ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Британчука В. В., Прокопенка О. Б.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (провадження № 12-29гс21)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" (далі - ТОВ "Укрметалургтранс", позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс") про визнання протиправними дій та стягнення збитків
за касаційною скаргою ТОВ "Укрметалургтранс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року.
У березні 2020 року ТОВ "Укрметалургтранс" звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову за рахунок уточнення позовних вимог від 29 травня 2020 року) про: визнання протиправними дій АТ "Укрзалізниця" щодо прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15 березня 2017 року в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (приватних вагонів) у порожньому стані через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей у напрямку з територій, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, на іншу частину території України; солідарне стягнення з АТ "Укрзалізниця" і ТОВ "Металургтранс" на користь ТОВ "Укрметалургтранс" 21 654 288 грн збитків, завданих внаслідок втрати 48 напіввагонів (№ 56082100, № 56098668, № 56098759, № 56098833, № 56098874, № 56098908, № 56137953, № 56137979, № 56138001, № 56138050, № 56138084, № 56138118, № 56138126, № 56138134, № 56138167, № 56138209, № 56138217, № 56138233, № 56138241, № 56138266, № 56138316, № 56138365, № 56140130, № 56143324, № 56143357, № 56171085, № 56171127, № 56183320, № 56183353, № 60834710, № 63483044, № 63876726, № 64112170, № 64717002, № 64903818, № 66028663, № 67065466, № 67110650, № 67136689, № 67209023, № 67234286, № 67446245, № 68163815, № 68165125, № 68231661, № 68389121, № 68442649, № 68587880), а також 326 916,32 грн судового збору та 54 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач вказав, що дії АТ "Укрзалізниця" щодо прийняття спірних розпоряджень є протиправними, необачними та недобросовісними, вчинені на порушення частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої статті 13 Закону України "Про залізничний транспорт" та всупереч статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України", оскільки накладають заборону на переміщення залізничного рухомого складу через лінію зіткнення на непідконтрольній державі території, такі дії призвели до втрати напіввагонів та заподіяли позивачу як власнику напіввагонівмайнову шкоду.
Щодо підстав солідарної відповідальності ТОВ "Металургтранс" позивач наголосив на вині обох відповідачів, в результаті вчинення якими спільних недобросовісних дій відбулося перевезення на непідконтрольну державі територію належного позивачу залізничного рухомого складу, який у подальшому був втрачений.
06 серпня 2020 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області визнано протиправними дії АТ "Укрзалізниця" щодо прийняття розпорядження № Ц-1/2-2/157 від 15 березня 2017 року в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (приватних вагонів) у порожньому стані через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей у напрямку з територій, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, на іншу частину території України; з АТ "Укрзалізниця" стягнуто на користь ТОВ "Укрметалургтранс" 21 654 288 грн збитків, завданих внаслідок втрати напіввагонів у кількості 48 одиниць, судовий збір у розмірі 325 865, 32 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53 826, 12 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд вважав, що саме на АТ "Укрзалізниця" має бути покладено обов`язок відшкодувати збитки, що завдані позивачу його протиправними діями.
Зазначив про наявність у діях АТ "Укрзалізниця" повного складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для стягнення збитків, адже розпорядження № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157, якими запроваджені обмеження щодо залізничних перевезень починаючи з 16 березня 2017 року та до їх відміни, шляхом заборони на перевезення вантажів та порожніх вагонів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, прийняті з перевищенням повноважень та суперечать чинному законодавству.
Так, спірними розпорядженнями обмеження перевезень введено у зв`язку із введенням у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", проте за цим рішенням Ради національної безпеки і оборони України заборонено переміщення через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей саме вантажів та доручено Кабінету Міністрів України невідкладно вжити заходів щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
За наявними в матеріалах справи доказами в лютому - березні 2017 року напіввагони позивача приймалися АТ "Укрзалізниця" до перевезень на станціях у межах населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з відповідним оформленням залізничних перевізних документів, у тому числі залізничних накладних, що підтверджує оформлення у встановленому порядку договору перевезення, де перевізником є саме АТ "Укрзалізниця".
Що ж до вимог до іншого відповідача, то суд першої інстанції виснував, що вони не підлягають задоволенню, оскільки ТОВ "Металургтранс" не вчинило дій, які порушують права та законні інтереси позивача.
28 січня 2021 року постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано. Закрито провадження у справі в частині визнання протиправними дій АТ "Укрзалізниця" щодо прийняття розпорядження № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15 березня 2017 року в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (приватних вагонів) у порожньому стані через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей у напрямку з територій, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, на іншу частину території України. Відмовлено у задоволенні позову про солідарне стягнення з АТ "Укрзалізниця" і ТОВ "Металургтранс" на користь ТОВ "Укрметалургтранс" 21 654 288 грн збитків.Стягнуто з ТОВ "Укрметалургтранс" на користь АТ "Укрзалізниця" 487 221,48 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
На відміну від суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що АТ "Укрзалізниця" у межах спірних правовідносин наділена публічно-владними управлінськими функціями, а отже, є суб`єктом владних повноважень, а відтак спір про визнання протиправними дій АТ "Укрзалізниця" про прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15 березня 2017 року в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (приватних вагонів) у порожньому стані через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей є публічно-правовим та має розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно суд відмовив у стягненні збитків з АТ "Укрзалізниця" через недоведеність позивачем такого елементу складу правопорушення, необхідного для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків, як протиправна поведінка, вважаючи, що оцінка такій поведінці (прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15 березня 2017 року з перевищенням повноважень) має надаватись адміністративним судом за правилами КАС України.
У березні 2021 року ТОВ "Укрметалургтранс" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року, а справу передати на новий розгляддо суду апеляційної інстанції.
11 січня 2022 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ "Укрметалургтранс" задоволено частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року змінено в її мотивувальній частині щодо підстав закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій АТ "Українська залізниця", викладено її в редакції цієї постанови. У решті постанову в цій частині вимог залишено без змін.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог до АТ "Українська залізниця" про стягнення збитків у сумі 21 654 288 грн постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року у справі № 904/1448/20 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Прийнято відмову ТОВ "Укрметалургтранс" від позовних вимог до ТОВ "Металургтранс".
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року визнано нечинними в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Металургтранс", провадження у справі в цій частині закрито.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що у справі, яка переглядається, ні позивач, ні АТ "Укрзалізниця" не є суб`єктами владних повноважень, спірні дії АТ "Укрзалізниця" стосуються питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів, у межах якої сторони не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, а рішення АТ "Укрзалізниця", які запроваджують обмеження перевезень у власній господарській діяльності, не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії в розумінні КАС України. Тож характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, як іпредмет оскарження, вказують на юрисдикцію господарських судів у спорі.
У цій справі порушенням права, на яке посилається позивач, є шкода, завдана його майну, тож ефективним способом захисту порушеного права є саме відшкодування шкоди, про що і йдеться у позові. Водночас позивач вважає за необхідне у такому спорі визнати протиправними дії АТ "Укрзалізниця" щодо встановлення заборон шляхом розгляду як окремої позовної вимоги.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій АТ "Укрзалізниця" щодо прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15 березня 2017 року не підлягають розгляду не лише в порядку господарського судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду, а питання правомірності чи неправомірності відповідних дій АТ "Укрзалізниця" підлягають з`ясуванню в межах розгляду вимог про відшкодування шкоди, а не як окрема позовна вимога.
З огляду на викладене зазначила, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в частини вимог про визнання протиправними дій АТ "Укрзалізниця" щодо прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15 березня 2017 року у зв`язку з неможливістю розгляду такого спору судом господарської юрисдикції є правильним, однак не з тих підстав, що ці вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а у зв`язку з неможливістю розгляду судом підстав позову у спорі між суб`єктами господарювання як самостійних позовних вимог.
Щодо вимог про стягнення збитків Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що суд апеляційної інстанції не виконав приписи процесуального законодавства, не переглянув справу за наявними в ній доказами відповідно до змісту спору, предмета та підстав поданого позову, помилково вказавши на неможливість надати правову кваліфікацію діям відповідача в межах господарського судочинства. Інші ж елементи складу цивільного правопорушення та докази на їх підтвердження у зв`язку з цим не були предметом дослідження апеляційного суду, у зв`язку із чим його висновки за наслідками апеляційного розгляду справи вважала передчасними і такими, що не засновані на дійсних обставинах справи та їх правовій кваліфікації.
З висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання дій протиправними за мотивами, викладеними у постанові та відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) висловлюємо окрему думку.
Погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, проте з інших підстав, Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій АТ "Укрзалізниця" щодо прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15 березня 2017 року не підлягають розгляду не лише в порядку господарського судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду, а питання правомірності чи неправомірності відповідних дій АТ "Укрзалізниця" підлягають з`ясуванню в межах розгляду вимог про відшкодування шкоди, а не як окрема вимога.
Разом з тим у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Безимянная проти Росії" (Bezymyannaya v. Russia)(заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення "самої суті права заявника на доступ до суду", а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що "заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони".
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France), (заява № 23805/94)).
За змістом статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) ЄСПЛ зазначив, що "фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" передбачає "усю організаційну структуру судів,