УХВАЛА
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 756/10060/17
провадження № 13-3кс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2020 року і
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржених судових рішень
За вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців.
Суди визнали доведеним, що 22 квітня 2017 року близько 23:30 на проспекті Героїв Сталінграду, 20а в м. Києві ОСОБА_2 на ґрунті неприязних відносин умисно завдав численних ударів кулаками в голову ОСОБА_3, заподіявши цим тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.
Зазначає, що наявними у справі доказами не доведено його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах.
На його думку, недопустимим доказом є висновок судово-медичної експертизи трупа потерпілого № 1136/2, що проведена на підставі постанови слідчого від 07 травня 2017 року, оскільки ця постанова винесена слідчим, що не входив до визначеної групи слідчих, у ній зазначена інша фабула кримінального правопорушення, і про проведення цієї експертизи сторону захисту було повідомлено лише після закінчення досудового розслідування. Висновок повторної судово-медичної експертизи № 031-203-2019 ОСОБА_1 вважає недопустимим доказом з огляду на те, що в його основу покладено висновок попередньої експертизи.
Посилається засуджений і на те, що під час досудового розслідування не було проведено огляду місця події, показання свідків є суперечливими й інші наявні у справі докази не спростовують його доводів про непричетність до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд, на думку ОСОБА_1 не дав в ухвалі вичерпних відповідей на аргументи, наведені в його апеляційній скарзі.
Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
14 грудня 2021 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - колегія суддів, Касаційний кримінальний суд, ККС) ухвалила на підставі частини 5 статті 4341 КПК передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати, оскількивоно містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів в ухвалі зазначила, що відповідно до матеріалів провадження слідчий Оболонського управління поліції, за постановою якого проведена судово-медична експертиза, не входив до складу слідчої групи.
Із правової позиції, викладеної в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 7 серпня 2019 року у справі № 555/456/18, у подібних правовідносинах випливає таке: якщо рішення, на підставі якого проводилось експертне дослідження, прийняте слідчим, що не входить до групи слідчих, яким доручено розслідування, то висновок експерта є недопустимим доказом.
Не погоджуючись із такою позицією, колегія суддів вважає, що питання у цій справі становить виключну правову проблему, оскільки стосується концептуального підходу до визначення допустимості/недопустимості доказів, а сформульоване в зазначеній вище постанові правило не пов`язано з забезпеченням прав і свобод особи і зосереджено на особах, котрі проводили ті чи інші процесуальні дії.
На думку колегії, суд, який вирішує питання щодо допустимості доказів, насамперед має враховувати права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.
Зазначає, що Конституція України, положення національного законодавства і чинних міжнародних договорів, що визначають стандарти справедливого розгляду у кримінальних справах, не передбачають права особи вимагати розслідування певним слідчим.
Сам факт призначення експертизи слідчим, що не входить до складу групи, якій доручено розслідування, на переконання колегії суддів, не призводить до звуження прав сторони захисту, безпосередньо не впливає на порядок проведення експертного дослідження, достовірність і точність висновків.
Колегія також не погоджується з підходом Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду (далі - Об`єднана палата), висловленим в ухвалі від 21 жовтня 2021 року про повернення кримінального провадження на розгляд колегії. Як встановлено Об`єднаною палатою, правовідносини у цьому кримінальному провадженні подібні тим, які дали підстави для висновку Суду у справі № 555/456/18. Водночас Об`єднана палата дійшла висновку, що питання застосування статті 87 КПК "має вирішуватися у конкретному провадженні, виходячи з установлених судом фактичних обставин".
Колегія ККС вважає, що питання про те, застосовувати чи не застосовувати правила про недопустимість доказів у подібних обставинах, законодавець не залишив на розсуд чи суб`єктивне внутрішнє переконання суду. Якщо обставини, що є важливими для вирішення питання про допустимість доказів, у двох справах є ідентичними, то правило про допустимість доказу має застосовуватися однаково. Інакше зміст принципу однакового застосування закону втрачає свій сенс. Тому утвердження саме такого підходу до застосування правил про докази колегія вважає другою виключною правовою проблемою, що дає підстави для передачі справи до Великої Палати.