Постанова
Іменем України
11 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 203/4570/17
провадження № 61-7262св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, ОСОБА_3,
треті особи: житлово-будівельний кооператив № 83 "Таксист", садівниче товариство "Металург", П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна Вікторія Віталіївна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
учасники справи за зустрічним позовом ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3 :
позивач - ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_1,
третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора,
учасники справи за зустрічним позовом ОСОБА_3 :
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,
третя особа - П`ята дніпровська державна нотаріальна контора,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 и на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року в складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: житлово-будівельний кооператив № 83 "Таксист" (далі - ЖБК № 83 "Таксист"), садівниче товариство "Металург" (далі - СТ "Металург"), П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна В. В., Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просилавстановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, визнати частково недійсними (1/2 частини) свідоцтва про право на спадщину від 17 серпня 2000 року та від 19 лютого 2009 року, видані на ім`я ОСОБА_2, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 частину квартири, земельної ділянки та гаражу.
В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_2 доводиться їй матір`ю, а ОСОБА_3 - братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 . За життя останньому належала квартира АДРЕСА_1, гараж № НОМЕР_1 у ЖБК № 83 "Таксист" та земельна ділянка № НОМЕР_2 у СТ "Металург". Після смерті батька вона фактично прийняла спадщину, ОСОБА_3 спадщину не прийняв. За усною домовленістю з матір`ю сторони вирішили не оформлювати спадщину після смерті батька за життя ОСОБА_2 . У серпні 2017 року вонадовідалася про те, що ОСОБА_2 після смерті чоловіка 2000 року та 2009 року оформила спадщину на своє ім`я, а згодом подарувала усе спадкове майно ОСОБА_3 . Вважає такі дії матері протиправними, оскільки таким чином вона порушила їхню домовленість і позбавила її належної їй частки у спадщині.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила її позов задовольнити.
У серпні 2018 року ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, в якому просила визнатичастково недійсними (1/2 частини) свідоцтва про право на спадщину від 17 серпня 2000 року та від 19лютого 2009 року, видані на ім`я ОСОБА_2, а також визнатичастково недійсними (1/2 частини) договори дарування, укладені нею із ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовала тим, що спадкове майно, яке згодом було подароване синові, було придбано нею та ОСОБА_5 під час шлюбу, отже за життя останнього вона була власницею його половини.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила її позов задовольнити.
Також у серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив встановити факт прийняття ним спадщини, визнати частково недійсними (1/4 частини) свідоцтва про право на спадщину від 17серпня 2000 року та від 19 лютого 2009 року, видані на ім`я ОСОБА_2, а також визнатичастково недійсними (1/4 частини) договори дарування, укладені ним з ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовав тим, що, зважаючи на відсутність у спадковій справі його заяви про відмову від спадщини після смерті батька, він є таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично прийняв у користування принаймні спадковий гараж. Половина спадкового майна належить матері як майно, набуте під час шлюбу із спадкодавцем, отже він має право претендувати на 1/4 частину спірного майна.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив задовольнити його позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року відмовлено в задволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив із того, що за вимогами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ще до предʼявлення ними позовів закінчився строк позовної давності, а із заявами про поновлення такого строку жоден з позивачів не звернувся.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, надавши належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовів.
Також апеляційний суду вказав, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, судом, відповідно до вимог статей263-265 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановлено права і обов`язки сторін, що беруть участь у справі, перевірено доводи і заперечення сторін, наданоїм належну правову оцінку таухвалено рішення, яке відповідає вимогам закону.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
20 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні її позовних вимог та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24березня 2020 року і направити справу в цій частині на новий розгляд.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права стосовно застосування позовної давності без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 414/811/17 (провадження № 61-15499св18) та від 08 квітня 2020 року в справі № 484/2934/18 (провадження № 61-5813св19).
Вказує, що дізналась про порушення свого спадкового права, тобто позбавлення її права на спадкове майно після смерті батька, успадковане нею у визначеному законом порядку, в момент отримання 12 серпня 2017 року постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Ураховуючи викладене, заявник вважала, що звернулась до суду з позовом у межах строку позовної давності.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Зокрема стверджує, що суди належно не зʼясували предмет судового розгляду, неповно зʼясували обставини, що мають значення для справи, не довели обставин, що мають значення для справи, та які суди вважали встановленими, висновки судів не відповідають обставинам справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
28 вересня 2020 року справа № 203/4570/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року касаційне провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників померлої ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року витребувано з Пʼятої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 129/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
У липні 2021 року Пʼята дніпровська державна нотаріальна контора надіслала на адресу Верховного Суду копію спадкової справи № 129/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 203/4570/17 та залучено правонаступника ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, -ОСОБА_3
ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_3, у якому стверджувала про необізнаність стосовно порушення її спадкових прав.
ОСОБА_3 надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив про доведеність того, що ОСОБА_1 знала або могла довідатись про порушення своїх спадкових прав, а тому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Межі касаційного перегляду
Судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.