П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
Провадження № 11-167сап21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої Рогач Л. І.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткача І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
представниці Вищої ради правосуддя Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 01 квітня 2021 року № 757/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 01 квітня 2021 року № 757/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що ВРП не взяла до уваги доводи судді щодо неналежних доказів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Омокс" (далі - ТОВ "Омокс") на підтвердження понесених ним збитків у період дії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року у справі № 757/45225/18-ц, а саме консультативно-інформаційного висновку від 03 лютого 2021 року № 5-ЕР. Крім того, при повторному розгляді скарги судді ВРП не навела достатніх мотивів свого рішення в частині відхилення аргументів судді та наданих нею доказів. Оскаржуване рішення ВРП не містить мотивів висновку про те, що для ТОВ "Омокс" настали "істотні негативні наслідки" та не обґрунтовує причинно-наслідковий зв`язок між діями судді та наслідками цих дій, що суперечить вимогам частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
3. Скаржниця вказала, що суддя не підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за ухвалене ним рішення внаслідок звичайної недбалості. Проте встановивши в діях судді ОСОБА_1 наявність грубої недбалості, яку ВРП вбачає в порушенні вимог статей 150, 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), цей орган не мотивував причини відхилення доводів судді про можливу звичайну недбалість її дій, обумовлену великим навантаженням на суддю.
4. На переконання ОСОБА_1, застосоване до неї дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є непропорційним, а ВРП належним чином не обґрунтувала застосування такого суворого виду стягнення. При цьому неврахування позитивної характеристики судді, значного стажу її роботи та відсутності дисциплінарних стягнень у минулому при визначенні виду дисциплінарного стягнення з огляду на характер та наслідки проступку суперечать принципу пропорційності.
5. Скаржниця також зазначила, що не погоджується з висновком ВРП про те, що зміна кваліфікації вчиненого суддею дисциплінарного проступку не є підставою в цьому випадку для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді, оскільки зміна ВРП кваліфікації дій судді обумовлена встановленням меншого, з урахуванням пом`якшувальних обставин, обсягу та кількості вчинених суддею порушень, які можна було кваліфікувати як дисциплінарні проступки порівняно з тими, які встановила Друга Дисциплінарна палата ВРП під час розгляду дисциплінарної справи. При цьому аналогічний висновок був наведений і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2020 року за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20.
6. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить визнати протиправним і нечинним рішення ВРП від 01 квітня 2021 року № 757/0/15-21.
Позиція ВРП
7. 22 червня 2021 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому зазначила, що вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою.
8. На думку ВРП, під час ухвалення оскаржуваного рішення вона діяла в межах своїх дискреційних повноважень, належним чином аргументувала та мотивувала рішення в частині залишення без змін виду стягнення, а відтак доводи скаржниці про те, що дисциплінарне стягнення не відповідає принципу пропорційності, є безпідставними. При цьому оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, в рішенні наведені посилання на підстави та мотиви, з яких рішення дисциплінарного органу залишено без змін, у тому числі в частині застосованого виду стягнення.
9. Водночас, на переконання ВРП, скаржниця не навела підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідно до статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
10. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду, а оскаржуване рішення ВРП - без змін.
Рух скарги
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 травня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 01 квітня 2021 року № 757/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19.
12. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 23 червня 2021 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13. Скаржниця, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання Великої Палати Верховного Суду повторно не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
14. У судовому засіданні 13 січня 2022 року представниця ВРП просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Обставини, установлені матеріалами справи
15. Указом Президента України від 20 лютого 2010 року № 200/2010 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Печерського районного суду міста Києва. Указом Президента України від 20 листопада 2017 року № 348/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
16. 28 вересня 2018 року до ВРП за вхідним № 1003/0/13-18 надійшла скарга ТОВ "Омокс", подана адвокатом Ковалевською К. М., на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду клопотання про забезпечення позову у справі № 757/45225/18-ц.
У скарзі зазначено, що ОСОБА_1 постановила невмотивовану ухвалу від 14 вересня 2018 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ТОВ "Омокс" майно в межах заявлених позовних вимог у розмірі 150 млн грн. Автор скарги також указав, що вжитими заходами забезпечення позову заподіяно шкоду ТОВ "Омокс", оскільки фактично зупинено господарську діяльність товариства. Крім того, у скарзі зазначено, що суддя ОСОБА_1 несвоєчасно передала матеріали цивільної справи № 757/45225/18-ц до канцелярії суду, що унеможливило їх направлення до суду апеляційної інстанції в строк, визначений процесуальним законом. На порушення вимог процесуального законодавства суддя ОСОБА_1 станом на день подання дисциплінарної скарги не скасувала вжиті заходи забезпечення позову у зв`язку з неподанням відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 ЦПК України.
17. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 21 січня 2019 року № 165/2дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу за скаргою ТОВ "Омокс" стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами "а", "б" пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
18. 22 березня 2019 року адвокат Ковалевська К. М. подала доповнення до скарги на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 разом з додатками, згідно з якими: матеріали цивільної справи № 757/45225/18-ц були передані до канцелярії суду за відсутності судді на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) наявні судові рішення, які були ухвалені суддею в період її відсутності на роботі через тимчасову непрацездатність; 18 вересня 2018 року суддя постановила ухвалу, якою виправила описки в ухвалі від 14 вересня 2018 року, однак указану ухвалу надіслала до ЄДРСР лише 03 жовтня 2018 року.
19. Друга Дисциплінарна палата ВРП, урахувавши зазначені додаткові пояснення представниці скаржниці, ухвалою від 03 квітня 2019 року № 1040/2дп/15-19 за власною ініціативою відкрила дисциплінарну справу стосовно вказаної судді за ознаками в її діях дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об`єднала її з дисциплінарною справою, відкритою за скаргою ТОВ "Омокс".
20. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19 суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
21. 16 грудня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19.
22. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . ВРП прийняла рішення від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20, яким залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19 "Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
23. Не погодившись із рішенням ВРП від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20, ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Великої Палати Верховного Суду.
24. Велика Палата Верховного Суду постановою від 23 листопада 2020 року у справі № 11-125сап20 скасувала рішення ВРП від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 грудня 2019 року про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
25. Перевіривши доводи скарги судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1, матеріали дисциплінарної справи, врахувавши висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 11-125сап20, ВРП прийняла рішення від 01 квітня 2021 року № 757/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 грудня 2019 року № 3278/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
26. ВРП указала, що її Друга Дисциплінарна палата під час розгляду дисциплінарної справи встановила такі обставини.
26.1. 12 вересня 2018 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла заява Метюшева А. С. як представника ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви (справа № 757/45225/18-ц).
26.2. Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 14 вересня 2018 року в порядку забезпечення майбутнього позову накладено арешт на належні ТОВ "Омокс", ОСОБА_4, ОСОБА_5 грошові кошти, рухоме і нерухоме майно в межах заявлених позовних вимог у розмірі 150 млн грн.
26.3. Задовольняючи зазначену заяву, суддя ОСОБА_1 виходила з того, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 "здійснює спільну інвестиційну діяльність, спрямовану на будівництво в селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області низки багатоквартирних будинків, розташованих на АДРЕСА_1", "Проект Чайка 2", "Проект Чайка 3")".
26.4. За твердженням представника заявника, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на порушення домовленостей, які існували між партнерами, заснували ТОВ "Омокс", у якому ОСОБА_4 та ОСОБА_7 загалом володіють 80 % статутного капіталу з можливістю вирішального впливу на діяльність цього товариства. За весь період реалізації проектів заявником було внесено грошові інвестиції на загальну суму понад 150 млн грн, проте станом на дату подання заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 стверджує, що вказані кошти йому не повернуті, а грошові зобов`язання перед ним не виконані. У зв`язку із цим ОСОБА_3 має намір звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
26.5. 19 вересня 2018 року TOB "Омокс" подало апеляційну скаргу на ухвалу суду від 14 вересня 2018 року, проте матеріали справи № 757/45225/18-ц передані до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Печерського районного суду міста Києва лише 22 жовтня 2018 року та направлені до суду апеляційної інстанції 24 жовтня 2018 року.
26.6. Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року скасовано, а в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
27. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі № 757/45225/18-ц як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду вказаної заяви та постановлення за її наслідками процесуального рішення порушила норми процесуального законодавства.
27.1. Зокрема, Друга Дисциплінарна палата ВРП у своєму рішенні зазначила, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду заяви про забезпечення позову не вчинила жодної дії з метою належного дослідження доказів та не витребувала їх у заявника, хоча таке право надано суду частиною третьою статті 153 ЦПК України. Також суддя не взяла до уваги інтересів, прав відповідачів та третіх осіб у частині заборони їм вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, зокрема й реєстраційні дії щодо майна на загальну суму 150 млн грн, чим фактично блокувала господарську діяльність ТОВ "Омокс", у тому числі й виплату заробітної плати його працівникам.
27.2. Друга Дисциплінарна палата ВРП також вважала, що зміст ухвали судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 14 вересня 2018 року у справі № 757/45225/18-ц свідчить про те, що вона не містить посилання на те, чим керувалася суддя під час задоволення заяви про забезпечення позову, не конкретизовано, на підставі яких доказів суддя дійшла висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
27.3. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що зазначена ухвала є невмотивованою, про що свідчить формальний характер розгляду заяви про забезпечення позову, чим не забезпечено об`єктивного вирішення вказаного питання та прийняття справедливого рішення, що призвело до скасування рішення судом апеляційної інстанції.
27.4. Такі дії судді, на думку дисциплінарного органу, не мали характеру простої помилки, а є наслідком недбалого ставлення судді до службових обов`язків.
27.5. Друга Дисциплінарна палата ВРП також установила, що матеріали цивільної справи № 757/45225/18-ц були направлені до суду апеляційної інстанції зі значною затримкою (понад місяць), що тривалий час унеможливлювало розгляд апеляційної скарги ТОВ "Омокс" у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.
27.6. При цьому Друга Дисциплінарна палата ВРП підсумувала, що непередання матеріалів цивільної справи для їх скерування до суду апеляційної інстанції, невжиття суддею заходів зустрічного забезпечення в період з 19 вересня по 10 грудня 2018 року (строк дії арешту) призвело до значних збитків у зв`язку з неможливістю ТОВ "Омокс" здійснювати господарську діяльність, про що свідчить висновок експерта від 15 лютого 2019 року № 08/01-19.
27.7. Ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що незазначення належних мотивів, з яких суддя ОСОБА_1 виходила, задовольняючи заяву про забезпечення позову, свідчить про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
27.8. Направлення із значною затримкою (понад місяць) до суду апеляційної інстанції справи № 757/45225/18-ц, на думку Другої Дисциплінарної палати ВРП, свідчить про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).
27.9. Зважаючи на ту обставину, що у зв`язку з непереданням матеріалів цивільної справи для їх скерування до суду апеляційної інстанції та невжиттям суддею ОСОБА_1 заходів зустрічного забезпечення ТОВ "Омокс" було завдано значних збитків, Друга Дисциплінарна палата ВПР вважала, що в діях судді наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
27.10. Разом з тим Друга Дисциплінарна палата ВРП, ураховуючи надмірне навантаження судді, що зумовило несвоєчасне надання нею копії ухвали від 14 вересня 2018 року для її внесення до ЄДРСР, постановлення нею ухвал в інших справах, які містили описки, дійшла висновку, що зазначене не вплинуло на права і обов`язки сторін та не спричинило негативних наслідків, а отже, вважала, що в діях судді ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
28. При ухваленні оскаржуваного рішення від 01 квітня 2021 року № 757/0/15-21 ВРП виходила з того, що:
- кваліфікація Другою Дисциплінарною палатою ВРП дій судді за підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є помилковою, оскільки судове рішення містить мотиви задоволення заяви Метюшева А. С. як представника ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позову, а також підстави постановлення саме такого судового рішення, проте не містить посилання на конкретні докази, що невжиття заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог;
- суддею ОСОБА_1 не здійснювалася належна перевірка заяви про забезпечення позову на відповідність вимогам статей 150, 151 ЦПК України, а розгляд такої заяви мав формальний характер;
- Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла помилкового висновку щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, яке унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав), оскільки затримка в направленні матеріалів провадження до суду апеляційної інстанції після спливу строку апеляційного оскарження зумовлена, у тому числі, і певними об`єктивними причинами (надмірним навантаженням, тимчасовою непрацездатністю судді) та фактично не призвела до неможливості реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. При цьому після отримання справи судом апеляційної інстанції було здійснено її апеляційний розгляд і тим самим забезпечено реалізацію учасниками судового процесу процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків;
- Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла обґрунтованого висновку про те, що вжиті заходи забезпечення позову об`єктивно перешкоджали ТОВ "Омокс" у здійсненні господарської діяльності і тим самим спричинили істотні негативні наслідки;
- характер допущених суддею процесуальних порушень становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що призвело до істотних негативних наслідків). Указані порушення не потребують додаткової кваліфікації, оскільки непропорційне втручання в мирне володіння майном та неможливість розпоряджатися власним майном у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) розглядається як порушення права власності;
- розгляд суддею ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову не відповідає принципу верховенства права, а ухвала від 14 вересня 2018 року постановлена з грубим порушенням вимог статей 150, 151 ЦПК України, зазначене порушення вчинене внаслідок грубої недбалості та призвело до настання істотних негативних наслідків і викликало обґрунтований сумнів у здійсненні суддею правосуддя безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо.
29. ВРП також указала, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду вважає, що зміна кваліфікації допущеного суддею дисциплінарного проступку не вказує на наявність пом`якшувальних обставин для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді Другою Дисциплінарною палатою ВРП.
30. За висновком ВРП, основною кваліфікаційною ознакою є неправомірне втручання в права скаржника, яке не може бути оцінено інакше, ніж таке, що призвело до настання негативних наслідків. Водночас виключення частини кваліфікації, характер дій судді та негативні наслідки, зокрема порушення прав особи, на майно якої накладено арешт, не змінилися, що надає ВРП можливість оцінити дії судді за іншим складом дисциплінарного проступку та з урахуванням принципу пропорційності без зміни дисциплінарного стягнення.
31. ВРП зауважила, що вважає застосоване її Другою Дисциплінарною палатою до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців таким, що відповідає принципу пропорційності, що передбачений частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII та частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржниці
32. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
33. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
34. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
35. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
36. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
37. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
38. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
39. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
40. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
41. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
42. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
43. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
44. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою, навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції" (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства", заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайян проти Сполученого Королівства" та пункт 43 згаданого рішення у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства").
45. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
46. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
47. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
48. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.
49. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
50. Згідно з положеннями частин другої, п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи в засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.
51. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
52. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 01 квітня 2021 року були присутні 13 членів ВРП, з яких за результатами голосування всі 13 членів ВРП проголосували за прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії оскаржуваного рішення ВРП убачається, що воно підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
53. Отже, оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП.
54. Про засідання ВРП 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 належним чином повідомлена.Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП. Проте скаржниця повторно не з`явилась на засідання ВРП.
55. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 24 засідання ВРП від 01 квітня 2021 року.
56. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП. До того ж скаржниця про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП з підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, у своїй скарзі не зазначала.
57. Оцінюючи рішення ВРП від 01 квітня 2021 року № 757/0/15-21 щодо наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
58. ВРП та її дисциплінарний орган установили, що 12 вересня 2018 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла заява Метюшева А. С. як представника ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви (справа № 757/45225/18-ц).
59. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент постановлення суддею ухвали про забезпечення позову) забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
60. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
61. На підставі пункту 3 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
62. Отже, ухвала про забезпечення позову має містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
63. ВРП та її Друга Дисциплінарна палата установили, що ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 14 вересня 2018 року в порядку забезпечення майбутнього позову накладено арешт на належні ТОВ "Омокс", ОСОБА_4, ОСОБА_5 грошові кошти, рухоме і нерухоме майно в межах заявлених позовних вимог у розмірі 150 млн грн.
64. Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що у своїй ухвалі суддя ОСОБА_1 не вказала мотивів, якими керувалася під час задоволення заяви про забезпечення позову, не конкретизувала, на підставі яких доказів дійшла висновку, що невжиття заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
65. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
66. ВРП в оскаржуваному рішенні правильно вказала, що така кваліфікація дій судді є помилковою, оскільки зі змісту ухвали від 14 вересня 2018 року вбачається, що вказане судове рішення містить мотиви задоволення заяви Метюшева А. С. як представника ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позову, а також підстави постановлення саме такого судового рішення, проте не містить посилання на конкретні докази, що невжиття заходів може ускладнити або робити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, що не дає підстав для кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
67. Водночас Друга Дисциплінарна палата ВРП також установила, що Метюшев А. С. як представник ОСОБА_3, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не надав жодних документів, які б свідчили про вартість активів, вкладених ним у межах меморандуму про спільну інвестиційну діяльність, а також про підтвердження збитків у розмірі 150 млн грн, спричинених внаслідок невиконання відповідачами умов договору. Крім того, заява та додані до неї матеріали не містять доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. З-поміж іншого, у матеріалах справи відсутні відомості про наявність відкритих рахунків ТОВ "Омокс", на які судом було накладено арешт. Додані до заяви численні копії ухвал слідчих суддів про задоволення клопотань органу досудового розслідування в межах кримінального провадження були знеособлені, у зв`язку із чим неможливо встановити, чи був заявник потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
68. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
69. Таким чином, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Разом із цим вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність.
70. За висновками ВРП та її Другої Дисциплінарної палати, суддя ОСОБА_1 не здійснила належну перевірку заяви про забезпечення позову на відповідність вимогам статей 150, 151 ЦПК України, а розгляд такої заяви мав формальний характер.
71. Друга Дисциплінарна палата ВРП також установила, що 19 вересня 2018 року ТОВ "Омокс", 20 вересня 2018 року ОСОБА_7, ОСОБА_4 звернулися через Печерський районний суд міста Києва до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вказану вище ухвалу про забезпечення позову, проте матеріали цивільної справи № 757/45225/18-ц були направлені до суду апеляційної інстанції зі значною затримкою (понад місяць), що тривалий час унеможливлювало розгляд апеляційних скарг у порядку, передбаченому процесуальним законом.
72. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, яке унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав).
73. Разом із цим, як правильно вказала ВРП в оскаржуваному рішенні, затримка в направленні матеріалів провадження до суду апеляційної інстанції після спливу строку апеляційного оскарження зумовлена, у тому числі, й певними об`єктивними причинами (надмірним навантаженням, тимчасовою непрацездатністю судді) та фактично не призвела до неможливості реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оскільки після отримання справи судом апеляційної інстанції було здійснено її апеляційний розгляд і тим самим забезпечено реалізацію учасниками судового процесу процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
74. Отже, обґрунтованим є висновок ВРП про помилковість кваліфікації її Другою Дисциплінарною палатою дій судді ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, яке унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав).
75. Водночас у матеріалах дисциплінарної справи наявний висновок судового експерта від 15 лютого 2019 року № 08/01-19, з якого вбачається, що ТОВ "Омокс" у зв`язку з накладенням арешту на розміщені в банках грошові кошти понесло витрати, що мають ознаки загальновиробничих (умовно-постійних), за період з 19 вересня по 10 грудня 2018 року в розмірі 32 233 562 грн 05 коп. При цьому ТОВ "Омокс" дійсно мало можливість сплачувати податки та цільові збори до державного та місцевого бюджетів, однак було позбавлене можливості здійснювати розрахунки з контрагентами за виконані роботи і послуги, закуповувати будівельні матеріали для подальшого будівництва.
76. ВРП дійшла висновку, що розгляд суддею ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову не відповідає принципу верховенства права, а ухвала від 14 вересня 2018 року постановлена з грубим порушенням вимог статей 150, 151 ЦПК України, зазначене порушення вчинене внаслідок грубої недбалості та призвело до настання істотних негативних наслідків і викликало обґрунтований сумнів у здійсненні суддею правосуддя безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо.
77. За висновком ВРП, характер допущених суддею процесуальних порушень становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що призвело до істотних негативних наслідків), вказані порушення не потребують додаткової кваліфікації, оскільки непропорційне втручання в мирне володіння майном та неможливість розпоряджатися власним майном у практиці ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції розглядається як порушення права власності.
78. Як указано вище, дії судді ОСОБА_1 щодо постановлення ухвали про забезпечення позову від 14 вересня 2018 року були предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 11-125сап20.
79. У своїй постанові від 23 листопада 2020 року в указаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суддя ОСОБА_1 в ухвалі від 14 вересня 2018 року про вжиття заходів забезпечення позову:
- не навела обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ТОВ "Омокс" про стягнення матеріальної шкоди, завданої невиконанням грошових зобов`язань;
- не зазначила, чим керувався суд, визначаючи співмірність застосованого ним виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам;
- не вказала, яким чином суд пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір;
- не надала оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності таких вимог.
80. Крім того, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 допустила порушення норм процесуального права внаслідок грубої недбалості та вказала про обґрунтованість висновку ВРП щодо наявності підстав для кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (у редакції на час постановлення ухвали), а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод.
81. Таким чином, порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права під час постановлення ухвали від 14 вересня 2018 року та правильність кваліфікації відповідачем дій судді стосовно допущення нею грубої недбалості, що призвело до порушення прав людини і основоположних свобод, не потребують додаткового оцінювання.
82. Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 11-125сап20 зазначила, що в цьому випадку зміна ВРП кваліфікації дій судді обумовлена встановленням меншого, з урахуванням пом`якшуючих обставин, обсягу та кількості вчинених суддею порушень, які можна було кваліфікувати як дисциплінарні проступки порівняно з тими, які встановила Друга Дисциплінарна палата ВРП під час розгляду дисциплінарної справи.
83. Велика Палата Верховного Суду також указала, що зміна ВРП в оспорюваному рішенні кваліфікації дій судді ОСОБА_1 обумовлювала потребу перегляду й застосованого до неї виду дисциплінарного стягнення з метою забезпечення принципу пропорційності.
84. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2020 року дійшла висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування рішення ВРП від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20 з огляду на відсутність у ньому посилань на мотиви, з яких цей орган дійшов висновків щодо пропорційності застосованого виду дисциплінарної відповідальності.
85. Як установлено вище, ВРП в оскаржуваному рішенні від 01 квітня 2021 року № 757/0/15-21 також, як і в рішенні від 06 лютого 2020 року № 322/0/15-20, дійшла висновку про помилковість висновків її Другої Дисциплінарної палати щодо кваліфікації останньою дій судді ОСОБА_1 за підпунктами "а", "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав; незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
86. Водночас ВРП, установивши допущення суддею ОСОБА_1 порушення норм процесуального права внаслідок грубої недбалості, обґрунтовано дійшла висновку про наявність підстав для кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).
87. Ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності перегляду застосованого до ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення з метою забезпечення принципу пропорційності, ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що зміна кваліфікації допущеного суддею дисциплінарного проступку не вказує на наявність пом`якшувальних обставин для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді Другою Дисциплінарною палатою ВРП.
88. При цьому ВРП виходила з того, що поняття "основоположні права людини", яке використовується в пункті 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, повинно тлумачитися в розумінні, загальноприйнятому в механізмі захисту основоположних прав людини згідно з Конвенцією. Під основоположними правами людини, що гарантуються Конвенцією, розуміються, у тому числі, і права юридичних осіб (пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України", у якому констатовано, що "спосіб, у який проводився та закінчився судовий розгляд справ", призвів до порушення права заявника, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
89. ВРП дійшла висновку, що за встановлених обставин розгляд суддею ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову не відповідає принципу верховенства права, а ухвала від 14 вересня 2018 року постановлена з грубим порушенням вимог статей 150, 151 ЦПК України, зазначене порушення вчинене внаслідок грубої недбалості та призвело до настання істотних негативних наслідків і викликало обґрунтований сумнів у здійсненні суддею правосуддя безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо.
90. Як зазначила ВРП, основною кваліфікаційною ознакою є неправомірне втручання у права скаржника, яке не може бути оцінено інакше, ніж таке, що призвело до настання негативних наслідків. Разом із цим виключення частини кваліфікації, характер дій судді і негативні наслідки, зокрема порушення прав особи, на майно якої накладено арешт, не змінилися, що надає ВРП можливість оцінити дії судді за іншим складом дисциплінарного проступку та з урахуванням принципу пропорційності без зміни дисциплінарного стягнення.
91. При цьому на підставі положень частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII, частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIII, взявши до уваги те, що Друга Дисциплінарна палата ВРП під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 врахувала відомості про особу судді, у тому числі дані, які характеризують її як суддю, взяла до уваги характер вчиненого дисциплінарного проступку та його негативні наслідки, ступінь вини судді, її навантаження та відсутність у неї дисциплінарних стягнень, ВРП дійшла висновку про те, що застосоване її Другою Дисциплінарною палатою до судді дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців відповідає принципу пропорційності.
92. З огляду на наведені вище мотиви залишення ВРП без змін застосованого її Другою Дисциплінарною палатою до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, викладені в оскаржуваному рішенні, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для визнання цього дисциплінарного стягнення таким, що визначене з порушенням принципу пропорційності.
93. Інші доводи та міркування, викладені в скарзі ОСОБА_1, також не спростовують правильності висновків ВРП, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього органу.