ОКРЕМА ДУМКА
суддів Верховного Суду Британчука В.В., Гриціва М.І., Золотнікова О.С., Сімоненко В.М.,Ситнік О.М., Ткача І.В., Штелик С.П. на ухвалу від 02 лютого 2022 року про прийняття Великою Палатою Верховного Суду (далі - Велика Палата) до розгляду кримінального провадження закасаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2020 року.
(справа № 756/10060/17, провадження № 13-3кс22)
Судові рішення та зміст касаційної скарги
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати вищевказані судові рішення і кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Зазначає, що наявними у справі доказами не доведено його винуватості у вчинені інкримінованого злочину, а висновки місцевого суду ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах.
На його думку, недопустимим доказом є висновок судово-медичної експертизи трупа потерпілого № 1136/2, зроблений на підставі постанови слідчого від 07 травня 2017 року, який не входив до визначеної групи слідчих, у ній зазначено іншу фабулу кримінального правопорушення, і про проведення цієї експертизи сторону захисту було повідомлено лише після закінчення досудового розслідування. Також стверджує, що недопустимим доказом є висновок повторної судово-медичної експертизи № 031-203-2019, оскільки у його основу покладено висновок попередньої експертизи. Вважає, що під час досудового слідства не було проведено огляду місця події, показання свідків суперечливі, інші наявні у провадженні докази не спростовують його версії про непричетність до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. На думку засудженого, апеляційний суд в ухвалі не спростував доводів, наведених у його апеляційній скарзі.
Мотиви передачі кримінального провадження Великій Палаті на розгляд
14 грудня 2021 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Касаційний кримінальний суд) ухвалила передати на підставі ч. 5 ст. 4341 КПК кримінальне провадження на розгляд Великої Палати.
Колегія суддів в ухвалі зазначила, що відповідно до матеріалів провадження слідчий Оболонського управління поліції, за постановою якого проведено першу судово-медичну експертизу, не входив до складу слідчої групи.
Із правової позиції, викладеної в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 07 серпня 2019 року у справі № 555/456/18 у подібних правовідносинах, випливає таке. Якщо рішення, на підставі якого проводилось експертне дослідження, прийняте слідчим, що не входить до групи слідчих, яким доручено розслідування, то висновок експерта є недопустимим доказом.
Не погоджуючись з таким підходом, колегія суддів вважає, що питання у цьому провадженні становить виключну правову проблему, оскільки стосується концептуального підходу до визначення допустимості/недопустимості доказів, та сформульоване правило не пов`язано із забезпеченням прав і свобод особи і зосереджено на тих особах які проводили ті чи інші процесуальні дії.
На думку колегії суддів, суд, який вирішує питання про допустимість доказів, в першу чергу має врахувати права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.
Зазначає, що Конституція України, положення національного законодавства і будь-яких міжнародних договорів, що визначають стандарти справедливого розгляду у кримінальних справах, не передбачають права особи вимагати розслідування певним слідчим.
Сам факт призначення експертизи слідчим, що не входить до складу групи, якій доручено розслідування, не призводить до звуження прав сторони захисту, та не впливає на проведення експертизи та її висновки.
Проаналізувавши судову практику Касаційного кримінального суду, висновки, зроблені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Маслова та Налбандов проти Росії" від 24 січня 2008 року № 839/02 і ""R.B. v. Estonіa" від 22 червня 2021 року № 22597/16,колегія суддів вважає, що правильним буде такий висновок: "Призначення експертизи слідчим, що не входить до складу групи слідчих, яким доручене розслідування, є порушенням кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про допустимість висновку експерта, отриманого внаслідок такого порушення, суд має взяти до уваги доводи сторін, яким чином це порушення позначилося на забезпеченні прав і свобод сторони захисту чи інших учасників судового процесу, передбачених правовими положеннями, згаданими в частині 1 ст. 87 КПК, і у разі встановлення зв`язку між цим порушенням і порушенням відповідних прав і свобод, визначити та навести в рішенні відповідні мотиви, чому він вважає чи не вважає такі наслідки для прав і свобод особи істотними".