Постанова
іменем України
08 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 167/123/21
провадження № 51-4081км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання: Демчука П.О.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Терещука Ю.О. на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 30 березня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020035180000144 від 22 грудня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 30 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку за частиною 1 статті 125 КК та призначено покарання у виді громадських робіт тривалістю 120 год.
Цивільний позов потерпілої задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2166,50 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а також 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі встановленими судом обставинами ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 21 грудня 2021 року близько 20:00, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, в ході словесного конфлікту завдав своїй дружині ОСОБА_2 удару пальцями у ліве око, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця лівого ока.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 липня 2021 року вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 30 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, та наполягає на закритті кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального проступку.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не зважили на відсутність умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, суперечності у показаннях потерпілої, невідповідність протоколу слідчого експерименту від 10 лютого 2021 року за участю потерпілої, вимогам статті 104 КПК, а також порушення права на захист засудженого під час досудового розслідування.
Крім того, у касаційній скарзі засуджений зазначає про те, що малолітніх дітей, які є свідками у кримінальному провадженні, суд допитав із порушенням вимог закону. Вказує, що суд не взяв до уваги суперечностей між його показаннями та показаннями потерпілої, а також не призначив повторної експертизи з метою перевірки зміни свідчень потерпілої.
Зі змісту касаційної скарги захисника убачається, що він не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження відносно його підзахисного у зв`язку із відсутністю складу злочину у його діях.
Обґрунтовує свою позицію доводами, які є за змістом аналогічними до змісту касаційної скарги засудженого та зазначає, що у його підзахисного не було умислу на завдання потерпілій тілесних ушкоджень, що у повній мірі не було перевірено під час судового розгляду та не спростовано судом апеляційної інстанції.
У запереченнях на касаційні скарги засудженого та його захисника, потерпіла та її представник зазначають, що суд першої інстанції правильно оцінив сукупність наданих стороною обвинувачення доказів та, належним чином їх проаналізувавши, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку. При цьому вважають, що докази, зібрані у кримінальному провадженні, є належними та допустимими, а посилання засудженого захисту про необхідність закриття кримінального провадження - необґрунтованими.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та його захисника задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Мотиви суду.
Як убачається з касаційних скарг, засуджений вважає себе невинуватим у вчиненні кримінального проступку, захисник підтримує таку позицію свого підзахисного та просять закрити кримінальне провадження у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, заслухавши показання потерпілої, засудженого, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої ОСОБА_2, які узгоджуються з показаннями її неповнолітнього сина, який бачив, що під час словесної суперечки його батько вдарив матір рукою і вона впала на підлогу.
Факт заподіяння потерпілій тілесного ушкодження суд встановив на підставі висновку експерта №982 від 22 грудня 2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено синець навколо лівого ока та поверхневої ранки нижньої повіки цього ж ока.
Водночас суд проаналізував і дослідив: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального проступку від 22 грудня 2029 року, протокол слідчого експерименту від 10 лютого 2021 року та дані фототаблиці до нього за участю потерпілої, висновок судово-медичної експертизи №982 від 22 грудня 2020 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК, при цьому надав належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності та постановив вмотивоване й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статті 374 КПК.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту, перевірив докази, здобуті у кримінальному провадженні, та погодився з висновками суду першої інстанції в частині винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку. При цьому належно проаналізував усі доводи, надані захисником, та правильно зазначив, що всі докази в цьому кримінальному провадженні належним чином було досліджені судом першої інстанції та у своїй сукупності вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому проступку.
Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги захисника, здійснив аналіз показань потерпілої та неповнолітнього свідка, а також протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого та у своїх висновках зазначив, що ці докази підтверджують наявність умислу засудженого на вчинення проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК.
Доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не можуть бути предметом суду касаційної інстанції, оскільки під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанції. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
У касаційній скарзі засуджений вказує, що суд не перевірив відсутності умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, однак зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений сам вказує на наявність конфлікту між ним та потерпілою, який і призвів до словесних суперечок, а надалі до заподіяння тілесних ушкоджень, як встановлено судом першої інстанції.
Крім того, суперечності в показаннях потерпілої були усунені під час судового розгляду, коли вона надала суду послідовні пояснення щодо подій, які підтвердив у судовому засіданні їх син.
Як убачається з матеріалів провадження, протокол слідчого експерименту від 10 лютого 2021 року за участю потерпілої складений відповідно до вимог кримінального процесуального закону, учасники кримінального провадження були з ним ознайомлені і питання про недопустимість такого доказу під час судового розгляду не порушувалося.
До того ж неспроможними є доводи засудженого про порушення його права на захист, оскільки в ході досудового розслідування останньому було роз`яснені його права, він був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, а під час судового розгляду його права захищав захисник.
Також у касаційній скарзі засуджений є посилається на те, що малолітніх дітей, які є свідками у кримінальному провадженні, на досудовому слідстві було допитано з порушенням вимог закону, однак, як убачається з матеріалів провадження, суд поклав в основу вироку показання неповнолітнього ОСОБА_4, допит якого було проведено під час судового розгляду із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Доводи касаційної скарги захисника в частині невмотивованості рішення апеляційного суду також не знайшли підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження. Судове рішення містить всі доводи зазначені в апеляційній скарзі захисника та мотивовані відповіді на ці доводи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 . Судом не встановлено.
Таким чином, судові рішення постановлені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованими та вмотивованими, підстав для їх скасування або закриття кримінального провадження, колегія суддів не вбачає.
З огляду на це касаційні скарги засудженого та його захисника задоволенню не підлягають, а судові рішення слід залишити без зміни.
На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд