інкримінованих злочинів аналогічні доводам її апеляційної скарги, які були перевірені в суді апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були досліджені в суді першої інстанції, можливо дійти висновку, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин та наркотичних засобів за обставин, установлених судом і викладених у вироку, ґрунтується на доказах, яким суд дав належну оцінку.
А саме, винуватість засудженого в тому, що він 07 червня 2018 року незаконно придбав та зберігав без мети збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін масою 0,162 г, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що вони як оперуповноважені поліції УПН ГУНП в Рівненській області проводили оперативно-розшукові заходи та виявили підозрілого чоловіка, який представився ОСОБА_1 та повідомив про наявність у нього забороненої речовини, у зв`язку з чим було викликано слідчо-оперативну групу та запрошено понятих. На пропозицію слідчого ОСОБА_1 добровільно написав заяву про видачу працівникам поліції наркотичних засобів та дозвіл на огляд своїх речей, після чого з кишені нижньої білизни дістав два згортки сліп-пакетів із порошкоподібною речовиною білого кольору, які було вилучено, поміщено до спеціального пакета Національної поліції України та скріплено підписами понятих і слідчого. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які брали участь під час цієї слідчої дії як поняті, підтвердили обставини, за яких у їх присутності ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції два поліетиленові пакетики з порошкоподібною речовиною, які запакували до спеціального пакета. Підтвердили також, що ОСОБА_1 добровільно написав заяву про дозвіл на огляд його речей, та заперечили будь-який примус щодо нього.
Показання цих свідків обґрунтовано визнано судом достовірними та покладено в основу обвинувачення ОСОБА_1, оскільки вони об`єктивно узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема, підтверджуються даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 07 червня 2018 року з доданими схемою і фототаблицею, у яких зафіксовано місце вчинення злочину та відображено обставини, за яких ОСОБА_1 добровільно видав два згортки сліп-пакетів із порошкоподібною речовиною білого кольору; даними висновку експерта № 2.1-529/18 від 19 червня 2018 року про те, що у наданій на дослідження речовині виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін масою 0,162 г; показаннями експерта ОСОБА_7, який у судовому засіданні підтвердив цей висновок.
Посилання захисника на недопустимість висновку експерта № 2.1-529/18 від 19 червня 2018 року через те, що у ОСОБА_1 вилучено два пакетики з наркотичною речовиною, а на експертизу надано три, що, на переконання сторони захисту, може свідчити про заміну їх вмісту, є непереконливими. Як видно зі змісту цієї еспертизи, для дослідження було надано спеціальний пакет Національної поліції України № 0010251, в якому містилися два сліп-пакети, вилучені в ОСОБА_1 . Цілісність спецпакета не була порушена, він був опечатаний та забезпечував зберігання об`єктів дослідження і запобігав несанкціонованому доступу до них. У ході відкриття упаковки було встановлено, що в одному із сліп-пакетів було згорнуто три пакети прямокутної форми із прозорого полімерного матеріалу з пазовим замком, у двох з яких була наявна порошкоподібна речовина білого кольору, і один порожній пакетик, а в іншому згортку містився один пакетик із порошкоподібною речовиною білого кольору. Наведене свідчить про те, що під час експертизи було досліджено саме ту речовину, яку було вилучено в ОСОБА_1 . У судовому засіданні експерт ОСОБА_7 підтримав висновок та пояснив про такі ж обставини, що зазначені в експертизі.
Свою вину у придбанні та зберіганні без мети збуту 23 жовтня 2019 року особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу масою 8,25 г ОСОБА_1 не заперечував та пояснив у судовому засіданні про обставини, за яких він вчинив злочин та надалі добровільно видав наркотичний засіб працівникам поліції. Крім цих показань, винуватість засудженого за вказаним епізодом підтверджується даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 23 жовтня 2019 року з доданими схемою та фототаблицею, у яких зафіксовано місце вчинення злочину і відображено обставини, за яких ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції наркотичний засіб; даними висновку експерта № 2.1-1088/19 від 22 листопада 2019 року про належність дослідженої речовини до особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу масою 8,25 г у перерахунку на висушену речовину; показаннями експерта ОСОБА_8, яка в судовому засіданні підтвердила цей висновок.
Таким чином, суд, безпосередньо дослідивши докази та надавши їм належної оцінки, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку.
Що стосується доводів у касаційній скарзі про недопустимість даних, що містяться в протоколах огляду місця події, оскільки, на переконання сторони захисту, працівниками поліції фактично було проведено не огляди місця події, а особисті обшуки засудженого, а вилучення заборонених речовин оформлено заявами про їх добровільну видачу, то вони є непереконливими. Перевіркою матеріалів провадження не встановлено, щоб в ході цих слідчих дій були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставами для визнання отриманих доказів недопустимими. Зі змісту протоколів огляду місця події видно, що ОСОБА_1 без будь-якого примусу видав працівникам поліції наявні при ньому заборонені речовини, а також добровільно власноручно написав заяви, в яких надав дозвіл на проведення огляду. При цьому, як видно з зазначених документів, жодних зауважень та скарг ОСОБА_1 не висловлював, зокрема, не вказував про незабезпечення його захисником. Крім того, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що у зв`язку зі зверненням ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій з боку працівників поліції було проведене службове розслідування, за результатом якого відомості, що стали приводом для проведення службового розслідування, не підтвердилися.
За наведених обставин підстав вважати недопустимими дані, які містяться у протоколах огляду місця події від 07 червня 2018 року та 23 жовтня 2019 року, немає. З огляду на це відсутні підстави вважати недопустимими і похідні докази: висновки судово-хімічних експертиз щодо вилучених під час цих оглядів наркотичного засобу та психотропної речовини.
З приводу посилання захисника на порушення права на захист ОСОБА_1 під час указаних слідчих дій, оскільки йому не були роз`яснені його процесуальні права, що свідчить про отримання доказів унаслідок істотного порушення прав і свобод людини, то слід звернути увагу на те, що останній добровільно брав участь під час оглядів місця події. До того ж необхідно зауважити, що і після вилучення у нього психотропних речовин й наркотичних засобів ОСОБА_1 працівниками поліції не затримувався.
Відсутні підстави вважати, що в цьому кримінальному провадженні під виглядом оглядів місця події були проведені особисті обшуки особи. Як видно зі змісту протоколів огляду місця події, всі предмети, які були вилучені з місця події, ОСОБА_1 самостійно діставав зі своїх кишень та добровільно видавав у присутності понятих.
З приводу доводів захисника про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання сторони захисту про визнання недопустимими окремих доказів, а саме протоколів огляду місця події, заяви ОСОБА_1 про дозвіл на проведення особистого огляду та висновку експерта щодо наркотичної речовини, то необхідно звернути увагу, що місцевий суд дослідив зазначені докази як кожен окремо, так і в сукупності з іншими доказами, при цьому обґрунтував мотиви, з яких узяв до уваги одні докази та відкинув інші, зазначивши про це у вироку. За таких обставин відсутність окремого процесуального рішення за вищезазначеними клопотаннями сторони захисту не вплинула на законність ухваленого вироку щодо ОСОБА_1 .
Під час розгляду кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника Цісар І.В. апеляційний суд належним чином перевірив викладені в скарзі доводи та навів в ухвалі докладні підстави прийнятого рішення.
Судові рішення, ухвалені щодо ОСОБА_1, є законними та обґрунтованими, вирок за своїм змістом відповідає приписам ст. 374 КПК, а ухвала суду апеляційної інстанції - ст. 419 КПК.
Неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні не допустили.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд