Постанова
Іменем України
07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 757/66636/19-ц
провадження № 61-6968св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
треті особи: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, Державна податкова служба України, Офіс Генерального прокурора, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві), треті особи: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі - Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва), Державна податкова служба України (далі - ДПС України), Офіс Генерального прокурора,
ОСОБА_2, про стягнення коштів.
Позов обґрунтовано тим, що 22 грудня 2016 року ним відповідно до платіжного доручення від 22 грудня 2016 року № 1 помилково внесено (сплачено) на рахунок ДКС України 130 000 000,00 грн, у призначенні платежу вказано: Відшкодування шкоди від ОСОБА_2 за угодою від 22 грудня 2016 року без податку
на додану вартість (далі - ПДВ). Однак він у встановленому законом порядку
не визнавався винним за шкоду, заподіяну державі, підприємству, організації,
на нього жодним судовим рішенням не накладався обов`язок таку шкоду у будь-який спосіб відшкодувати, він не був стороною будь-яких угод, в тому числі угоди від 22 грудня 2016 року, довіреності від ОСОБА_2 на його представництво,
у тому числі на вчинення дій у його інтересах, у нього не було.
Відповідно, органи ДКС України та Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) зазначені вище грошові кошти у сумі 130 000 000,00 грн, які були сплачені ним помилково згідно платіжного доручення від 22 грудня 2016 року № 1, безпідставно зарахували до Державного бюджету та зберігали їх без достатньої правової підстави.
Він звернувся до Державної податкової служби України із заявою, в якій просив повернути йому помилково сплачений платіж та вчинити для цього відповідні дії, однак на день подання позову відповіді ним не отримано. У відповіді
на адвокатський запит його представника ДКС України вказала, що кошти зараховані до загального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації "Суми стягнення з винних осіб за шкоду, заподіяну державі, підприємству, організації". Таким чином, у нього були відсутні підстави
та обов`язки для внесення грошових коштів на будь-які рахунки в інтересах будь-яких осіб, а у органів ДКС України та ДФС України відсутні правові підстави для прийняття у нього таких коштів та зарахування їх до Державного бюджету, оскільки його відносини з даними особами не були врегульовані жодним спеціальним інститутом як кримінального процесуального, так і цивільного права.
Крім того, оскільки відповідачі протиправно користувалися коштами позивача протягом трьох років, вони повинні сплатити 3 % річних за період користування безпідставно одержаними та збереженими грошима в розмірі 11 700 000,00 грн відповідно до статтей 536, 625 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, змінивши предмет позову в лютому 2020 року, просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 130 000 000,00 грн, що були помилково сплачені та помилково зараховані органами ДКС України до Державного бюджету, а також 11 700 000,00 грн процентів за користування безпідставно одержаними та збереженими грошима.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
130 000 000,00 грн, що були помилково сплачені та помилково зараховані органами ДКС України до Державного бюджету. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вирок Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року не був оскаржений, отже набрав законної сили 27 січня 2017 року, кошти на рахунок відповідача внесено до укладення угоди про визнання винуватості і до ухвалення судового рішення, яким цю угоду затверджено, а отже у позивача були відсутні правові підстави для внесення грошових коштів у сумі 130 000 000,00 грн в інтересах ОСОБА_2, а у органів ДКС України були відсутні правові підстави для прийняття у нього таких коштів
і їх зарахування до Державного бюджету. Враховуючи, що відносини позивача
з ДКС України не були врегульовані жодним спеціальним інститутом кримінального процесуального, податкового чи цивільного права, у ДКС України виник кондикційний обов`язок повернути власнику (позивачу) безпідставно отримане майно (грошові кошти у сумі 130 000 000,00 грн), оскільки між ними відсутні будь-які цивільно-правові відносини, які б зумовлювали перехід майна.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, вказуючи в позові про помилковість сплачених грошових коштів та безпідставність їх зарахування
до державного бюджету, не зазначив, в чому саме полягає помилковість проведеного банком переказу коштів, а саме не доведено, що позивач
є неналежним платником, не доведено, що банком позивача АБ "Укргазбанк" було проведено помилковий або неналежний переказ, а також не доведено,
що банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві є неналежним отримувачем.
Крім цього, судом першої інстанції не надано належної оцінки змісту платіжного доручення від 22 грудня 2016 року № 1, з якого вбачається, що платником,
як особою, яка була ініціатором переказу коштів, є ОСОБА_1, ним зазначено власний рахунок, з якого підлягають переказу кошти, рахунок банка отримувача, на який кошти мають бути перераховані, заповнено графу призначення платежу - "Відшкодування шкоди від ОСОБА_2 за угодою від 22.12.2016 р.",
і зазначена в платіжному дорученні інформація засвідчена власним підписом позивача, чого ним не заперечувалось в позовній заяві.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що позивач не був учасником кримінального провадження
та у встановленому законом порядку не визнавався винним за шкоду, заподіяну державі, на позивача жодним судовим рішенням не покладено обов`язку таку шкоду відшкодовувати, позивач не мав жодних зобов`язань щодо сплати податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, позивач не був стороною будь-яких угод у тому числі угоди від 22 грудня 2016 року.
Судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 761/13021/19, від 05 червня 2018 року
у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16,
від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 12 червня 2019 року
у справі № 487/10118/14-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц,
від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.
Доводи інших учасників справи
У травні 2021 року ДКС України, а в червні 2021 року - ГУ ДКС України у м. Києві надали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначало, що доводи касаційної скарги не спростовують висновок апеляційного суду щодо недоведеності позивачем відповідно до статтей 76-80 ЦПК України помилковості здійсненого ним
22 грудня 2016 року грошового переказу на суму 130 000 000, 00 грн.
У червні 2021 року ДПС України надіслало до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін. Зазначало,
що постанова апеляційного суду повністю відповідає нормам матеріального
та процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.
У червні 2021 року ГУ ДПС України надіслало до Верховного Суду відзиви
на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначало, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають
до задоволення.
У червні 2021 року Офіс Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що твердження скаржника
є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають
до задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Печерського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до копії платіжного доручення від 22 грудня 2016 року № 1, платник ОСОБА_1, банк платника Акціонерний банк "Укргазбанк", банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Київ, сума платежу 130 000 000,00 грн, рахунок 31114102700007, код отримувача 38004897, призначення платежу: "Відшкодування шкоди від ОСОБА_2 за угодою від 22 грудня 2016 року без ПДВ". Проставлено підпис платника (а. с. 26, 229 т. 1, а. с. 12 т. 2)
Листом від 05 грудня 2019 року ГУ ДКС України у м. Києві повідомило представника позивача на його адвокатський запит, що кошти, перераховані ОСОБА_1 згідно платіжного доручення від 22 грудня 2016 року № 1
на суму 130 000 000,00 грн до загального фонду державного бюджету на рахунок 31114102700007, відкритий на ім`я Управління ДКС України в Печерському районі м. Києва за кодом класифікації доходів бюджету (ККДБ) 21080600 "Суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації"; станом на 05 грудня 2019 року кошти у сумі 130 000 000,00 грн ОСОБА_1 з бюджету не повертались; запропоновано за інформацією щодо обліку коштів, перерахованих платником, звернутись до відповідного органу,
що контролює справляння надходжень за ККДБ 21080600 (а. с. 33, т. 1).
Аналогічну інформацію викладено у листах ДКС України від 06 грудня 2019 року та Управління ДКС України у Печерському районі (а. с. 34 - 37, т. 1).
Згідно з копією заяви ОСОБА_1 до ДКС України про те, що за відсутності будь-яких правових підстав 22 грудня 2016 року відповідно до платіжного доручення від 22 грудня 2016 року № 1 ним помилково внесено (сплачено)
на рахунок ДКС України 130 000 000,00 грн, які він просив повернути на його рахунок у ПАТ АБ "Укргазбанк" (а. с. 38 - 40, т. 1).
Листом від 14 січня 2020 року ДКС України надала відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо повернення помилково сплачених коштів, в якій запропонувала звернутись до Державної аудиторської служби України щодо повернення коштів та/або до ДКС України для отримання позиції вказаного органу виконавчої влади стосовно порядку вирішення порушеного питання
(а. с. 115 - 117, т. 1).
Листом від 11 лютого 2020 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив представника позивача на його адвокатський запит про відсутність виконавчих документів за даними АСВП про стягнення коштів, за якими стороною виконавчого провадження є ОСОБА_1 (а. с. 113, т. 1).
Відповідно до постанови прокурора Генеральної прокуратури України
від 18 грудня 2016 року про виділення матеріалів досудового розслідування
в окреме провадження та об`єднання матеріалів досудового розслідування, якою встановлено, що Другим слідчим відділом слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 08 листопада 2016 року № 42016000000003195 за підозрою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 366 КК України; 09 серпня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 366 КК України; під час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_2 заявив, що він свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнає повністю, а також надає викривальні свідчення щодо участі у злочинах інших осіб, при цьому підозрюваний висловив бажання укласти угоду про визнання винуватості, про що написав відповідну заяву (а. с. 220 - 221, т. 1)
Згідно з копією заяви ОСОБА_1 на ім`я прокурора у кримінальному провадженні - заступника Генерального прокурора України від 14 грудня
2016 року про визнання вини у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях і бажання укласти з ним угоду про визнання винуватості, повідомив про готовність добровільно частково відшкодувати завдані державі збитки у сумі 130 000 000,00 грн (а. с. 222, т. 1).
Листом від 14 грудня 2016 року Головне управління ДКС України в м. Києві повідомило Генеральній прокуратурі України реквізити рахунків для зарахування відшкодування збитків, завданих державі неправомірними діями підозрюваних
у кримінальному провадженні по ККДБ 21080600 "Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації", в тому числі
УК у Печерському районі код отримувача 38004897, рахунок отримувача 31114102700007 (а. с. 231, 232 т. 1).
Згідно з копією листа Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2016 року на ім`я начальника ГУ ДКС України про те, що 21 грудня 2016 року планується здійснення ОСОБА_1 або іншими особами грошового перерахування,
в якості часткового добровільного відшкодування спричинених злочином збитків, у сумі 130 000 000, 00 грн на рахунок УДКСУ у Печерському районі; просили надати документальне підтвердження отримання та зарахування
на рахунок управління ДКС України у Печерському районі вказаної суми
(а. с. 227, т. 1).
Листом від 22 грудня 2016 року ГУ ДКС України у м. Києві повідомило Генеральну прокуратуру України, що від ОСОБА_1 до державного бюджету зараховано кошти згідно платіжного доручення від 22 грудня 2016 року № 1
у сумі 130 000 000,00 грн, які 22 грудня 2016 року зараховано на рахунок
№ 31114102700007, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 21080600 "Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації", символ звітності 102; контроль за справлянням надходжень до бюджету (а саме: надходження до бюджету та повернення
з бюджету), ведення обліку таких платежів у розрізі платників здійснюється органами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету"; контроль за кодом класифікації доходів бюджету 21080600 "Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації" згідно Постанови здійснюється Державною фіскальною службою (за актами перевірок), Держфінінспекцією, Міністерством юстиції України (а. с. 228, т. 1).
Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника слідчого управління ГВП ГПУ від 05 вересня 2016 року про надання побачення з батьком ОСОБА_2, який утримується в Київському СІЗО як підозрюваний у кримінальному провадженні № 12013220590000400 (а. с. 230, т. 1).
Згідно з копією угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості, сторонами якої є прокурор у кримінальному провадженні - заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор Матіос А. В., та підозрюваний ОСОБА_2 . Угодою зокрема встановлено обставину, яка пом`якшує покарання ОСОБА_2, а саме часткове добровільне відшкодування спричинених злочином збитків у сумі 130 000 000,00 грн (відшкодовано до ГУ ДКСУ у Печерському районі, код ЄДРПОУ 38004897, р/р 31114102700007, класифікація доходів бюджету 21080600 "Суми стягнення з винних осіб, за шкоду заподіяну державі, підприємству, установі, організації" (а. с. 63 - 146 т. 2).
Відповідно до копії вироку від 28 грудня 2016 року в справі № 756/16631/16-к
за обвинуваченням ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 366 КК України; даним вироком затверджено угоду від 22 грудня 2016 року про визнання винуватості між заступником Генерального прокурора України
та обвинуваченим ОСОБА_2, визнано ОСОБА_2 винуватим у вчинені злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 366 КК України, та призначене покарання.