Окрема думка судді К. М. Пількова
стосовно мотивів постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022
у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20)
1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 18.01.2022 залишила без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Край Проперті" - без задоволення.
2. Погоджуючись в цілому з прийнятим рішенням, не можу погодитись с окремими висновками у питаннях права, якими Велика Палата мотивувала своє рішення.
Стосовно тлумачення частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку"
3. У пунктах 93, 94 Велика Палата констатувала, що норми ЦК України та Закону України "Про іпотеку", які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку декількома іпотекодателями декількох об`єктів нерухомого майна і кредитор мав право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх усіх, якщо їхня сукупна вартість була необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі. Тобто законодавець пов`язав задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не означає, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку має наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.
4. Однак, далі у пунктах 99, 100 Велика Палата виснувала, що у разі якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін. Отже у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.
5. Вважаю такий висновок помилковим. При тлумаченні положення частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" у відповідній редакції слід було виходити з того, що у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені одним або декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки чи всіх предметів іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати виконання зобов`язання боржником та/або звернути стягнення на інші предмети іпотеки в частині, що залишилася невиконаною.
Іншими словами, звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі позасудове, припиняє основне зобов`язання та відповідні йому забезпечення тільки в частині, яка відповідає вартості майна, на яке звернено стягнення. Відповідно, коли у частині четвертій статті 36 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яку застосовували суди у цій справі, йдеться про завершення позасудового врегулювання, то мова йде про завершення позасудового врегулювання зобов`язання в сумі вартості майна, обтяженого іпотекою, на яке було звернено стягнення шляхом позасудового врегулювання. Саме в цьому розмірі недійсними є будь-які наступні вимоги іпотекодержателя до боржника в основному зобов`язанні.
6. Таке тлумачення відповідає принципу обов`язковості договору та засадничому положенню статті 526 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
7. Таке тлумачення відповідає також логіці змін законодавчого регулювання.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 № 2478-VIII, було, зокрема, замінено частину четверту статті 36 Закону України "Про іпотеку" (яку у цій справі застосовували суди)
"Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними."
на чотири частини такого змісту:
"Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: