У Х В А Л А
2 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 761/25659/21
провадження № 14-4цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т.О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України"), ОСОБА_1, Кабінету Міністрів України про припинення дії контракту за касаційною скаргою Національного агентства на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У липні 2021 року Національне агентство звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просило припинити дію контракту від 29 квітня 2021 року № 1, укладеного АТ "НАК "Нафтогаз України" із головою правління АТ "НАК "Нафтогаз України" Вітренком Ю. Ю.
2. Позов мотивований тим, що Національне агентство, реалізуючи повноваження, передбачені нормами Закону України "Про запобігання корупції", та враховуючи численні повідомлення про можливе порушення ОСОБА_1 вимог статті 26 Закону України "Про запобігання корупції", здійснило перевірку вказаних обставин.
3. На переконання Національного агентства, укладання ОСОБА_1 трудового договору (контракту) із АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснено всупереч пункту 1 статті першої статті 26 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки на ОСОБА_1 розповсюджувались обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції". Ці обставини є підставою для припинення вказаного контракту відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про запобігання корупції" та пункту 7-1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
4. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, Національному агентству відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено Національному агентству, що з вказаними позовними вимогами слід звертатись у порядку адміністративного судочинства.
5. Суд першої інстанції зазначив, що згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про запобігання корупції" Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. За статтею 26 Закону України "Про запобігання корупції" у разі виявлення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, Національне агентство звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним.
6. З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги положення статей 2, 4, 19, 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), правовий статус сторін по справі, суд дійшов висновку, що спір, який існує між сторонами, є публічно - правовим і повинен розглядатись у порядку адміністративного судочинства. Крім того, суд врахував, що підставою для укладання контракту від 29 квітня 2021 року № 1 було розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року № 370-р "Питання річних загальних зборів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
7. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, зокрема, зазначив, що звертаючись до суду з позовом про припинення дії контракту і мотивуючи такий позов порушеннями статті 26 Закону України "Про запобігання корупції", суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту державних інтересів або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідків порушення відповідних норм і правил. У даному випадку дії Національним агентством здійснюються ним як суб`єктом владних повноважень у визначеному законом порядку. Зокрема, такий орган, що наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то і подальше звернення до суду з позовом про припинення дії контракту зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
8. У жовтні 2021 року Національне агентство подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
9. Ухвалою від 8 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 12 січня 2022 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки Національне агентство оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, вказуючи, що порушені у позові питання повинні розглядатись в порядку саме цивільного судочинства.
10. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
- Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
11. Оскільки підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з мотивів порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, прямо обмежені законодавцем у процесуальному законі, справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного з перелічених у цій нормі випадків справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
12. Національне агентство, обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказує на ряд справ, розгляд яких відбувався в межах цивільної чи господарської юрисдикції, стверджуючи про подібність обставин цих справ зі справою № 761/25659/21. Зокрема, вказує на справи № 911/1314/21, № 631/404/20, № 759/9875/21 та № 911/2825/18.
13. У справах № 631/404/20 та № 759/9875/21,Національне агентство просило визнати недійсними цивільно-правові договори (виконання робіт, договорів оренди земельних ділянок), укладені з фізичними особами, у справі № 911/1314/21 Національне агентство просило суд визнати недійсними договори, укладені міською радою та юридичною особою, а у справі № 911/2825/18спір виник між тими ж сторонами, що і у справі № 911/1314/21, однак щодо інших договорів.
14. Аналізуючи критерії визначення подібності правовідносин для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 24-26, 31-32 постанови) звертала увагу на те, що:
15. "…слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось;такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
16. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
17. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.
18. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
19. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини)".
20. Щодо змісту спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зазначає про те, що як у цій справі, так і у справах № 911/1314/21, № 631/404/20, № 759/9875/21 та № 911/2825/18 Національне агентство звернулося до суду як спеціально уповноважений суб`єкт у сфері протидії корупції в межах наданих йому Законом України "Про запобігання корупції" прав реагування у випадку виявлення правочину, що, на його думку, має ознаки укладеного внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.
21. Вид укладеного правочину, суб`єктний склад спірного правочину в такому разі не є визначальними для ознак подібності правовідносин, у яких виник відповідний спір.
22. Разом із цим, основним критерієм, за яким суди попередніх інстанцій вказали на юрисдикцію спору, є звернення з позовом у цій справі Національного агентства як спеціального суб`єкта. Висновки Великої Палати Верховного Суду щодо предметної чи суб`єктної юрисдикції у подібних спорах відсутні; водночас оскарження судових рішень учасником справи відбулося саме у зв`язку із порушенням, на його думку, правил юрисдикції під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.
23. Отже, наведені у частині шостій статті 403 ЦПК України випадки, у разі наявності хоча б одного з яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відсутні.
24. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
25. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
26. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Необхідності викликати учасників справи для надання пояснень у справі немає.
27. Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
28. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду