Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 227/3615/19
провадження № 61-16038св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" нарішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року у складі судді Хандуріна В. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Агєєва О. В., Канурної О. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля"), третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди .
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 червня 2018 року під час виконання трудових обов`язків гірника очисного забою з ним трапився нещасний випадок на виробництві: притиснення перекриттям знятої з розпору секції, внаслідок чого він отримав тяжкі травми тіла: закриту хребетну спинномозкову травму, перелом вивих Т12-Л1 хребця, порушення функції тазових органів, закриту травму грудної клітини тощо, та отримав інвалідність першої "А" групи.
Довідкою МСЕК від 30 жовтня 2018 року позивачу за наслідками медичного огляду встановлено 100 % втрати професійної працездатності.
02 листопада 2018 року позивача звільнено з підприємства за станом здоров`я.
Позивач пояснив, що внаслідок отриманої травми йому було заподіяно фізичний біль, а також душевні страждання.
Наслідки травми мають невиліковний характер, у зв`язку з чим порушена його нормальна життєдіяльність, тривалий час він лікувався, і продовжує на теперішній час проходити курси з лікування. Постійно вживає ліки. Потребує постійного стороннього догляду, сім`я вимушена нести витрати на його лікування і реабілітацію. На теперішній час працювати він не в змозі, не може виконувати також будь-яку роботу в побуті. За станом здоров`я він не зможе ніколи працювати на підприємстві та матеріально забезпечувати свою родину, хоча має доньку-студентку і малолітнього сина. Відчуває себе неповноцінною людиною.
З урахуванням уточнень позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 26 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Об`єктивно оцінюючи всі обставини справи, в тому числі наявність вини самого працівника в травмуванні, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 200 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Заявлену суму до стягнення у 1 000 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди суд знайшов завищеною, оскільки такий розмір не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача з урахуванням всіх обставин справи та самого нещасного випадку.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1, ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" подали апеляційні скарги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" залишено без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Узагальнені доводи касаційних скарг
28 вересня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чумак І. М. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 29 жовтня 2021 року просив суд оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
29 жовтня 2021 року ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 06 грудня 2021 року ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" просило суд оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про відмову у позові в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
11 січня 2022 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Чумак І. М. надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", в якому представник позивача просить суд вказану касаційну скаргу відхилити, а касаційну скаргу позивача задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Чумак І. М., на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року та витребувано матеріали цивільної справи.
19 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугіля", 02 листопада 2018 року звільнений за станом здоров`я згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу № 212 від 02 листопада 2018 року.
Відповідно до актів за формою Н-5 та Н-1 від 31 липня 2018 року, затверджених начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області, 30 червня 2018 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок з тяжкими наслідками, пов`язаний з виробництвом.
Наказом Головного управління Держпраці в Донецькій області № 215-СР від 03 липня 2018 року призначено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку, що спричинив тяжкі наслідки, що стався 30 червня 2018 року о 12:30 годині з гірником очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля № 2 шахти "Алмазна" ВСП "ШУ "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" ОСОБА_1 .
Наказом Управління Дежпраці № 234-СР від 16 липня 2018 року про продовження строків спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, строк закінчення спеціального розслідування подовжено до отримання медичного висновку.
Згідно з епікризом історії хвороби № 4875 від 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: закрита хребетна спинномозкова травма, перелом вивих Т12-Л1 хребця, порушення функції тазових органів, невірно зрощений відкритий перелом дистального метафазу променевої кістки, зі зміщенням, закрита травма грудної клітини, множинні переломи 5-го, 10-го ребер зліва, лівобічний гемопневмоторакс, стан після дренування плевральної порожнини зліва.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги № 067280 від 30 жовтня 2018 року за наслідками первинного огляду ОСОБА_1 через отримане трудове каліцтво 30 червня 2018 року встановлено першу "А" групу інвалідності із втратою 100 % професійної працездатності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, які і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини "STANKOV v. BULGARIA", № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про охорону праці" охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Дія Закону України "Про охорону праці" поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України "Про охорону праці").
Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України "Про охорону праці").
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про охорону праці" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.
Разом з тим постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).
Доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19.
У справі, яка переглядається, комісією з розслідування нещасного випадку складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт № 15 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві.
Згідно акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5, та акту № 15 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 31 липня 2018 року, який стався з ОСОБА_1, 30 червня 2018 року о 12:30 годині, з гірником очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля № 2 шахти "Алмазна" ВСП "ШУ "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом. Особою, яка допустила порушення вимог законодавства є в тому числі ОСОБА_1, який знаходився під знятою з розпору секцією, чим порушив статтю 14 Закону України "Про охорону праці", пункт 1 глави 5 розділу IVНПАОП 10.0-1.01-10 "Правил безпеки у вугільних шахтах", пункт 4.3.2 "Паспорту відробки 2-ї південної лави пл. L1 гор. 550 м", пункту 1.10 "Інструкції з охорони праці № 2 для гірника очисного забою".
Дані акти були оскаржені відповідачем в судовому порядку.
Так, рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля" про скасування актів за формою Н-1 та Н-5 від 31 липня 2018 року у зв`язку із пов`язаністю нещасного випадку, а саме травмування ОСОБА_1, з виробництвом, було відмовлено.
Вищевказане свідчить про те, що роботодавець ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" під час роботи позивача допустив експлуатацію несправного гірничошахтного обладнання, не забезпечив безпечного ведення робіт, що спричинило травмування на робочому місці гірника ОСОБА_1, що є порушенням статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України "Про охорону праці".
За наслідками нещасного випадку ОСОБА_1 згідно первинного епікризу історії хвороби отримав тяжкі травми, зокрема: забій поперекового відділу хребта важкого ступеню, з явищами повної нижньої параплегії та повної анестезії на рівні тазу та нижніх кінцівок, відкритий багатоуламковий внутрішньо-суглобовий перелом лівої променевої кістки, у типовому місці, зі зміщенням, забита рана н/з лівого плеча.
В ході лікування (епікриз № 4875 від 03 вересня 2018 року) встановлено такий д-з: закрита хребетна спинномозкова травма, перелом вивих Т12-Л1 хребця, порушення функції тазових органів, невірно зрощений відкритий перелом дистального метафазу променевої кістки, зі зміщенням, закрита травма грудної клітини, множинні переломи 5-го, 10-го ребер зліва, лівобічний гемо пневмоторакс, стан після дренування плевральної порожнини зліва.
Таким чином, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" обов`язку по відшкодуванню позивачу завданої моральної шкоди.
При цьому слід зазначити, що винні дії ОСОБА_1 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої особі від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії підлягають врахуванню саме при визначенні розміру моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судами правильно враховано факт наявності вини потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого, неможливості відновлення здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві. При цьому суди виходили із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційних скарг їх висновків не спростовують, на їх законність не впливають.