1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 759/9910/18

провадження № 51-4792км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої Яновської О.Г.,

суддів Антонюк Н.О., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,

прокурора Нескородяного А.М.,

захисника Стороняка В.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100080004479, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не одруженого, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня

2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

2. Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом та викладених у вироку, 01 червня 2018 року близько 18 год 40 хв, перебуваючи у загальному коридорі першого поверху будинку АДРЕСА_2, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав з правої кишені брюк ОСОБА_2 гаманець із грошима в сумі 850 грн, після чого гаманець повернув на місце, а викрадені кошти залишив собі, які потім витратив на власні потреби, внаслідок чого спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

3. Київський апеляційний суд ухвалою від 08 липня 2019 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.

4. Верховний Суд постановою від 03 березня 2020 року задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 08 липня 2019 року і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. Київський апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2021 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості ОСОБА_1 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

7. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) формально розглянув апеляційну скаргу прокурора та не спростував доводів сторони обвинувачення щодо відсутності підстав для застосування стосовно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, зокрема, з огляду на вказівки Верховного Суду, наведені у постанові від 03 березня 2020 року, щодо неправильного застосування положень ст. 75 КК. Прокурор вважає, що допущені апеляційним судом порушення перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Позиції учасників судового провадження

8. Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

9. Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.

10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

12. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

13. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

14. За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

15. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК колегія суддів не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор не оскаржує.

16. Доводи прокурора, наведені ним у касаційній скарзі, про безпідставність застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та невиконання вказівок, які були зазначені у постанові Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованими.

17. В цьому кримінальному провадженні суд касаційної інстанції в постанові від 03 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 зазначив, що за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - ст. 75 КК.

18. Колегія суддів апеляційного суду врахувала те, що вину ОСОБА_1 доведено в такому ж обсязі обвинувачення, як і під час першого розгляду справи.

19. За статтею 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

20. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

21. Так, у ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, що наділяють суд правом вибору між альтернативами, кожна з яких є законною, як однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

22. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема, у справі "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, в тому числі, належним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

23. Апеляційний суд на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 03 березня 2020 року, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині застосування ст. 75 цього Кодексу, належним чином дослідив і оцінив усі обставини, що мають істотне значення для звільнення останнього з випробуванням, а також дослідив дані про особу винного.

24. Так, суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду встановив, що на час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, а також наявні пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому, поведінка після вчинення злочину, а саме надання потерпілому і його родині допомоги в побутових питаннях, у зв`язку з чим дружина потерпілого просила суд не позбавляти волі останнього.

25. Разом із цим апеляційний суд звернув увагу на те, що в ході попереднього розгляду справи суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій взяли до уваги дані, що характеризують особу ОСОБА_1, зокрема характеристику слідчого СВ Святошинського УП ГУ НП в м. Києві від 21 червня 2018 року.

26. В ході нового апеляційного розгляду в судовому засіданні був допитаний дільничний інспектор Святошинського управління поліції

ОСОБА_3, який надзвичайно позитивно охарактеризував ОСОБА_1 та пояснив, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак протягом тривалого часу жодних порушень не вчиняє, не був помічений у спілкуванні з особами, схильними до вчинення кримінальних правопорушень, та співпрацює з правоохоронними органами.

27. На підставі наведеного апеляційний суд не погодився з доводами апеляційної скарги сторони обвинувачення про те, що виправлення ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства.

28. Водночас, колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд під час нового розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК, не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у його постанові від 03 березня 2020 року, зробивши висновок про обґрунтованість рішення місцевого суду щодо призначення покарання

ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК.

29. Додаткові дані, встановлені судом апеляційної інстанції, суттєво не знижують рівня суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, а також не впливають на оцінку особи винного, адже є такими, що були взяті до уваги під час розгляду даного кримінального провадження в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

30. Враховуючи те, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано неправильно, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

31. Під час нового апеляційного розгляду, суду належить, ураховуючи викладене, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - ст. 75 КК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд


................
Перейти до повного тексту