Постанова
Іменем України
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 442/56/20
провадження № 61-14748св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Москалик Леся Петрівна, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Москалик Л. П., ОСОБА_3 .
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4, у зв`язку з чим відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Пояснила, що 30 жовтня 2017 року вона звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Москалик Л. П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено у зв`язку з неподанням доказів своєчасного прийняття спадщини.
Позивачка вказує, що встановлений законом строк для прийняття спадщини було пропущено нею з поважних причин, оскільки на час відкриття спадщини вона знаходилася за межами України, а саме - в Республіці Італія, де перебувала у трудових відносинах, а в період з січня по липень 2017 року перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у зв`язку з гострим інфекційно-запальним процесом правої очної ямки, який загрожував повною втратою зору. Відтак стверджує, що вона не мала об`єктивної можливості своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.
Позивачка повідомила, що незадовго до смерті матері (у жовтні 2016 року) вона перенесла оперативне втручання, пов`язане із видаленням правого очного яблука і встановленням очного протезу. Отримавши звістку про смерть матері, незважаючи на застереження лікарів, вона негайно вирушила в Україну, де за свій рахунок сплатила всі витрати на поховання.
Під час похорону вона застудилася, у зв`язку із чим з 25 грудня 2016 року по 08 січня 2017 року перебувала на амбулаторному лікуванні у КНП "Центральна міська лікарня м. Борислава" з діагнозом "Грип. Гострий бронхіт". В подальшому за станом здоров`я вона вимушена була повернутися до Італії, де була повторно прооперована.
Подальший процес лікування складався із кількох послідовних етапів і займав значний проміжок часу, вимагаючи постійного перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.
Враховуючи зазначене, своєчасно прийняти спадщину після смерті матері вона не мала об`єктивної можливості.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просила суд визначити для неї додатковий строк у три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено для ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, тривалістю у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з поважності причин пропуску спадкоємцем ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі, які перешкодили ОСОБА_1 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що у вищезазначений період у позивачки були наявні поважні причини (суб`єктивні, непереробні, істотні труднощі) для не вчинення дій щодо прийняття спадщини.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
28 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у вказаній цивільній справі.
У касаційній скарзі заявник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
27 вересня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу позивача відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
21 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На день смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .
30 жовтня 2017 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на ім`я приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л. П. надійшла заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
30 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л. П. заведено спадкову справу № 199/2017.
Листом від 13 листопада 2017 року приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л. П. повідомила заявника про необхідність надання доказів своєчасного прийняття спадщини та про відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, і рекомендувала звернутися до суду з приводу оформлення спадкових прав.
Син спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_2 21 січня 2020 року звернувся до Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
21 січня 2020 року Перша Дрогобицька державна нотаріальна контора направила заяву ОСОБА_2 та документи приватному нотаріусу Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л. П. для приєднання до спадкової справи № 199/2017.
Як на доказ про неможливість своєчасного подання заяви про прийняття спадщини через погіршення стану здоров`я після смерті матері, тривалість її лікування, його періодичність, ОСОБА_1 надала суду довідки від 23 березня 2017 року, від 25 травня 2017 року, від 29 серпня 2019 року, які видані лікувальними закладами Республіки Італія, про її перебування протягом січня-липня 2017 року на лікуванні (стаціонарному та амбулаторному), проходження нею курсу реабілітації.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.