Постанова
Іменем України
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 523/4124/21
провадження № 61-15068св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: директор магазину "Таврія В" Мосур Олександр Олександрович, представник Публічного акціонерного товариства "Безлюдівський м`ясокомбінат" Харламова Ілона,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до директора магазину "Таврія В" Мосура О. О., представника Публічного акціонерного товариства "Безлюдівський м`ясокомбінат" (далі - ПАТ "Безлюдівський м`ясокомбінат") Харламової Ілони про визнання осіб винними у порушенні трудового законодавства, частини другої статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації
в Україні", скоєнні правопорушень, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 41, статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення
(далі - КУпАП України), частини третьої статті 273 ЦК України, поновлення
на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн з директора магазину "Таврія В" Мосура О. О. та 250 000,00 грн з представника
ПАТ "Безлюдівський м`ясокомбінат" Харламової Ілони.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано з порушенням статей 175, 177 ЦПК України та надано ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач
не виконала вимоги ухвали судді Суворовського районного суду м. Одеси
від 11 березня 2021 року, недоліки позовної заяви не усунула.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси
від 23 квітня 2021 року визнано неподаною та повернуто.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, а якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду
від 03 серпня 2021 рокуі передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Вважає безпідставною вимогу про стягнення з неї судового збору за подання вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від основної вимоги про поновлення на роботі, тому не є предметом позову
і не можуть оплачуватись судовим збором. Також вважає, що її вимога про відшкодування моральної шкоди пов`язана із вчиненням відповідачами кримінальних правопорушень, тому це є додатковою підставою для звільнення
її від сплати судового збору.
На думку заявника, суд мав розглянути позов по суті, а потім, в залежності від його обґрунтованості в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, вирішити питання щодо стягнення судового збору.
Посилається на те, що її майновий стан дає підстави для звільнення її від сплати судового збору.
Зазначає про помилковість висновків апеляційного суду про те, що вона подала заяву про повернення апеляційної скарги.
Касаційна скарга також містить доводи щодо безпідставності її звільнення
та завдання їй моральної шкоди, аналогічні доводам позовної заяви.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/4124/21, витребувано справу із Суворовського районного суду м. Одеси.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що у березні 2021року ОСОБА_1 звернулась до суду
з позовом до директора магазину "Таврія В" Мосура О. О., представника
ПАТ "Безлюдівський м`ясокомбінат" Харламової Ілони про порушення ними
її трудових прав з підстав частини другої статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", скоєння правопорушень, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 41, статті 44-3 КпАП України, частини третьої статті 273 ЦК України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також заявлено позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення 500 000,00 грн
з директора магазину "Таврія В" Мосура О. О. та 250 000,00 грн з представника ПАТ "Безлюдівський м`ясокомбінат" Харламової Ілони.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня
2021 року позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано з порушенням статтей 175, 177 ЦПК України, а саме: на підтвердження позовних вимог
не додано доказів щодо факту перебування у трудових відносинах
з ПАТ "Безлюдківський м`ясокомбінат" з грудня 2019 року до середини вересня
2020 року, наказу про звільнення з ТОВ "Таврія В"; не вказано, у чому полягає незаконність звільнення; позовні вимоги не обґрунтовані та не чіткі;
не зазначено, в чому полягає заподіяна моральна шкода, не додано розрахунку моральної шкоди відносно заявленої суми; не надано доказу про сплату судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди згідно
з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
15 березня 2021 року позивач подала клопотання, за змістом якого вона
не погоджується з ухвалою судді від 11 березня 2021 року, оскільки вважає,
що має бути звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", адже основною вимогою позову
є захист трудових прав, а вимоги про відшкодування моральної шкоди
є похідними від основних.
Через невиконання позивачем вимог ухвали від 11 березня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернено заявнику.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 27 травня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси
від 23 квітня 2021 року.
За змістом апеляційної скарги, просила розглянути її по суті як позовну заяву
із доповненими й уточненими позовними вимогами, звільнити від сплати судового збору, а також скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та заявнику наданням строк для усунення недоліків.
Апеляційний суд вказав, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки позивач крім вимог про поновлення
на роботі та стягнення середнього заробітку, заявила вимоги про відшкодування моральної шкоди. За змістом ухвали, позивач не надала доказів
на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Вимоги ухвали Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року
не виконано, недоліки заявником не усунено.
15 липня 2021 року від ОСОБА_1 електронною поштою надійшло клопотання, в якому вона посилається на необґрунтованість вимог апеляційного суду про сплату судового збору і просить не зволікати з постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги із поверненням доданих до неї документів (том 2, а. с. 8).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси
від 23 квітня 2021 року визнано неподаною та повернуто.
Роз`яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.