ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 180/1711/17
провадження № 51-3236км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Нескородяного А.М.,
режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
захисника Чуприни Є.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Чуприни Є.А. на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040330000479 , щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня
2014 року за ч. 1 ст. 396 Кримінального кодексу України (далі - КК) засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, а на підставі ч. 1
ст. 71 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців, звільненого від відбування покарання за ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 24 вересня 2014 року відповідно до статей 2, 9 Закону України "Про амністію в 2014 році",
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 2 квітня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишив без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 червня
2017 року приблизно о 03:15 за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, з метою таємного викрадення чужого майна, знявши протимоскітну сітку з відчиненого вікна, проникли до будинку
АДРЕСА_2, де, помітивши власницю житла ОСОБА_2, ОСОБА_1 наказав їй мовчати і, застосувавши до неї насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, завдав потерпілій одного удару правою рукою по щоці. Після чого ОСОБА_1 разом з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, відкрито викрали майно, належне потерпілій ОСОБА_2, на загальну суму 5401,75 грн.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат Чуприна Є.А. у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону просить скасувати постановлені щодо засудженого ОСОБА_1 судові рішення і закрити кримінальне провадження. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не встановили доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, і його винуватість не було доведено поза розумним сумнівом. Зазначає, що, порушуючи вимоги ст. 363 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд першої інстанції після прийняття рішення про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами
і переходу до судових дебатів, незважаючи на заперечення сторони захисту, безпідставно задовольнив клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи та вивчення вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_3, засудженого, зокрема, і за вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачувався ОСОБА_1, повернувся до судового розгляду та незаконно поклав цей доказ в основу обвинувального вироку.
Вказує на порушення вимог ст. 23 КПК, оскільки в суді першої інстанції не було допитано потерпілу ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 . Зокрема, звертає увагу на те, що потерпіла та свідок були допитані в іншому кримінальному провадженні та безпосередньо не допитані у провадженні стосовно ОСОБА_1 . Посилання цього суду як на доказ винуватості ОСОБА_1 на протокол пред`явлення особи для впізнання від 1 серпня 2017 року, з погляду захисника, є незаконним, адже за твердженням ОСОБА_1, потерпіла вказала на нього як на особу, яка вчинила злочин, на прохання працівників поліції. Оскільки апеляційний суд залишив зазначені порушення поза увагою, захисник вважає ухвалу також незаконною.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат
Чуприна Є.А. підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника і просив залишити судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених у вироку.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених стосовно
ОСОБА_1, з огляду на наведені вимоги закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є дані протоколів слідчого експерименту від 29 липня 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_3, який за участю понятих на місці показав, за яких обставин він разом із ОСОБА_1 проникли до будинку потерпілої ОСОБА_2 та, застосувавши до неї насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, відкрито викрали її майно; пред`явлення особи для впізнання від 1 серпня 2017 року, згідно з яким потерпіла ОСОБА_2 серед пред`явлених їй осіб упізнала ОСОБА_1 як особу, яка 29 червня 2017 року проникла до її будинку та відкрито викрала належне їй майно; пред`явлення речей для впізнання від
27 липня 2017 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 упізнала викрадений у неї мобільний телефон; вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_3 ; іншими доказами, зміст яких детально наведено у вироку.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції, не допитавши потерпілу
ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, порушив вимоги ст. 23 КПК і незаконно послався як на доказ винуватості ОСОБА_1 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_3, оскільки ці особи були допитані в іншому кримінальному провадженні та їх показання безпосередньо не досліджені у провадженні стосовно ОСОБА_1, позбавлені підстав.
За обставин цієї справи суд обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про відмову від допиту свідків обвинувачення, щодо чого не заперечував ОСОБА_1
і його захисник. Потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 були допитані в судовому засіданні в іншому кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого було постановлено вирок, який суд дослідив у провадженні стосовно ОСОБА_1 як процесуальний документ, що містить певні відомості щодо встановлення наявності фактів та обставин.
Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про те, що суд незаконно поклав в основу вироку протокол пред`явлення особи для впізнання від 1 серпня 2017 року.
Слід зауважити, що суди попередніх інстанцій ретельно перевірили протокол пред`явлення особи для впізнання й істотних порушень вимог статей 223, 228,
231 КПК не встановили. Зміст протоколу свідчить про те, що впізнання було проведено у присутності понятих та інших учасників, яким роз`яснювались їх права та обов`язки, а потерпілу було попереджено про кримінальну відповідальність за
ст. 384 КК.
Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено підстав для сумніву у допустимості наведених у вироку доказів, не вбачається таких і з касаційної скарги захисника.
Відповідає вимогам кримінального процесуального закону і рішення суду щодо задоволення клопотання прокурора про відновлення судового розгляду для долучення до матеріалів провадження копії вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 8 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_3,
а доводи скарги про порушення судом ст. 363 КПК є безпідставними, оскільки поновлення судового розгляду не суперечить загальним засадам кримінального провадження.
Суд правильно з`ясував обставини кримінального правопорушення та виклав їх
у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідає диспозиції норм кримінального закону, якими встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_1 дії, передбачені
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91 94 КПК і правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність у ході юридичної оцінки діяння, в касаційній скарзі не міститься.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, взяті судом за основу обвинувачення, відповідають положенням закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.
Призначене ОСОБА_1 покарання узгоджується з приписами статей 50, 65 КК.
Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи в апеляційній скарзі засудженого та сторони захисту, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильною правову кваліфікацію його дій. На всі доводи апеляції, які аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника, суд дав аргументовані відповіді.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень норм права, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень з наведених у скарзі підстав, під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено. Тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд